Гармонічність еволюційної динаміки самоорганізації містобудівних систем - Автореферат

Теорія і практика містобудування містить приклади, коли в окремі періоди загальні тенденції сталого розвитку приходять у протиріччя з динамікою еволюційних перетворень, у ході яких виникають нові форми містобудівної діяльності і планувальних структур, що потребує значних додаткових витрат ресурсів і внутрішніх резервів. Обмеженість і невідтворність ресурсів примушує дослідників звернути увагу на проблему узгодження протилежно спрямованих тенденцій до досить консервативного за змістом сталого розвитку і активною динамікою еволюційних перетворень, що відбуваються як за рахунок стабільного накопичення внутрішніх резервів і потенціалів, так і в процесах їх своєчасного і повного витрачання в прогресивному розвитку нових форм і структур. У багатьох галузях знання, у тому числі в містобудуванні, розвязання діалектичних суперечностей між сталим розвитком і динамічною еволюцією пропонується розглядати з позицій самоорганізації, яка за думкою багатьох дослідників стає основою, джерелом і рушійною причиною накопичення і ефективного використання у майбутньому спадщини минулого, що зумовлює безперервне виникнення нових форм і структур, їх взаємне оновлення в еволюції складних систем різної природи. У дисертації ця нова, динамічно інтегрована в просторі і часі спільність, отримавши назву "містобудівна система", поряд з результатами сталого розвитку містобудівних форм і прогресивного розвитку містобудівної діяльності, обєднує в собі різноманітні просторово-часові концепції і закономірності становлення нових містобудівних форм, структур і організацій. Матеріали, моделі, основні положення, принципи і висновки роботи можуть бути використані: у подальшому вивченні проблем самоорганізації і пропорційного розвитку складних містобудівних обєктів; у визначенні методологічних засад у сфері фундаментальних і прикладних містобудівних досліджень; у експериментальному моделюванні і визначенні раціональних напрямів планувальної розбудови міст; у оцінці якості прогнозно-проектних рішень при розробці концепцій розвитку і генеральних планів історичних і нових міст; у архітектурній освіті при підготовці підручників і методичних посібників.Дослідження проблем самоорганізації і гармонічного розвитку еволюційної динаміки містобудівних систем дозволили запропонувати низку принципових положень, що окреслюють концептуальні основи і понятійний апарат ще не до кінця сформованого, але потенційно існуючого в окремих працях, нового напряму містобудівної теорії - урбосинергетики, - де вивчається природний і неспотворений, сталий і прогресивний, безперервний і домірний характер еволюції містобудівних систем. Недостатня дослідженність динаміки містобудівних систем пояснюються відокремленістю і незначною кількістю теоретичних робіт, де присутні цілісні уявлення про взаємодію різних видів генезисних перетворень. Установлено, що узгодження різних видів і принципів цих перетворень, які утворюють ядро доктрини глобального еволюціонізму, можуть знайти ефективне використання в дослідженнях процесів самоорганізації і гармонічного розвитку містобудівних систем. Ці еволюційні процеси виявляються у взаємодії сталого розвитку територіально-планувальної самоорганізації містобудівних форм, прогресивного розвитку структурно-функціональної самоорганізації містобудівної діяльності, безперервного розвитку просторово-часової самоорганізації містобудівної еволюції і домірного розвитку ступінчато-рівневої самоорганізації еволюційної динаміки відповідних видів генезисних перетворень. З позицій урбосинергетики самоорганізація і гармонічний розвиток визначаються як природна узгодженість і взаємна відповідність системогенезисних перетворень, що відбуваються у єдиному багатовимірному просторі-часі взаємного пристосування містобудівних форм, містобудівної діяльності, містобудівної еволюції й еволюційної динаміки у відповідності з принципами, у результаті природної і ненасильницької реалізації яких виникає, розгортається і відтворюється пропорційність взаємопроникаючих подібностей сторін, ступенів, рівнів і рядів сталого і прогресивного, безперервного і домірного саморозвитку містобудівних систем .

