Газоенергетичний обмін і метаболічна активність печінки у яєчних курей у постембріогенезі - Автореферат

Печінка - орган, у якому інтенсивно протікають енергетичні процеси, рівень яких у птахів досліджено недостатньо і майже не вивчена залежність функціональної активності печінки від газоенергетичного обміну в курей, як інтегрального показника діяльності всіх систем організму. Самойленка всебічно вивчали вплив ензимів слизової оболонки кишечника на використання поживних речовин корму, на газоенергетичний обмін, ферментативну функцію підшлункової залози та функціональну активність тонкого кишечника у тварин (Мелидис Е.С., 1982; Найда В.А., 1987; Осадчая В.К., 1987) тощо. Проте вивчення впливу сульфатних препаратів дванадцятипалої, голодної та клубової кишок великої рогатої худоби на газоенергетичний обмін та обмінні процеси в тканині печінки курей яєчних кросів у ранньому постембріогенезі до цього часу не проводилось. Робота виконана згідно з тематичним планом науково-дослідних робіт кафедри фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин Одеського державного аграрного університету і є одним із розділів комплексної теми: “Удосконалення технології виробництва яєць і мяса птахів в умовах Півдня УРСР” (номер державної реєстрації 0186.0123 (278), яка виконувалась на кафедрі у 1986-1990 роках за темою: “Постембріогенез енергостатусу, тканинного дихання органів травлення і синтезу росту у курчат яєчних і мясних порід курей” (номер відомчого завдання 03.03.06 Т.8Г). Метою дисертаційної роботи було - встановити закономірності механізмів становлення функціональної активності печінки у яєчних курей у постембріогенезі залежно від їхнього газоенергетичного обміну та впливу температури повітря і ентеринових чинників.У двох серіях дослідів курчат утримували з 1-до 90-добового віку в кліткових батареях типу КБУ-3М. Годували курчат за нормами ВНДТІП сухими повнораціонними комбікормами згідно вікових періодів, а саме: з 1-до 30-ої доби та з 31-до 90-ої доби. У першій серії дослідів курчат (літнього виводу - 9 червня) у добовому віці розподілили на вісім груп по 50 голів у кожній за принципом аналогів. Курчатам дослідних груп до основного раціону додавали сульфатний препарат слизової оболонки дванадцятипалої (дуоденомукози), голодної (єюномукози) та клубової (ілеомукози) кишок великої рогатої худоби в кількості 2 г/кг корму. Газоенергетичний обмін (ГЕО) та активність ферментів тканини печінки в курчат визначали у 5-, 10-, 20-, 30-, 40-, 50-, 60-, 70-, 80-та 90-добовому віці.Температура тіла в курчат, яких вирощували при підвищеній температурі, була вірогідно (Р <0,05-0,001) нижчою в 60, 70 і 90 діб у першій серії, а в другій - встановлено підвищення цього показника в 10 діб. Курчата у другій серії досліджень при цьому тепловому режимі менше споживали кисню, ніж при температурі 22… 24 °С і в середньому за 90 діб даний показник відрізняється на 0,18 л/кг ? год. Рівень термогенезу в курчат, яких вирощували при температурі 28… 30 °С дещо нижчий, але вірогідною (Р<0,01) різниця була лише у молодняку 10-добового віку в першій серії та 20-добового - в другій. Так, активність АТФАЗИ в тканині печінки курчат першої серії, яких вирощували при температурі 24… 26 °С, була найвищою на початку постембріогенезу. При вирощуванні курчат при температурі 28… 30 °С активність АЛАТ в тканині печінки протягом 50-ти діб була вищою, а в період останнього місяця досліджень - нижчою (за винятком 90-добового віку), порівняно з курчатами, яких утримували при температурі 24… 26 °С.Газоенергетичний обмін у курчат з віком закономірно змінюється при загальній тенденції до зменшення і залежить від температурного режиму. Активність АТФАЗИ у печінці курей з віком знижується відповідно до динаміки газоенергетичного обміну і залежить від сезону виводу молодняку. При згодовуванні сульфатного препарату дуоденомукози курчатам, яких вирощували при температурі 24… 26°С, у них підвищуються частота дихання, рівень споживання кисню (на 9,7 %), теплопродукція (на 9,5 %) і активність АТФАЗИ в печінці (на 12 %), при зниженні активності АЛАТ на 16,4 %. Сульфатний препарат дуоденомукози при згодовуванні його курчатам в умовах підвищеної температури сповільнює в них дихання та зменшує термогенез на 7,2 %, активність АТФАЗИ в печінці курчат до 50-добового віку переважно підвищується, а надалі - пригнічується. При згодовуванні сульфатного препарату єюномукози та вирощуванні курчат при температурі 24… 26°С у них зменшується термогенез у середньому на 1,6 %, активізуються генеративні процеси в печінці та активність АТФАЗИ в середньому на 28,5 %, активність АЛАТ, а також ріст курчат пригнічуються, однак курчата менше споживають корму (на 12,8 %) і витрачають на приріст живої маси (на 2,8 %).

