Газета "Волинь" та однойменне видавництво (1941-1944 рр.): організаційний і проблемно-тематичний аспекти - Автореферат

Актуальність теми зумовлюється відсутністю у вітчизняному журналістикознавстві та історії журналістики комплексного обєктивного дослідження видань, які виходили в Україні під час німецької окупації. Досі ця проблематика залишалася непоміченою, як і діяльність (політична, видавнича, просвітня, журналістська, літературна), яку вели українці в столиці райхскомісаріату “Україна” - Рівному. Методологічною основою для проблемно-тематичного, типологічного, мовностилістичного, жанрового аналізу видань, редакційно-видавничих характеристик, дослідження творчості багатьох журналістів і публіцистів, які виступали на сторінках газети “Волинь” та журналів “Орленя” й “Український хлібороб”, послужили праці теоретиків та істориків української журналістики С. Мета дисертаційного дослідження - ґрунтовно й комплексно вивчити діяльність газети “Волинь” та однойменного видавництва у Рівному в роки німецької окупації; заповнити нішу в історії української журналістики та видавничої справи; ввести до наукового обігу десятки імен та видань, які з ідеологічної упередженості не були допущені в загальну систему духовних досягнень українського народу; виявити найсуттєвіші державотворчі, національно-духовні ознаки публікацій журналістів і позаштатного активу газети. Предметом дослідження є особливості становлення й закономірності розвитку українського часопису “Волинь” як структурного підрозділу однойменного видавництва, специфіка видань, які виходили в Рівному в 1941-1944 рр., тематика і проблематика вказаних видань, їх жанрова палітра, що забезпечувала з допомогою друкованого слова реалізацію ідеї української державності в період Другої світової війни, а також публіцистична, редакторська, видавнича діяльність авторів українського видавництва й газети “Волинь”, у тому числі й У.У першому розділі - “Газета “Волинь” як предмет журналістикознавчого дослідження” - аналізується джерельна база з досліджуваної проблеми, зясовуються суспільно-політичні передумови заснування газети, розкривається організаційний аспект роботи редакції, програмні цілі газети та способи їх реалізації. У підрозділі 1.1 - “Історіографія та джерела дослідження” - наголошується на тому, що в сучасній журналістикознавчій науці не було відведено належного місця дослідженню періодичних видань, які виходили в Рівному під час німецької окупації, та публіцистиці багатьох журналістів газети “Волинь”. В Україні архів був розподілений так: бібліотека й особисті речі письменника зберігаються в музеї Уласа Самчука в селі Тилявка Шумського району Тернопільської області, рукописна спадщина - у Відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Розбудовуючи свою інформаційну діяльність у “столиці” райхскомісаріату “Україна” - Рівному, журналісти взяли сміливий курс на утвердження українського народу як самодостатньої нації, висунули неодмінну вимогу її мовного обєднання, відродження української державності шляхом заволодіння українцями всіма ділянками народногосподарського й культурного життя. Під боком райхскомісаріату “Україна” “Волинь” творила інфраструктуру громадсько-політичних, культурних, господарських українських інституцій (Українська Рада Довіря на Волині, “Просвіта”, Жіноча Служба Україні, Суспільна опіка, Український Червоний Хрест, “Сільський Господар”, “Центросоюз” та ін.), вона стала також пропагандистським речником населення не лише Рівненщини, а й багатьох областей України, пробуджуючи національну свідомість і обєктивно готуючи ґрунт для виникнення Української Повстанської Армії.Під час Другої світової війни в Україні із загального журналістського контексту виокремився тип преси - українська легальна періодика, що виходила під контролем німецької влади. Суспільно-політичні передумови заснування газети “Волинь” та однойменного видавництва 1 вересня 1941 року в столиці райхскомісаріату “Україна” - Рівному варто констатувати як обєктивну реальність потреби друкованого українського слова в складних умовах воєнного часу. Дослідження структури, управління, функціонування газети “Волинь” в окупаційних умовах на архівних документах дає можливість стверджувати, що її редакція працювала в структурі однойменного видавництва як окремий підрозділ. Газета “Волинь”, яку заснували Степан Скрипник та Улас Самчук, задекларувала свої концептуальні засади - “Часопис для Волині”, а з 19 квітня 1942 року - “Український часопис”. Видання творило інтелектуальну й духовну атмосферу, в якій формувався український національний рух, воно відіграло історичну роль у підготовці ґрунту для збройної боротьби в Україні за незалежну Українську державу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У процесі наукового дослідження були сформульовані конкретні висновки теоретичного й практичного значення: 1. Під час Другої світової війни в Україні із загального журналістського контексту виокремився тип преси - українська легальна періодика, що виходила під контролем німецької влади. Найбільшим і найвпливовішим українським видавничим осередком у ці роки було рівненське видавництво “Волинь”.