Дослідження проблем самоорганізації і гармонічного розвитку еволюційної динаміки містобудівних систем дозволили запропонувати низку принципових положень, що окреслюють концептуальні основи і понятійний апарат ще не до кінця сформованого, але потенційно існуючого в окремих працях, нового напряму містобудівної теорії - урбосинергетики, - де вивчається природний і неспотворений, сталий і прогресивний, безперервний і домірний характер еволюції містобудівних систем.

1. Аналіз сучасного стану містобудівної теорії засвідчив, що цей напрям знаходиться під впливом доктрини глобального еволюціонізму, сутність якої полягає в уявленнях про самоорганізований і гармонічний характер еволюції систем різної природи. Недостатня дослідженність динаміки містобудівних систем пояснюються відокремленістю і незначною кількістю теоретичних робіт, де присутні цілісні уявлення про взаємодію різних видів генезисних перетворень.

Установлено, що узгодження різних видів і принципів цих перетворень, які утворюють ядро доктрини глобального еволюціонізму, можуть знайти ефективне використання в дослідженнях процесів самоорганізації і гармонічного розвитку містобудівних систем. Ці еволюційні процеси виявляються у взаємодії сталого розвитку територіально-планувальної самоорганізації містобудівних форм, прогресивного розвитку структурно-функціональної самоорганізації містобудівної діяльності, безперервного розвитку просторово-часової самоорганізації містобудівної еволюції і домірного розвитку ступінчато-рівневої самоорганізації еволюційної динаміки відповідних видів генезисних перетворень.

Системологічний підхід, який охоплює традиційні і нові системно-структурні, системно-цілісні, системно-організаційні і системно-ціннісні підходи і методи, реалізовано в ході аналізу і синтезу матеріальних, рушійних, формальних і цільових причин і наслідків самоорганізації і гармонічного розвитку. Ці причини у загальнонауковому аспекті відповідно уособлюють обєкт, субєкт, предмет і концепт теорії, а в методологічному плані характеризують описову, пояснювальну, узагальнюючу і прогностичну функції урбосинергетики.

2. У ході дослідження процесів сталого розвитку територіально-планувальної самоорганізації описано новий динамічний обєкт урбосинергетики - морфогенез містобудівних форм міського планування, - який набуває цілісного характеру завдяки упорядкованій послідовності стадій зросту планувальної тканини, серій змін планувальних каркасів, рівнів розвитку планувальних ландшафтів і еволюційних градацій планувальної оболонки міста.

3. Структурогенезний звязок між витратами і накопиченнями внутрішніх резервів містобудівної діяльності, їх співвимірювання стало основою для розробки критерію ефективності і економічності. "Максимінова" форма критерію пояснює прогресивний розвиток структурно-функціональної самоорганізації містобудівної діяльності з позицій поступового переходу від оптимальних до аномальних режимів функціонування, коли досягається кінцева мета еволюції - утворення ефективних ліній поведінки населення і відповідних планувальних форм, здатних виконувати максимальний обсяг корисної роботи. Встановлено, що динаміка найбільш вагомого показника ефективності - транспортно-пішохідної роботи - у статистично узагальненому кількісному образі "ідеального планування" прагне відтворити прогресійну динаміку гармонічного ряду взаємопроникаючих подібностей і "золотої пропорціі", як свідчення обєктивно існуючої тенденції гармонічного розвитку конкретних планувальних форм і структур.