Газоенергетичний обмін у курчат у постембріогенезі залежно від температурного режиму при вирощуванні

Показники газоенергетичного обміну в курчат у онтогенезі закономірно варіюють.

Однією з основних фізіологічних констант гомойотермного організму є стала температура тіла. У курчат раннього віку (до 20-30 діб) температура тіла нижча порівняно з молодняком старшого віку. Так, у 5-добових курчат вона становить 39,95±0,35 -39,67±0,32, а в 30-добових 41,18±0,06 -41,28±0,19°С, що на 1,23-1,61 °С вище, в першій і другій серіях відповідно. Наші результати узгоджуються з даними В.С. Ладигіна (1981), які підтверджують, що температура тіла в курчат вже 30-добовому віці наближається до температури тіла дорослих курей.

З віком у курчат зменшується частота дихання, а саме, у 5-добовому віці вона коливається в межах 70,25±2,60 - 69,00±8,15, а в 90-добовому - від 32,20±4,13 до 31,80±2,22 дихальних рухів за хвилину.

Споживання кисню курчатами теж змінюється залежно від віку. Проте існує загальна тенденція до зменшення його утилізації організмом птахів. Тобто, споживання кисню у розрахунку на 1 кг живої маси курчат у 5 діб становить 3,21±0,00 - 4,10±0,09, а у 90 діб - 1,63±0,07 - 1,16±0,17 л/кг ? год., у першій і другій серіях відповідно. У середньому за досліджувальний період споживання кисню курчатами знаходиться в межах 2,44±0,11 - 2,16±0,15 л/кг?год.

Найбільш чітке уявлення про термогенез надають дані теплопродукції. Високий її рівень встановлюється в 5-добових курчат (62,22±0,58- 71,53±1,48 КДЖ/кг?год.) і з коливаннями утримується до 20 (у другій серії) або до 30 діб (у першій серії). Надалі настає закономірне зниження теплопродукції і в 90-добовому віці в курчат вона досягає 31,81±1,34 - 23,31±3,24 КДЖ/кг?год. На цьому тлі в курчат у 60-добовому віці відмічається підвищення даного показника. У середньому теплопродукція вища в курчат у першій серії дослідів і становить 48,04±2,22 порівняно з 41,10±2,61 КДЖ/кг ? год. у другій серії (Р < 0,05).

Підвищення температури при вирощуванні курчат до 28… 30 °С впливає на деякі показники загального ГЕО.

Температура тіла в курчат, яких вирощували при підвищеній температурі, була вірогідно (Р < 0,05-0,001) нижчою в 60, 70 і 90 діб у першій серії, а в другій - встановлено підвищення цього показника в 10 діб.

Частота дихання в курчат у середньому за весь період була майже однаковою з контролем і дорівнювала 50,62±2,40 і 59,60±2,84 дихальних рухів за 1 хвилину, відповідно у першій і другій серіях. При цьому в курчат у другій серії досліджень відмічено посилення дихання на 8,98 рухів (Р < 0,05).

Споживання кисню курчатами при підвищеній температурі зовнішнього середовища в середньому за весь період становить 2,44±0,11 - 1,98±0,14 л/кг?год. Тобто, цей показник вірогідно (Р<0,05) вищий в курчат першої серії на 0,46 л/кг?год. (23,2 %). Курчата у другій серії досліджень при цьому тепловому режимі менше споживали кисню, ніж при температурі 22… 24 °С і в середньому за 90 діб даний показник відрізняється на 0,18 л/кг ? год. (8,3 %). У птахів першої серії такої різниці не встановлено.

Рівень термогенезу в курчат, яких вирощували при температурі 28… 30 °С дещо нижчий, але вірогідною (Р<0,01) різниця була лише у молодняку 10-добового віку в першій серії та 20-добового - в другій. У середньому за 90 діб теплопродукція в курчат при підвищеній температурі зовнішнього середовища нижча на 0,34-2,61 КДЖ/кг ? год. (0,7 - 6,4 %). На подібний факт вказують також результати, одержані зарубіжними дослідниками (Aoyagi Yosuke et al., 1988).

Таким чином, загальний газоенергетичний обмін у курчат у постембріогенезі змінюється. Так, споживання кисню і процеси теплопродукції в організмі птахів закономірно знижуються. Наші результати узгоджуються з даними, одержаними іншими дослідниками (Савченко Е.Н., 1969, Найденский М.С., 1989 та ін.). З віком курей удосконалюється система дихання, підвищується ефективність і економічність використання кисню.

Вікова динаміка морфологічного розвитку і функціональної активності печінки в курчат залежно від температурних умов їх вирощування

У результаті проведених досліджень встановлено, що найбільш інтенсивно печінка в курчат збільшується в перший місяць життя. Так, з 5- до 30-добового віку курчат маса печінки в них збільшується в 3,9-5,4 рази (Р<0,001), а з 30- до 90-добового - лише в 2,6-2,8 рази (Р<0,001) і в кінці періоду дорівнює 19,3±1,31 - 22,40±1,37 г, у першій і другій серіях відповідно.

