Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба та її поєднання з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки: морфо-функціональні порушення гастродуоденальної зони та обґрунтування їх медикаментозної корекції - Автореферат

Особливої актуальності набуває проблема діагностики та лікування хворих на кислотозалежну патологію, зокрема, гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ) та пептичну виразку (ПВ) дванадцятипалої кишки (ДПК). Причому “підступність” захворювання полягає в ендоскопічне негативному його перебігу, що ускладнює своєчасну діагностику і, відповідно, надання кваліфікованої допомоги хворому (E.M. У лікуванні кислотозалежної патології останнім часом головна увага приділяється пригніченню секреції соляної кислоти інгібіторами протонної помпи з одночасним проведенням ерадикації Helicobacter pylori (НР), але, незважаючи на наявність великої кількості досліджень та нормативних документів, регламентуючих сучасні схеми лікування, захворюваність, особливо на ГЕРХ, не має тенденцій до зниження (J. Мета дослідження: підвищити ефективність лікування хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу та при її поєднанні з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки з урахуванням морфо-функціональних порушень верхнього відділу травного каналу та стану окислювального гомеостазу. Охарактеризувати стан періодичної моторної діяльності дванадцятипалої кишки в міжтравний період у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу та при її поєднанні з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки.Головними завданнями ендоскопічного дослідження було встановлення діагнозу, вивчення анатомічних, моторно-евакуаторних особливостей езофагогастродуоденальної зони, проведення детальної оцінки стану СО стравоходу, шлунка та ДПК за допомогою напівкількісного аналізу, отримання біопсійного матеріалу для проведення швидкого уреазного тесту, цитологічного та гістологічного досліджень. Результати багатогодинного РН-моніторингу стравоходу показали, що у хворих І групи переважав кислий тип рефлюксу (р<0,05), тоді як у хворих ІІ групи рефлюкс лужним вмістом виявлявся в 4,4 рази частіше (р<0,05). Крім того, інтенсивність запалення СО цибулини ДПК у хворих І групи та наявність рубцевої деформації цибулини ДПК у пацієнтів ІІ групи знаходились в прямій залежності від інтенсивності НР-інфікування (r= 0,53 та r= 0,63; р<0,05, відповідно). Але, слід відмітити, що внаслідок більш високого рівня НР-обсіменіння у пацієнтів ІІ групи середній рівень активності гастритичного процесу був достовірно (р<0,05) вищим, ніж у хворих І групи, що також супроводжувалось збільшенням проявів гіперплазії лімфоїдних фолікулів (р<0,01) та посиленням атрофічних змін в СО АВШ (р<0,01). Так, рівень сіалових кислот, які є маркером альтеративних процесів в СО, був достовірно вищим у хворих ІІ групи в 1,6 рази (р<0,04), ніж у пацієнтів І групи, тоді як концентрація гексозамінів у хворих ІІ групи була менша в 1,4 рази (р<0,04), ніж в І групі.Підвищення темпу секреції водневих іонів (р<0,05), дебіту пепсину (р<0,001) та кількості шлункового вмісту (р<0,02) у хворих обох груп супроводжувалось якісними змінами складу шлункового слизу та посиленням ерозивно-запальних уражень слизової оболонки езофагогастродуоденальної зони. Інтенсифікація процесів перекисного окислення ліпідів спостерігалась у більшості обстежених хворих й супроводжувалась накопиченням ТБК-активних продуктів еритроцитів та плазми крові (р<0,01), що було повязано зі зниженням активності антиоксидантної системи і проявлялось у виснаженні рівня відновленого глутатіону (р<0,003) та інактивації глутатіонпероксидази (р<0,002). При обстежені хворих на кислотозалежні захворювання в спеціалізованих гастроентерологічних центрах рекомендовано вивчення періодичної моторної діяльності верхніх відділів шлунково-кишкового тракту з одночасним дослідженням секреторної функції шлунка, що включає вивчення факторів агресії та захисту шлункового вмісту. Співвідношення стану антиоксидантної системи глутатіону та процесів перекисного окислення ліпідів у хворих на кислотозалежні захворювання, пропонується використовувати як додатковий критерій для оцінки розвитку оксидативного стресу з подальшим застосуванням антиоксидантних препаратів. При лікуванні хворих на кислотозалежні захворювання з метою скорочення тривалості загоєння ерозивно-виразкових уражень слизової оболонки та корекції порушень системи глутатіону рекомендовано до стандартної базисної терапії додати глутаргін по 15-20 мл 4% розчину внутрішньовенно протягом 5-6 діб, а потім по 2 таблетки тричі на добу впродовж 7-10 днів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації наведено теоретичне та практичне узагальнення нового вирішення наукової задачі з підвищення ефективності лікування хворих на кислотозалежні захворювання з урахуванням морфо-функціональних порушень гастродуоденальної зони та стану окислювального гомеостазу.