4. Установлення пропорційних співвідношень між простором і часом, між їх диференціацією та інтеграцією характеризують сутність безперервного розвитку просторово-часової самоорганізації тектогенезу містобудівної еволюції і предметну площину урбосинергетичних досліджень. Необхідність теоретичного обґрунтування тектонічної будови еволюційних процесів обумовило розробку оригінальної моделі багатовимірного простору-часу урбосфери, яка стала індикатором виявлення фазового, періодичного, циклічного і круговоротного характеру картини, панорами, світу і природи розгортання форм, структур, організацій і закономірностей містобудівних систем. Кількісні параметри фаз, періодів, циклів і круговоротів в узагальнено-ідеалізованій моделі дозволили провести порівняльний аналіз історичного розвитку містобудівних епох, культур і стилів.

5. Прогностична функція і концепт урбосинергетичних досліджень реалізуються завдяки системно-ціннісному підходу, який у більшій мірі відповідає вирішенню проблем виявлення механізмів і закономірностей домірного розвитку еволюційної динаміки: інваріантності і калейдоскопічності походження містобудівних форм, екстремальності і компенсованості структурних перетворень містобудівної діяльності, ієрархічності і пропорційності тектонічної будови містобудівної еволюції, комплементарності і континуальності еволюційної динаміки. Ці діалектичні механізми і закономірності, що окреслюють загальні тенденції і цінності самоорганізації і гармонічного розвитку, стають конкретною основою для визначення, оцінки, діагностування і прогнозування минулих, теперішніх і майбутніх станів, етапів і напрямів розгортання еволюційної динаміки містобудівних систем. Містобудівна система - це складний обєкт, у середовищі якого в процесах самоорганізації і гармонічного розвитку різних видів генезисних перетворень співіснують і взаємодіють досконалі і оптимально адаптовані один до одного містобудівні форми, структури містобудівної діяльності, просторово-часова організація містобудівної еволюції і закономірності еволюційної динаміки.

6. Цілісність уявленням про самоорганізацію і гармонічний розвиток надають системологічні принципи повноти сторін, сумірності ступенів, спадкоємності рівнів і контекстуальності рядів еволюційного саморозвитку містобудівних систем. На основі цих принципів виділені окремі специфічні і відносно самостійні напрями теоретичних досліджень - динаміка, прагматика, тектоніка і прогностика, - які в сукупності утворюють надійні концептуальні засади розвитку урбосинергетики - теорії гармонічної самоорганізації глибоко адаптованих і досконалих містобудівних систем.

З позицій урбосинергетики самоорганізація і гармонічний розвиток визначаються як природна узгодженість і взаємна відповідність системогенезисних перетворень, що відбуваються у єдиному багатовимірному просторі-часі взаємного пристосування містобудівних форм, містобудівної діяльності, містобудівної еволюції й еволюційної динаміки у відповідності з принципами, у результаті природної і ненасильницької реалізації яких виникає, розгортається і відтворюється пропорційність взаємопроникаючих подібностей сторін, ступенів, рівнів і рядів сталого і прогресивного, безперервного і домірного саморозвитку містобудівних систем .

7. Труднощі сучасного етапу становлення і розвитку урбосинергетики повязані з необхідністю подальшого удосконалення понятійного апарату теорії, методології системологічного аналізу і синтезу кількісно-якісних показників і характеристик еволюціонуючих містобудівних систем у напрямах: розширення діапазону емпіричних досліджень процесів самоорганізації і гармонічного розвитку;

пошуку і впровадження нових евристичних методів в експериментальному моделюванні;

розгортання історичних досліджень динаміки містобудівної еволюції;

поглиблення соціально-психологічних досліджень ментальності поведінки всіх учасників містобудівної діяльності;

підвищення ролі філософського обґрунтування синергетичних основ урбосферної еволюції як фрагменту ноосфери.

8. Часткова реалізація деяких з цих напрямів дозволило впровадити висновки і результати дисертаційної роботи в масштабні містобудівні проекти і прогнози, у прикладні наукові дослідження і навчальний процес, у підготовку фахівців вищого рівня кваліфікації. Впровадження результатів дисертації буде сприяти подальшому розвитку фундаментальних і прикладних досліджень у містобудівній теорії, удосконаленню практики містобудівного проектування і прогнозування, підвищенню ефективності та економічності, цілісності та ціннісності, а в кінцевому рахунку, - гармонічності міського середовища, що оточує Людину міську (Homo urbanus).