При вирощуванні курчат в умовах підвищеної температури зовнішнього середовища ( 28… 30 °С) у них відбувається зменшення маси печінки, особливо у віці 30- і 60-ти діб. Встановлено також, що в курчат весняного виводу (другої серії) на початку постембріогенезу (до 10 діб) маса печінки нижча, а в наступні періоди - вища, ніж у молодняку літнього виводу (першої серії).

З віком молодняку змінюється і метаболічна функція печінки. Так, активність АТФАЗИ в тканині печінки курчат першої серії, яких вирощували при температурі 24… 26 °С, була найвищою на початку постембріогенезу. У подальшому вона поступово знижувалась. На тлі загальної тенденції зменшення активності АТФАЗИ відмічено підвищення даного показника в курчат 50-, 70- і 90-добового віку. Курчата другої серії досліджень відрізнялись за активністю АТФАЗИ в тканині печінки. У цих курчат при температурі 22… 24 °С на початку постембріогенезу, а саме, в 10-добовому віці, активність АТФАЗИ була вірогідно (Р<0,01) меншою на 1,61 мкмоль Р /г / хв. (42,9 %) порівняно з даними в першій серії. У період з 40- до 90-добового віку активність АТФАЗИ в курчат другої серії вірогідно (Р < 0,05-0,001) вища, ніж у птахів першої серії протягом вказаного часу. За 90 діб досліджуваний показник у курчат другої серії вищий у середньому на 1,32 мкмоль Р /г / хв. (на 71,0%, Р<0,001). У загальній динаміці активності АТФАЗИ в тканині печінки курчат другої серії спостерігали значне її зниження в 30-добового молодняку. Порівняно з другою декадою цей показник зменшився у 2,6 рази.

Співставляючи дані активності АТФАЗИ і теплопродукції слід зазначити, що динаміка цих показників має однакову спрямованість на початку постембріогенезу. А саме, в курчат першої серії - до 40, а другої - до 30-діб. У молодняку старшого віку чіткої закономірності не встановлено.

При вирощуванні курчат у приміщенні з температурою повітря в межах 28… 30 °С у них певним чином змінюється активність АТФАЗИ в тканині печінки.

Аналіз одержаних даних показав, що температурний чинник неоднозначно впливає на курчат різних сезонів виводу. Так, підвищена температура повітря в курчат першої серії на початку (до 40 діб) постембріогенезу переважно пригнічує або нівелює активність досліджуваного ферменту. З 50-добового віку і до кінця вирощування активність АТФАЗИ в печінці цих курчат, в основному, вища, ніж у молодняку при помірній температурі. У середньому за три місяці досліду даний показник дещо вищий у курчат, яких вирощували при температурі 28… 30 °С. Невірогідна різниця становила 8,1 %.

У другій серії підвищена температура впливає на курчат трохи інакше. Протягом першого місяця постембріогенезу в курчат за даних умов вирощування активність АТФАЗИ в печінці була вищою в 10- і 30-добовому віці. Слід також відмітити, що при температурі 28… 30 °С у молодняку в 30 діб спостерігали не зниження активності ферменту, як при помірному режимі, а навпаки, його підвищення. Завдяки цьому вірогідна (Р < 0,05) різниця за активністю АТФАЗИ в печінці курчат у вказаний період становила 2,61 мкмоль Р/г/ хв. За період досліду активність АТФАЗИ в печінці курчат у середньому на 5,7 % нижча.

Таким чином, активність АТФАЗИ в тканині печінки залежить від сезону виводу молодняку. Так, у курчат другої серії активність досліджуваного ферменту вища в середньому на 71,0 - 49,2 % (Р<0,001), при помірній та підвищеній температурі відповідно. Тобто, у птахів весняного виводу активність АТФАЗИ в печінці більша, ніж у молодняку літнього виводу.

Активність АЛАТ в печінці курчат у постембріогенезі також набуває певних змін. Тобто, у печінці 5-добових курчат активність цього ферменту висока. У подальшому при вирощуванні курчат при температурі 24… 26 °С активність АЛАТ в печінці знижується, а в 30- і 40-добовому віці - підвищується. Причому підвищення активності АЛАТ протягом четвертої декади постембріогенезу співпадає з депресією росту печінки. Отже, це один із критичних періодів, який повязаний, перш за все, з початком ювенального линяння, а підвищення активності АЛАТ в тканині печінки, можливо, обумовлено прискоренням глюконеогенезу (Катунума Н., Окада А., Фудзино А. та ін., 1968).

У курчат 50-добового віку активність досліджуваного ферменту вірогідно (Р<0,01) знижувалась на 45,2 мкмоль ПВК?г?год. (81,0 %). У наступну декаду відмічено підвищення активності АЛАТ в печінці на 23,4 мкмоль ПВК?г?год., тобто в 3,2 рази (Р<0,001). Цей факт можна пояснити тим, що в загальному розвитку курей розрізняють декілька періодів (Казарцев В.В., 1980). Тривалість першого - з 1- до 30-ої, другого - з 30- до 60-ої та третього - з 60- до 90-ої доби. Отже, підвищення активності АЛАТ в печінці курчат 60-добового віку повязано з початком третього періоду, який характеризується зниженням загальної швидкості росту організму молодняку.