2. Суспільно-політичні передумови заснування газети “Волинь” та однойменного видавництва 1 вересня 1941 року в столиці райхскомісаріату “Україна” - Рівному варто констатувати як обєктивну реальність потреби друкованого українського слова в складних умовах воєнного часу. Аналіз організаційного, проблемно-тематичного аспектів видань видавництва “Волинь” - газети “Волинь” (233 номери), журналів “Орленя” (14 чисел), “Український хлібороб” (10 чисел), книг із серій “Бібліотека “Антикомуніст” та “Театральна Бібліотека”, а також роману У. Самчука “Марія” й інших, як значного національного надбання, потребує їх включення в загальний контекст історії української журналістики та видавничої справи.

3. Дослідження структури, управління, функціонування газети “Волинь” в окупаційних умовах на архівних документах дає можливість стверджувати, що її редакція працювала в структурі однойменного видавництва як окремий підрозділ.

4. Газета “Волинь”, яку заснували Степан Скрипник та Улас Самчук, задекларувала свої концептуальні засади - “Часопис для Волині”, а з 19 квітня 1942 року - “Український часопис”. Програмні цілі газети - ствердження ідеї національного та державного відродження України.

5. Суспільно-політичне значення редагованої Уласом Самчуком, Степаном Скрипником, Андрієм Мисечком, Петром Зінченком газети “Волинь” надзвичайно велике. У воєнну добу, коли були відсутні поштові уряди та звязок, газета, розповсюджуючись на Рівненщині, у Волинській, Хмельницькій, Тернопільській, Житомирській, Дніпропетровській, Миколаївській, Кіровоградській і Львівській областях, Києві та Білорусії, мала значний комунікативний резонанс. Публікації на її сторінках були не лише єдиним джерелом найбільш повної й систематичної інформації, але й ефективним чинником у формуванні і самоствердженні громадської думки та національної свідомості українців. За умов відсутності фактичної місцевої влади, її інститутів, звязків між регіонами й окремими громадянами на окупованих землях, “Волинь” виконувала функції організаторські. Видання творило інтелектуальну й духовну атмосферу, в якій формувався український національний рух, воно відіграло історичну роль у підготовці ґрунту для збройної боротьби в Україні за незалежну Українську державу.

6. Публіцистика “Волині” мала гетерогенний (багатоплановий, суперечливий, діалектичний) характер. Це пояснюється тим, що газету творили досвідчені, талановиті журналісти й письменники, які пройшли свого часу “журналістську школу” в еміграції, а також у “Літературно-науковому вістнику” та “Вістнику”, які редагував Д. Донцов. Це - Улас Самчук, Олена Теліга, Роман Бжеський, Євген Маланюк, Неофіт Кибалюк, Анатоль Демо-Довгопільський, Андрій Мисечко, Олег Штуль. Вони згуртували навколо себе публіцистів, відданих справі відродження української державності. До них належать: Степан Скрипник, Антін Кучерук, Віталій Юрченко, Ніл Хасевич, Леонід Чеплей, Леонід Маслов, Василь Штуль та багато інших. Історії національної журналістики та видавничої справи ХХ століття варто повернути імена видавців, творчу спадщину багатьох публіцистів, які творили газету “Волинь” та однойменне видавництво.