1. Встановлено, що ПМД ДПК як у хворих на ГЕРХ, так і при її поєднанні з ПВ ДПК характеризується порушенням фазності та гіпермоторнимі розладами. Порушення фазності у хворих обох груп виражалось в випадінні ІІІ фази ПМД з подальшим зменшенням кліренсу ДПК. За амплітудою скорочень гіперкінетична дискінезія спостерігалась у половини хворих обох груп. У 76,0% обстежених ІІ групи (р<0,005) гіпермоторні порушення ДПК проявлялись у достовірному збільшенні частоти скорочень в 1,3 рази. Встановлено прямий взаємозвязок між гіпермоторними розладами ДПК та агресивними властивостями шлункового вмісту.

2. Збільшення агресивних властивостей шлункового вмісту спостерігалось у пацієнтів на ГЕРХ в поєднанні з пептичною виразкою ДПК частіше і було більш виражене (р<0,05). Підвищення темпу секреції водневих іонів (р<0,05), дебіту пепсину (р<0,001) та кількості шлункового вмісту (р<0,02) у хворих обох груп супроводжувалось якісними змінами складу шлункового слизу та посиленням ерозивно-запальних уражень слизової оболонки езофагогастродуоденальної зони.

3. Дефіцит та диспропорція факторів захисту у більшості хворих обох груп проявлялись у вигляді зменшення концентрації та дебіту глікопротеїнів у шлунковому соці (р<0,001) відносно показників контрольної групи. Диспропорція вуглеводних компонентів у вигляді зменшення кількості фукози (р<0,002), гексозамінів (р<0,001) та збільшення рівня сіалових кислот (р<0,001) в шлунковому слизу була більш виражена у пацієнтів на ГЕРХ в поєднанні з пептичною виразкою ДПК. Виснаження функціональних можливостей слизопродукуючого апарату шлунка відображалось в істотному послабленні слизонакопичення в клітинах поверхнево-ямкового епітелію, яке спостерігалось у всіх НР-позитивних пацієнтів.

4. Запальні зміни в слизовій оболонці езофагогастродуоденальної зони супроводжувались зривом антиоксидантного захисту та розвитком оксидативного стресу. Інтенсифікація процесів перекисного окислення ліпідів спостерігалась у більшості обстежених хворих й супроводжувалась накопиченням ТБК-активних продуктів еритроцитів та плазми крові (р<0,01), що було повязано зі зниженням активності антиоксидантної системи і проявлялось у виснаженні рівня відновленого глутатіону (р<0,003) та інактивації глутатіонпероксидази (р<0,002).

5. Застосування глутаргіну при ерзивно-виразковому ураженні слизової оболонки шлунка у щурів призводило до зменшення кількості тварин з виразками шлунка в 3 рази та тяжкості уражень слизової оболонки в 2 рази (р<0,001). Позитивні зміни захисно-протективних властивостей слизу проявлялись у вигляді збільшення кількості глікопротеїнів (р<0,006) та фукози (р<0,005) шлункового вмісту до показників інтактних тварин. Зменшення проявів оксидативного стресу під впливом глутаргіну відображалось в зменшенні рівня ТБК-активних продуктів тканини шлунка (р<0,05), еритроцитів (р<0,03) та плазми (р<0,01) крові, з одночасним збільшенням рівня відновленого глутатіону (р<0,03).

6. Лікування хворих на ГЕРХ та при її поєднанні з ПВ ДПК з додатковим призначенням глутаргіну призводило до більш раннього зменшення проявів больового синдрому (р<0,02), зниження частоти та інтенсивності запальних змін слизової оболонки езофагогастродуоденальної зони (p<0,05), покращення показників оксидативного стресу. Гальмування процесів перекисного окислення ліпідів на фоні застосування глутаргіну характеризувалось зменшенням рівня ТБК-активних продуктів еритроцитів (р<0,003) та плазми (р<0,03) крові, з одночасним збільшенням рівня відновленого глутатіону (р<0,001).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При обстежені хворих на кислотозалежні захворювання в спеціалізованих гастроентерологічних центрах рекомендовано вивчення періодичної моторної діяльності верхніх відділів шлунково-кишкового тракту з одночасним дослідженням секреторної функції шлунка, що включає вивчення факторів агресії та захисту шлункового вмісту.

2. Співвідношення стану антиоксидантної системи глутатіону та процесів перекисного окислення ліпідів у хворих на кислотозалежні захворювання, пропонується використовувати як додатковий критерій для оцінки розвитку оксидативного стресу з подальшим застосуванням антиоксидантних препаратів.

3. При лікуванні хворих на кислотозалежні захворювання з метою скорочення тривалості загоєння ерозивно-виразкових уражень слизової оболонки та корекції порушень системи глутатіону рекомендовано до стандартної базисної терапії додати глутаргін по 15-20 мл 4% розчину внутрішньовенно протягом 5-6 діб, а потім по 2 таблетки тричі на добу впродовж 7-10 днів.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇЇ

1. Пономаренко О.А. Слизоутворююча функція шлунка у хворих на пептичну виразку поєднану з рефлюксною хворобою // Гастроентерологія. - Дніпропетровськ, 2005. - Вип. 36. - С. 234-237.