При вирощуванні курчат при температурі 28… 30 °С активність АЛАТ в тканині печінки протягом 50-ти діб була вищою, а в період останнього місяця досліджень - нижчою (за винятком 90-добового віку), порівняно з курчатами, яких утримували при температурі 24… 26 °С. Проте в середньому різниця між групами нівельована.

Отже, активність АЛАТ у тканині печінки курчат з віком знижується. Подібні дані одержали також Є.Я. Борисенко та В.Н. Дороніна (1974).

Що стосується ліпази, то нами виявлено порівняно низьку активність цього ферменту в тканині печінки курчат 5-добового віку. Проте А.В. Архипов (1974) встановив, що в першу добу після вилуплення молодняку в тканині печінки активність ліпази висока. У добових курчат інтенсивно розщеплюються ліпіди, які були накопичені в печінці протягом останнього періоду постембріогенезу, внаслідок інтенсивного використання ембріоном ліпідів жовтка. Б.П. Бессарабов (1985) вказує на те, що перед вилупленням курчати залишковий жовток втягується в черевну порожнину і розсмоктується лише протягом першого тижня постембріогенезу. Є дані, що на 5-ту добу після виводу курчат залишковий жовток розсмоктується на 85 %, при цьому абсорбується 90 % його ліпідів (Noble R.S., Oqunyemi D., 1989). Отже, визначаючи активність ліпази в печінці 5-добових курчат, ми зафіксували зниження цього показника, що обумовлено зменшенням жовткового мішка.

При вирощуванні курчат при температурі 22… 24 °С встановлено підвищення активності ліпази в печінці молодняку 10-добового віку порівняно з попереднім періодом. У наступну декаду досліджуваний показник майже не змінився. Надалі у 30-добових курчат активність ліпази вірогідно (Р<0,05) зменшується на 32,1 %, а потім у 2,1 рази (Р<0,05) збільшується. Після 40 діб вирощування молодняку активність ферменту в печінці повільно знижувалась.

Порівнюючи дані активності ліпази в тканині печінки курчат, яких вирощували за різних температурних режимів, слід відмітити, що на початку постембріогенезу (до 20 діб) підвищена температура пригнічувала досліджувану ферментативну активність. У птахів старшого віку спостерігали переважно вищу активність ліпази при температурі 28… 30 °С. Проте вірогідна (Р<0,05) різниця встановлена лише в 30-добових курчат - 49,0 %.

Таким чином, активність ліпази в печінці курчат з віком знижується. Однак протягом трьох місяців постембріогенезу відмічено найвищий пік активності ферменту в курчат 40-добового віку. Ці функціональні зміни в печінці обумовлені певним фізіологічним станом організму молодняку, повязаним із заміною оперення.

Підвищена температура повітря стимулює активність ліпази за досліджуваний період у середньому на 6,4 %. Очевидно це свідчить про посилення інтенсивності обміну ліпідів взагалі і висока ліполітична активність може супроводжуватись аналогічною активністю і ферментів ліпогенезу, що спостерігається в курей у період яйцекладки (Архипов А.В., 1978). Адже зарубіжними дослідниками також встановлено в курчат, яких вирощували при підвищеній температурі, зменшення приросту живої маси і підвищення відсотка енергії, утриманої в організмі у вигляді жиру (Geraert P.A., Padilha J.C.F., Guillaumin S., 1996).

Отже, морфологічний розвиток і функціональна активність печінки залежать від віку курчат, сезону їх виводу та температурного режиму при вирощуванні.

Вплив температури повітря на ріст курчат і витрати корму

Результатом протікання обмінних процесів у курчат протягом постембріогенезу є ріст їхнього організму. У результаті проведених досліджень встановлено, що молодняк літнього і весняного виводів має різну швидкість росту.

Так, аналіз одержаних даних показує, що курчата літнього виводу (першої серії) найбільшу відносну швидкість росту мали в першу декаду постембріогенезу, а весняного виводу (другої серії) - у другу. У звязку з цим, на початку вирощування (з 1- до 20-добового віку) молодняк весняного виводу відрізнявся меншими середньодобовими приростами як при помірній, так і при підвищеній температурі. Однак уже в третю декаду вирощування спостерігали вірогідне (Р < 0,05 - 0,001) підвищення абсолютної швидкості росту в курчат весняного виводу порівняно з літнім. І в подальшому в усі наступні декади (за виключенням пятої) курчата другої серії досліджень мали вищу абсолютну швидкість росту, що обумовило їх більшу живу масу.

У курчат першої серії у загальній динаміці росту відмічено різке зменшення його абсолютної (на 3,6 г) і відносної (на 33,7 %) швидкості в період з 30- до 40-ої доби. У цьому віці (35-37 діб) у яєчних курчат починається процес ювенального линяння (Маслабаев А., та ін., 1975). Отже, даний період виявляється критичним для молодняку, але лише літнього виводу. Вирощування курчат при підвищеній температурі позитивно вплинуло на швидкість їхнього росту саме в цей період постембріогенезу. Середньодобовий приріст живої маси молодняку виявився на 3,1 г (Р < 0,001) більшим. Проте це не є слушним фактом, тому що абсолютна і відносна маса печінки на цьому тлі менша як у 30- і 40-добових курчат, так і в молодняку старшого віку.