7. Свого журналістського піку газета “Волинь” досягла за редакторства Уласа Самчука. Тематичний діапазон публіцистичних виступів автора різножанровий і різноманітний, незважаючи на обмежене Другою світовою війною інформаційне поле, а також відсутність вільного доступу до джерел інформації. На сторінках газети “Волинь” Улас Самчук опублікував 111 різножанрових матеріалів. Переважній більшості його публікацій притаманні емоційна насиченість, аргументованість, доказовість і наступальність. Зважаючи на механізм жорсткої цензури з боку райхскомісаріату “Україна”, автор був змушений вдаватися у своїй творчості до езопової мови, натяків, історичних паралелей. Тексто- і фактологічний аналіз джерел, що стосуються громадсько-політичної діяльності У. Самчука дав можливість спростувати заідеологізовану оцінку його літературної, журналістської й громадсько-політичної діяльності, даної радянською історіографією та публіцистикою, в тому числі звинувачення в колабораціонізмі під час Другої світової війни. Вся публіцистична спадщина У. Самчука вказаного періоду пронизана ідеєю здобуття незалежності України, побудови власної держави з усіма державотворчими інституціями на засадах демократичності. Найраціональнішим шляхом розвитку української нації, моделлю відродження української державності У. Самчук вважав досвід європейських країн. Розвязання українського питання головний редактор бачив у заволодінні українцями на рідній землі всіма ділянками суспільно-політичного життя, у відродженні культурно-національних надбань українського народу, його етнотрадицій, рідної української мови.

8. Проблематика “Волині” розвивалася від українського питання - до держави. Ідеї відродження української державності брали витоки з історії національно-визвольного руху за незалежність України; концептуальні засади і принципи національно-державного відродження українського суспільства видавці “Волині” вбачали в консолідації національно свідомих сил; газета вперше в Україні розвінчувала культ особистості Сталіна, злочинний державний устрій СРСР стосовно українців; вона послідовно стверджувала, що міцною основою державного ладу є розвинена економіка, сільське господарство, приватна власність на землю та засоби виробництва; за твердженням журналістів і позаштатного активу газети, значними надбаннями духовності українства впродовж існування нації є її мова, церква, культура, мистецтво, преса, література, видавнича діяльність. Ці чинники розглядались у контексті духовно-естетичних тенденцій на тлі воєнної доби, зокрема національної ідеї, морально-етичних та естетичних суперечностей.

1. Радчик Р. Рівненське видавництво “Волинь” (1941-1944 рр.) у боротьбі за українську Україну / Передм. М. С. Тимошика. - Рівне: Тетіс, 2004. - 40 с.

2. Радчик Р. Улас Самчук як редактор газети “Волинь” // Українське журналістикознавство. - К.: Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, 2001. - Вип. 2. - С. 21-26.

3. Радчик Р. Видавництво “Волинь” (1941-1944 рр.): структура, тематика видань, діяльність в умовах окупаційного режиму // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Серія: Журналістика. - К., 2003. - Вип. 11. - С. 14-18.

4. Радчик Р. Становлення Уласа Самчука як письменника та журналіста // Наукові записки Інституту журналістики. - К.: Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, 2003. - Т. 11. - С. 84-92.

5. Радчик Р. Публіцистика Уласа Самчука у контексті українського державотворення // Наукові записки Інституту журналістики. - К.: Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, 2004. - Т.14. - С. 136-143.

6. Радчик Р. Улас Самчук (1905-1987) - редактор субокупаційної газети “Волинь” у Рівному // Bezpecnost a ochrana majetku. - Kosice, 2001. - С. 112-117.

7. Радчик Р. Улас Самчук - упорядник і видавець “Нового українського колядника” (1941 р.) // Українське народознавство: Стан і перспективи розвитку на зламі віків. - К., 2002. - С. 137-141.

8. Радчик Р. Часописи “Орленя” та “Український хлібороб” (1941-1942) як виразники українського питання // Друкарство. - 2003. - №5 (52). - С. 80-83.