Тимохин В.А. Территориальный рост и планировочное развитие города: Монография.-К.: Будивэльнык,1989-103с.

Тімохін В.О. Основи містобудування/Навчальний посібник.-К.: ІЗМН, 1996.-216с.

Тімохін В.О. “Світове дерево” становлення картини урбанізованого світу//Філософія науки, техніки та архітектури: Постмодерний проект. Колективна монографія/За ред. д-ра філос. наук В.А. Рижко. - К.:КНУБА,2002.-С.32-41.

Тимохин В.А., Шебек Н.Н. Золотая пропорция и геометрия городского плана//Прикладная геометрия и инженерная графика.-К.: КГТУСА, 1994.-Вып.57.-С.93-95.

Тимохин В.А. Эволюционика города - ключ к естественным изменениям и развитию // Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.: КДТУБА, 1997.-Вип.1.-С. 127 - 131.

Тімохін В.О. Еволюція просторово-часових уявлень і планувальний розвиток сучасного міста // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. - К.: КДТУБА, 1997. - Вип. 2. - С. 86 - 94.

Тімохін В.О. Жанрова спрямованість і комплементарність розвитку сучасного міста // Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.: КДТУБА, 1998. - Вип. 3. - С. 47 -53.

Тімохін В.О., Куценко Н.В. Симетрія і аналогія в містобудівній теорії//Вісник державного університету "Львівська політехніка. - Львів: Львівська політехніка, 1998.-№ 358.-С. 280 - 285.

Тімохін В.О. Ідея розвитку та її систематизація в теорії містобудування//Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.: КНУБА,1999.-Вип.4.-С.87-92.

Тімохін В.О. Простір-час міста та архітектура простору-часу//Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.:КНУБА,1999.-Вип.5.-С.70-82.

Тімохін В.О. Актуалізація принципів еволюціонізму в містобудівних теоріях//Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.: КНУБА,1999.-Вип.6.-С.68-77.

Тімохін В.О. Проблеми структурного моделювання і передбачення якісних змін в міських планувальних системах//Вісник державного університету "Львівська політехніка". - Львів:Львівська політехніка,1999.-№ 375.-C.278-84.

Тімохін В.О. Системність і гармонічність еволюційної статики і динаміки міських планувальних систем // Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.: КНУБА, 2000.-Вип. 7.-С.55-62.

Тімохін В.О. Принципи гармонізації перетворень міського середовища//Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.: КНУБА,2000.-Вип.8.-С.194-199.

Тімохін В.О. Урбооболонкова координованість еволюції міських планувальних систем // Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.: КНУБА, 2001.-Вип.9.-С.160-167.

Тімохін В.О. Ієрархічність і пропорційність ритмічного розвитку міських планувальних систем // Містобудування та територіальне планування.-К.: КНУБА,2001.-Вип.9.-С. 286 - 305.

Тімохін В.О. Фазові ознаки і унікальність картини територіального зросту міського планування // Містобудування та територіальне планування.-К.: КНУБА,2001.-Вип.10.-С. 202 - 214.

Тімохін В.О. Циклічний характер і універсальність історичного розвитку урбанізованого світу міського планування//Региональные проблемы архитектуры и градостроительства. - Одесса: Астропринт, 2002. - Вып. 3-4.

Тімохін В.О. Періодичність активізації містоформуючої діяльності й утилітарність органічних змін у розпланувальних системах//Архітектурна спадщина України.-К.: НДІТІАМ, Головкиївархітектура, 2002. - Вип. 5.

Тімохін В.О. Проблеми сталого розвитку урболандшафтних форм міського планування // Досвід та перспективи розвитку міст України.-К.:Діпромісто, 2002.-Вип.2.-С. 45-59.