Таким чином, одним із критичних періодів у розвитку курчат є четверта декада їхнього життя. У даний час відбувається депресія росту, яка супроводжується, можливо, процесами диференціації, що проявляється в інтенсивному збільшенні маси печінки, підвищенні активності АЛАТ, становленні терморегуляторної функції організму. Всі ці зміни у фізіологічному стані курчат повязані з початком ювенального линяння.

У курчат весняного виводу динаміка швидкості росту дещо інша. Початок ювенального линяння в них не супроводжується депресією росту. Можливо це пояснюється тим, що інтенсивність розвитку ювенального оперення в курчат весняного виводу нижча, ніж літнього (Марков Ю.Я., 1973).

Підвищена температура повітря ( 28… 30 °С) негативно відбивається на швидкості росту молодняку даної серії, вже починаючи з третьої декади досліджень. Проте вірогідна (Р<0,05) різниця встановлена лише в курчат з 50- до 70-добового віку.

Ріст і розвиток птахів забезпечує надходження необхідних речовин з кормом. Курчата першої серії, яких вирощували при температурі повітря у пташнику в межах 28… 30 °С у середньому за дослідний період на 2,7 г/голову за добу (6,3 %) менше споживали корму, ніж при 24… 26 °С. При цьому витрати корму на одиницю приросту були однаковими.

Для молодняку другої серії досліджень було створено умови з більш контрастним температурним режимом, тому ці курчата при температурі 28... 30 °С у середньому на 8,2 г/голову за добу (17 %) менше зїдали корму і витрачали його на 1 г приросту (на 11 %), ніж при 22… 24 °С.

У першій серії досліджень у групах птахів, яких утримували за різних температурних режимів у середньому витрати корму однакові. У другій серії при температурі повітря у пташнику 28… 30 °С даний показник виявився нижчим, ніж при 22… 24 °С. А саме: за цих умов курчата витрачали на 0,4 г/г приросту менше, що становить 11,0 %.

Таким чином, жива маса і швидкість росту курчат залежать від сезону виводу, а також температури повітря у приміщенні, де їх утримують. Так, молодняк весняного виводу (другої серії) до 30-добового віку як при помірній, так і підвищеній температурі, мав меншу живу масу, ніж літнього. Але, починаючи з четвертої декади, курчатам цієї серії досліджень була властива більша жива маса.

Підвищена температура повітря ( 28… 30 °С) негативно впливає на живу масу курчат обох сезонів виводу в період із 60- до 90-добового віку, при цьому вона зменшується на 13,1-6,5 і 5,3-4,6 %, у першій та другій серіях відповідно. Менша жива маса молодняку обумовлена зниженням швидкості росту.

Отже, при підвищеній температурі повітря гальмується ріст курчат, зменшується споживання корму, а також його витрати (у другій серії) на одиницю приросту живої маси.

Вплив сульфатних ентероензимогормональних препаратів на газоенергетичний обмін, морфофункціональні зміни печінки, ріст курчат і витрати корму залежно від теплового режиму

Для активізації адаптаційної реакції молодняку на підвищену температуру повітря застосовували сульфатні ентероензимогормональні препарати. Встановлено, що ці препарати, виготовлені зі слизової оболонки різних кишок тонкого кишечника великої рогатої худоби, неоднаково впливають на загальний газоенергетичний обмін та метаболічну функцію печінки в курчат, вирощених за різних температурних режимів.

Д у о д е н о м у к о з и н истимулюють дихання в курчат при температурі 24… 26 °С у середньому на 2,38 дихальних рухів за хвилину. Підвищують також рівень споживання кисню і теплопродукцію в курчат майже протягом усього періоду вирощування (за винятком 30-добового віку) на 9,7 і 9,5 %, відповідно.

Ці мукозини переважно збільшують активність АТФАЗИ в печінці молодняку, особливо в 30, 40, 60 80 діб (Р< 0,05-0,001) на 36,1; 195,1; 71,1 і 82,8 %, відповідно, а в середньому на 12,4% (0,23 мкмоль Р/г/хв.). Активність же АЛАТ дуоденомукозини, навпаки, пригнічують на 16,4 % (5,69 мкмоль ПВК?г?год.). За даних умов курчата повільніше ростуть, внаслідок чого мають меншу живу масу, а також, в основному, масу печінки. Все це обумовлює збільшення витрат корму на 1 г приросту на 5,6 %.

При температурі 28… 30 °С даний препарат знижує температуру тіла в курчат, особливо в 70-добовому віці (на 0,4 °С, при Р< 0,05), сповільнює дихання в середньому на 1,24 дихальних рухів за хвилину, зменшує термогенез у середньому на 7,2 %, активність АТФАЗИ в печінці курчат до 50-добового віку, в основному, стимулює, а надалі - пригнічує. Неоднаково впливають дуоденомукозини і на активність АЛАТ в печінці. А саме, до 40-добового віку даний показник менший, ніж у контролі, а з 50-ти діб активність АЛАТ як підвищується (особливо у 80-добових курчат на 122,2 %, при Р< 0,001), так і знижується - в останню декаду вирощування на 58,8% (Р < 0,05).