2. Пономаренко О.А. Вплив глутаргіну на стан слизової оболонки шлунка при експериментальному ульцерогенезі у щурів // Медична хімія. - 2006. - № 4. - С. 38-40.

3. Пономаренко О.А. Періодична моторна діяльність дванадцятипалої кишки у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу // Проблеми військової охорони здоровя: Зб. наук. праць Укр. військово-медичної академії. - Вип. 15. - Київ, 2006. - С. 305-308.

4. Особливості секреторної функції шлунка у хворих з неерозивною і ерозивною формами гастроезофагеальної рефлюксної хвороби / О.А. Пономаренко, Л.М. Мосійчук, О.В. Сімонова, Л.В. Демешкіна, Г.І. Бочаров, В.М. Ярош // Буковинський медичний вісник. - 2006. - Т. 10, № 4. - С. 147-148. Здобувачем особисто проведено вивчення секреторної функції шлунка у обстежених хворих, статистична обробка отриманих наукових даних.

5. Особливості періодичної моторної діяльності у хворих з кислотозалежними захворюваннями / Ю.О. Філіппов, О.А. Пономаренко, Л.В. Демешкіна, А.І. Руденко // Гастроентерологія. -Дніпропетровськ, 2006. - Вип. 37. - С. 157-162. Здобувачем особисто проведено вивчення періодичної моторної діяльності дванадцятипалої кишки у обстежених хворих, статистична обробка отриманих наукових даних.

6. Досвід використання глутаргіну у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу поєднану з хронічним гастродуоденітом / Л.М. Мосійчук, 7. О.А. Пономаренко, Л.А. Пономаренко, Л.В. Демешкіна, І.В. Кушніренко // Гастроентерологія. - Дніпропетровськ, 2007. - Вип. 38. - С. 257-263. Здобувачем особисто проведено вивчення прооксидантного-антиоксидантного стану у обстежених хворих, статистична обробка отриманих наукових даних.

8. Пат. №15300 (UA), МПК 7 А61К 31/00, G09В 23/28 Спосіб підвищення захисних властивостей слизової оболонки шлунка / Ю.О. Філіппов, О.А. Пономаренко, 9. Л.М. Мосійчук, А.І. Руденко, Л.А. Пономаренко, Л.Р. Гірєва, О.Ф. Крекнін - Заявл. 12.01.06, Опубл. 15.06.06, Бюл. № 6. Здобувачу належить ідея винаходу, особисто проведено моделювання ерозивно-виразкових уражень у щурів, сформульована формула винаходу, проведений аналіз патентних джерел.

10. Пономаренко О.А., Руденко А.І., Бочаров Г.І. Особливості періодичної моторної діяльності дванадцятипалої кишки у хворих з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки поєднаній з рефлюксною хворобою // Матеріали ІХ міжнародного медичного конгресу студентів і молодих учених. - Тернопіль, 2005. - С. 26. Здобувачем особисто проведено вивчення періодичної моторної діяльності дванадцятипалої кишки у обстежених хворих, статистична обробка отриманих наукових даних.

11. Пономаренко А.А., Степанова Е.В. Функционально-морфологическое состояние слизистой оболочки желудка при гастроэзофагеальной рефлюксной болезни // Матер. науч-практич. конференции “Инновационные диагностические технологии в медико-социальной экспертизе и реабилитации инвалидов”. - Днепропетровск, 2005. - С. 138-139. Здобувачем особисто проведено вивчення секреторної функції шлунка у обстежених хворих, брав участь у гістологічному дослідженні, проводив статистичну обробку отриманих наукових даних.

12. Пономаренко А.А., Пономаренко Л.А., Руденко А.І. Стан слизової оболонки гастродуоденальної зони в експерименті під впливом глутаргіну // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (з міжнародною участю). “Вклад молодих вчених в розвиток медичної науки і практики”. - Харків, 2006. - С. 89. Здобувачем особисто проведено моделювання ерозивно-виразкових уражень у щурів, статистичну обробку отриманих наукових даних.

13. Пономаренко А.А., Руденко А.І., Пономаренко Л.А. Влияние глутаргина на слизеобразующую функцию желудка при экспериментальном эрозивно-язвенном поражении у крыс // Матеріали Х міжнародного медичного конгресу студентів і молодих учених. - Тернопіль, 2006. - С. 234. Здобувачем особисто проведено моделювання ерозивно-виразкових уражень у щурів, статистичну обробку отриманих наукових даних.

14. Періодична моторна діяльність дванадцятипалої кишки у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, поєднану з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки / О.А. Пономаренко, О.В. Степанова, А.І. Руденко, І.В. Кушніренко, Г.І. Бочаров // Матеріали ХІ Конгресу світової федерації українських лікарських товариств. - Полтава, 2006. - С. 353. Здобувачем особисто проведено вивчення періодичної моторної діяльності дванадцятипалої кишки у обстежених хворих, статистична обробка отриманих наукових даних. гастроезофагеальний рефлюксний виразка шлунок