Тімохін В.О. Стадійність зросту сітчастої тканини міста // Містобудування та територіальне планування.-К.:КНУБА,2002.-Вип. 11.-С.147-155.

Тімохін В.О. Круговоротність і упорядкованість цивілізаційної природи еволюції містобудування // Містобудування та територіальне планування.-К.: КНУБА, 2002.-Вип.12.-С.166-185.

Тімохін В.О. Синергетичні принципи конструювання "світового дерева" урбосферної еволюції міського планування // Досвід та перспективи розвитку міст України.-К.: Діпромісто, 2003.-Вип. 4.-С.46-59.

Тімохін В.О. Надлишковість і нормованість стабільного освоєння міських територій//Містобудування та територіальне планування.-К.:КНУБА,2003.- Вип.13.-С.212-221.

Тімохін В.О. Критерій ефективності та економічності прогресивного розвитку міських планувальних формацій // Містобудування та регіональне планування.-К.: КНУБА, 2003.-Вип.14.-С.172-185.

Тімохін В.О. Показники соціально-економічної якості міського середовища// Досвід та перспективи розвитку міст України.-К.:Діпромісто, 2003.-Вип.5.-С.107-115.

Тімохін В.О. Надійність і заощадженість планомірного розміщення населення і міських функцій // Містобудування та регіональне планування.-К.: КНУБА, 2003.-Вип.15.-С.241-249.

Тімохін В.О. Серійність змін планувальних каркасів містоформуючих мереж // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель.-К.: КИЇВЗДІЕП,2003.-С.167-176.

Тимохин В.А. Применение метода графов в моделировании планировочной структуры города на ранних стадиях проектирования//Применение математических методов и вычислительной техники в учебном градостроительном проектировании: Учебное пособие.- К.: КИСИ, 1991. - С. 20-32.

Тимохин В.А. Эвристические методы конкурсного архитектурного проектирования.- К.: КИСИ, 1991. - 60с.

Тимохин В.А. Принципы гармонического развития и проблема перспективизма в современных градостроительных теориях//Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.:КДТУБА,1997.-Вип.2.-С.94-99.

Тімохін В.О. Конкурс "Артека" в київському середовищі//Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.: КДТУБА, 1998. - Вип. 3. - С. 143-151.

Тімохін В.О. Систематизація розвитку міського середовища//Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.:КНУБА,1999.-Вип.5.-С.82-91.

Тімохін В.О. Програма визначеності еволюційного розвитку Києва//Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.: КНУБА, 1999. - вип.6. -С.161-168.

ТЕЗИ КОНФЕРЕНЦІЙ

В.Тімохін. Урболандшафтність гармонічного розвитку міських планувальних систем//Збірник наукових праць. -Київ-Вінниця: Гіпаніс, 2000. - С. 190-192.

Лаврик Г.И., Тимохин В.А. Методы структурно-функционального анализа и оптимизации планировки города на ранних стадиях проектирования.-М.:СА СССР, 1985.-С.13-19.

Н.Н. Шебек, В.А. Тимохин. Пропорциональное развитие и самоорганизация планировочной структуры города//Тези доповідей 54 НТК КІБІ.-К.:КІБІ, 1993.-С. 31.

В.А. Тимохин, Н.Н. Шебек. Геометрические пропорции и генеральный план города // Тези доповідей 54 НТК КІБІ. - К.: КІБІ, 1993. - С. 54.

В.Тімохін, Н.Шебек. Динаміка розвитку та гармонізація планувальної структури Львова//Проблеми містобудування Західної України: Тези міжнародної конференції. - Львів,1994.-С.63.

В.О.Тімохін. Ідеологія міста: збереження, відновлення, модернізація//Тези до міжнародної конференції “Архітектура як відображення ідеології”. - Львів, 1996. -С.59