Протягом досліду відмічено збільшення живої маси в молодняку на 1,1-7,7 %, однак маса печінки виявилась більшою лише на початку постембріогенезу (на 13,6 %) та за період останніх чотирьох декад (на 0,9-21,0 %). При цьому спостерігали зменшення споживання корму курчатами (на 20,6 %) і підвищення ефективності його використання на одиницю приросту (на 8,3 %).

Є ю н о м у к о з и н и знижують температуру тіла в курчат 10-добового віку на 1,26 °С (Р<0,001) та вірогідно (Р<0,05) підвищують у 40 діб на 0,31 °С, зменшують частоту дихання молодняку в 30 діб (на 15,4 дихальних рухів за хвилину, при Р< 0,05) і посилюють у 40 діб (на 16,6 дихальних рухів за хвилину, при Р< 0,05).

Досліджувані мукозини сприяють зменшенню споживання кисню курчатами та пригнічують термогенез у середньому на 1,6 %, посилюючи однак їх теплопродукцію у 40 (на 15,2 %) та 80 діб (на 11,3 %). Єюномукозини стимулюють морфогенез печінки в курчат та активність АТФАЗИ в середньому на 28,5 % (Р< 0,05). Проте вони пригнічують активність АЛАТ в печінці, особливо в 40 і 60 діб на 64,9 (Р< 0,05) та 74,7 % (Р< 0,001), відповідно. У курчат протягом досліду зменшується жива маса, за винятком останньої декади. При цьому молодняк менше споживає корму (на 12,8 %) та витрачає його на одиницю приросту (на 2,8 %).

При температурі 28… 30°С єюномукозини дещо підвищують температуру тіла в курчат до 50-добового віку, пригнічують частоту їх дихання у 20 діб на 15,8 дихальних рухів за хвилину, а в 30, 60, 80 і 90 діб - невірогідно посилюють. До того ж курчата менше споживали кисню і мали нижчу теплопродукцію в середньому на 0,19 л/кг?год. (7,8 %) та 2,99 КДЖ/кг?год. (6,3 %), відповідно. Єюномукозини переважно пригнічують активність АТФАЗИ в печінці молодняку за період досліду в середньому на 0,24 мкмоль Р/г/ хв. (11,9 %), а також активність АЛАТ - на 2,4 мкмоль ПВК? г ?год. (6,9 %). Під впливом цих мукозинів курчата мали меншу живу масу (за винятком 90-добового віку), однак маса печінки в них до 60-добового віку була більшою. Єюномукозини зменшують поїдання корму на 6,2 г/голову за добу (15,4 %) та його витрати на одиницю приросту на 5,6 %.

І л е о м у к о з и н и при температурі 24… 26 °С (перша серія) підвищують температуру тіла в курчат до 60-добового віку, а в кінці вирощування знижують, особливо в 70 і 80 діб, на 0,42 та 0,46 °С ( Р< 0,05) відповідно. У молодняку зменшується частота дихання в середньому на 4,28 дихальних рухів за хвилину. Курчата менше споживають кисню (на 10,6 %), що обумовлює зниження теплопродукції на 11,1 %. Ілеомукозини переважно стимулюють активність АТФАЗИ і АЛАТ в печінці курчат до 30-добового віку, а в подальшому, в основному, пригнічують. Однак у середньому активність досліджуваних ферментів вища на 7,5 і 9,1 %, відповідно. Під впливом цих мукозинів курчата мають меншу живу масу, за винятком 40- і 90-добового віку, проте в них краще розвинута печінка і жовчний міхур. Ілеомукозини зменшують поїдання корму курчатами на 7,7 % та підвищують ефективність його використання на 5,6 %.

При температурі 22… 24 °С ілеомукозини підвищують температуру тіла в курчат 10-добового віку на 1,76 °С (Р< 0,001), а в 50-добовому віці знижують на 0,38 °С (Р< 0,01). Вони стимулюють дихання в середньому на 2,08 дихальних рухів за хвилину, зменшують споживання кисню та теплопродукцію до 30 діб, а в наступні вікові періоди здебільшого посилюють, проте вірогідно (Р < 0,05) лише у 80-добового молодняку на 34,3 %.

Ілеомукозини стимулюють активність АТФАЗИ в печінці курчат на початку досліду, особливо в 30 діб (на 142 %, при Р<0,05), а надалі пригнічують, але вірогідно (Р< 0,05) тільки в молодняку 80-добового віку на 44,4 % та в середньому за період - на 13,5 %. Під впливом цих мукозинів знижується також активність ліпази в печінці курчат протягом вирощування (крім 30- і 90-добового віку) в середньому на 16,5 % (Р< 0,05).

Досліджуваний препарат стимулює ріст печінки і жовчного міхура протягом трьох місяців досліду, а також живу масу в курчат до 20-добового віку на 6,8-6,4 % (Р< 0,05) й незначно в 90 діб (на 1,3 %). При цьому курчата менше споживали корму і витрачали його на 1 г приросту в середньому на 11,0 і 8,8 %, відповідно.

За умов підвищеної температури ( 28… 30 °С) сульфатний препарат ілеомукози викликає підвищення температури тіла в курчат 10-добового віку на 0,76 °С (Р< 0,05) у першій серії та протягом 60-ти діб - у другій. В інші вікові періоди даний показник у дослідного молодняку нижчий, ніж у контрольного.

Частоту дихання ілеомукозини пригнічують у курчат першої серії до 30-, а другої - до 50-добового віку. В останні ж періоди досліду, в основному, посилюють.

За даних теплових умов у курчат першої серії ці мукозини пригнічують споживання кисню на початку постембріогенезу, але вірогідно (Р<0,01) лише в 10 діб (на 35,1 %), а в кінці вирощування стимулюють цей показник, особливо у 80-добовому віці - на 15,8 % (Р< 0,05). Проте в середньому курчата дослідної групи споживали кисню на 8,6 % менше. У птахів другої серії ілеомукозини переважно стимулюють споживання кисню та термогенез, у середньому на 5,0 і 2,3 % відповідно.

На ферментативну активність печінки ілеомукозини впливають таким чином. Активність АТФАЗИ підвищують в печінці молодняку першої серії досліджень до 50-добового, а другої - 30-добового віку, а надалі - знижують (крім восьмої декади). При цьому в курчат у першій серії ілеомукозини в середньому стимулюють активність АТФАЗИ на 3,5 %, а в другій, навпаки, пригнічують на 5,0 %.

Досліджувані мукозини посилюють активність АЛАТ в печінці молодняку протягом 30-ти діб, а також у 50 (на 36,5 %, при Р< 0,05) і 90 діб (на 5,2 %). У решту вікових періодів вони пригнічують активність цього ферменту, особливо в 40-добових курчат (на 68,7 %, Р< 0,01).

Активність ліпази в печінці молодняку ілеомукозини знижують у середньому на 19,1 % (Р< 0,05), однак у 20- і 90-добовому віці невірогідно підвищують.

Ілеомукозини стимулюють ріст печінки і жовчного міхура, а також живу масу в курчат протягом третього місяця постембріогенезу в обох серіях досліджень. Під їх впливом курчата менше споживають корму в середньому на 18,2-7,5 %, завдяки чому підвищується ефективність його використання на 11,1-6,7 %, у першій і другій серіях відповідно.

Отже, в механізмах адаптаційних змін газоенергетичного обміну та функціональної активності печінки в курчат ентероензимогормональні чинники відіграють важливу роль. До того ж встановлено, що мукозини дванадцятипалої, голодної та клубової кишок нерівнозначні.1. Газоенергетичний обмін у курчат з віком закономірно змінюється при загальній тенденції до зменшення і залежить від температурного режиму.

2. Активність АТФАЗИ у печінці курей з віком знижується відповідно до динаміки газоенергетичного обміну і залежить від сезону виводу молодняку. Активність цього ферменту в печінці курчат весняного виводу в середньому на 71,0 % (Р<0,001) вища, ніж літнього.

3. Протягом раннього постембріогенезу активність АЛАТ у печінці знижується, а у 40-добових курчат підвищується, що співпадає з депресією їх росту.

4. Встановлено зменшення активності ліпази в печінці курчат у період з 40 до 90 діб. У той час, як на початку постембріогенезу чіткої закономірності в змінах активності даного ферменту не виявлено.

5. Підвищена температура повітря у приміщенні ( 28… 30 °С) зменшує теплопродукцію в курчат у середньому на 0,7 і 6,4 %. Цей чинник призводить до стимуляції АЛАТ в печінці молодняку до 50-добового віку і пригнічення протягом останнього місяця вирощування. У курчат літнього виводу активність АТФАЗИ підвищується на 8,1 %, а весняного, навпаки, знижується на 5,7 %. При цьому режимі активність ліпази в печінці курчат до 20-добового віку пригнічується, а загалом переважно стимулюється на 6,4 %.

6. З 60- до 90-добового віку молодняку проявляється негативний вплив підвищеної температури при вирощуванні, при цьому знижується жива маса та швидкість росту курчат. Поїдання корму зменшується в середньому на 6,3-17,0 %.

7. При згодовуванні сульфатного препарату дуоденомукози курчатам, яких вирощували при температурі 24… 26°С, у них підвищуються частота дихання, рівень споживання кисню (на 9,7 %), теплопродукція (на 9,5 %) і активність АТФАЗИ в печінці (на 12 %), при зниженні активності АЛАТ на 16,4 %. За даних умов курчата повільніше ростуть і збільшуються витрати корму на 5,6 %.

8. Сульфатний препарат дуоденомукози при згодовуванні його курчатам в умовах підвищеної температури сповільнює в них дихання та зменшує термогенез на 7,2 %, активність АТФАЗИ в печінці курчат до 50-добового віку переважно підвищується, а надалі - пригнічується. При цьому курчата мають більшу живу масу, менше споживають корму на 20,6 % та ефективніше його використовують на 8,3 %.

9. При згодовуванні сульфатного препарату єюномукози та вирощуванні курчат при температурі 24… 26°С у них зменшується термогенез у середньому на 1,6 %, активізуються генеративні процеси в печінці та активність АТФАЗИ в середньому на 28,5 %, активність АЛАТ, а також ріст курчат пригнічуються, однак курчата менше споживають корму (на 12,8 %) і витрачають на приріст живої маси (на 2,8 %).

Цей же препарат в умовах підвищеної температури пригнічує теплопродукцію в курчат (на 7,8 %), активність АТФАЗИ (на 11,9 %) і АЛАТ (на 6,9 %) в тканині печінки, при цьому молодняк повільніше росте, що супроводжується зменшенням поїдання корму (на 15,4 %) та його витрат (на 5,6 %).

10. Сульфатний препарат ілеомукози забезпечує адаптацію курчат як весняного, так і літнього виводів до підвищеної температури зовнішнього середовища, оптимізуючи їх термогенез та ферментативну активність печінки, що сприяє збільшенню живої маси молодняку протягом третього місяця вирощування, а також підвищує ефективність використання корму на 11,1 - 6,7 %.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. З метою активізації адаптаційної реакції організму яєчних курчат до підвищеної температури повітря при вирощуванні пропонуємо згодовувати їм з тижневого віку сульфатний препарат ілеомукози в кількості 2 г/кг комбікорму.

2. Одержані нами дані, щодо рівня газоенергетичного обміну і активності ферментних систем печінки яєчних курчат протягом постембріогенезу в умовах різних температурних режимів при вирощуванні, рекомендуємо використовувати при викладанні фізіології та біохімії сільськогосподарських тварин для студентів аграрних вузів Ш-1У рівнів акредитації.

Мельник В.В. Вплив сульфатних ентероензимогормональних препаратів на газоенергетичний обмін у яєчних курчат //Науковий вісник Національного аграрного університету. - К., 2000. - Вип. 29. - С. 132-137.

Мельник В.В. Рост и развитие цыплят, выращиваемых при повышенной температуре и скармливании сульфатного препарата илеомукозы //Актуальные проблемы производства и переработки продуктов животноводства и птицеводства: Сб. науч. тр. /Башкирский гос. аграр. ун-т. - Уфа, 2000. - С. 180-183.

Мельник В.В. Газоенергетичний обмін і ферментативна активність печінки в курчат при згодовуванні сульфатних ентероензимогормональних препаратів //Науковий вісник Національного аграрного університету. - К., 2001. - Вип.41. - С. 29-35.

Мельник В.В., Смолянінов Б.В. Ферментативна активність печінки в курчат при вирощуванні в умовах підвищених температур та при згодовуванні сульфатних ентероензимогормональних препаратів //Аграрний вісник Причорноморя: Зб. наук. пр./Одеський ДАУ. - Одеса, 2002. - Вип. 4 (15). - С. 55-61.

Самойленко И.С., Абдельмонем Эль Фики, Мельник В.В. Развитие учения И.М. Сеченова о газообмене в физиологии с.-х. животных //Тез. докл. Одесской обл. конф., посвященной 160-летию со дня рождения И.М. Сеченова. - Одесса, 1989. - С.55-56. (Дисертантом виконано експериментальну частину щодо газоенергетичного обміну і ферментативної активності печінки у яєчних курей у ранньому постембріогенезі, статистичну обробку разультатів та їх аналіз).

Філонов К.Є., Головко А.С., Найда В.А., Осадча В.К., ЕЛЬФІКІ А.М., Мельник В.В. Вікові зміни біоенергетики с.-г. тварин та їх звязок з продуктивністю /Зб. мат.”Розвиток фізіології в УРСР за 1986-1990 роки”. - К., 1990. - С. 156. (Дисертантом виконано експериментальну частину щодо газоенергетичного обміну і ферментативної активності печінки у яєчних курей у ранньому постембріогенезі, статистичну обробку разультатів та їх аналіз).

Найда В.А., Осадчая В.К., Абдель Монем Эль Фики, Мельник В.В. Использование биологически активных отходов мясокомбинатов при выращивании цыплят //Тез. докл. респуб. конф. “Биотехнология получения кормового белка, экологически чистых препаратов, повышающих урожайность, премиксов, ферментов и витаминов кормового назначения”. - Днепропетровск, 1990. - С. 43-44. (Дисертантом виконано експериментальну частину щодо газоенергетичного обміну і ферментативної активності печінки у яєчних курчат, статистичну обробку разультатів та їх аналіз).

Мельник В.В. Вплив сульфатних ентероензимогормональних препаратів на газоенергообмін та метаболічну активність печінки курчат //Мат. П Укр. конф. з птахівництва. - Борки, 1996. - С.87-88.

Мельник В.В. Динаміка морфологічного розвитку печінки курчат //Зб. наук. пр. міжнарод. конф., присвяченої 90-річчю від дня народження Заслуж. діяча науки проф. К.Б. Свєчина. - К.: НАУ, 1997. - С. 56.

Размещено на .ru