Галофільна рослинність Північно-Західного Причорномор’я (синтаксономія, сучасний стан, напрямки трансформації, охорона та використання) - Автореферат

Виявлення їх різноманіття, вивчення їх структури, екології та флористичних особливостей мають важливе значення для зясування біорізноманіття природних комплексів Північно-Західного Причорноморя. Актуальність вивчення структури галофільних угруповань Північно-Західного Причорноморя підсилюється у звязку з формуванням Азово-Чорноморського екологічного коридору (Мовчан, 1997), який повністю включає ландшафти досліджуваної території, в тому числі і екотопи із сформованими в них угрупованнями галофільної рослинності. Мета роботи - розробити синтаксономічну схему за методом Браун-Бланке, дати детальну еколого-флористичну характеристику рослинних угруповань галофільної рослинності Північно-Західного Причорноморя, та обгрунтувати важливість їхньої охорони та раціонального використання. представити різноманітність рослинних угруповань галофільної рослинності Північно-Західного Причорноморя у вигляді синтаксономічної схеми за принципами еколого-флористичної класифікації, з наведенням характеристик виділених синтаксонів; зясувати флористичну спорідненість синтаксонів галофільної рослинності Північно-Західного Причорноморя;Браун-Бланке, яка включає 95 асоціацій, 22 союзи, 17 порядків та 11 класів. З них 2 класи (Salicornietea fruticosae - 13 асоціацій та Thero-Salicornietea - 9 асоціацій) представляють угруповання справжньосолончакової рослинності; засолено-лучні угруповання представлені чотирма класами - Asteretea tripolium (24), Festuco-Puccinellietea (14), Juncetea maritimi (10) та Molinio-Juncetea (3 асоціації); три класи репрезентують угруповання морської літоралі - Cakiletea maritimi (3), Crithmo-Staticetea та Crypsetea aculeatae (по 2 асоціації); рослинність засолених степів представлена класом Festuco-Limonietea (8), галофітизовані повітряно-водні та водно-болотні угруповання - класом Bolboschoenetea maritimi (9 асоціацій). Отже, підтверджено поширення цих угруповань на території Північно-Західного Причорноморя, а визнання класу Festuco-Limonietea Karpov et Mirk. Найбільш близькими за флористичним складом є угруповання класів справжньосолончакової (Salicornietea fruticosae і Thero-Salicornietea) та засолено-лучної (Festuco-Puccinellietea) рослинності, для яких характерне значне перекриття їх видових спектрів, зумовлене, очевидно, схожістю екологічних умов, в яких формуються ці угруповання . Проведений аналіз флористичного складу й екологічних параметрів угруповань солончакової та засолено-лучної рослинності Північно-Західного Причорноморя, дозволив встановити найбільш ймовірні, на нашу думку, напрямки трансформації синтаксонів при зміні лімітуючих екологічих факторів середовища існування.

1. Вперше складена синтаксономічна схема галофільної рослинності Північно-Західного Причорноморя за методом Ж. Браун-Бланке, яка включає 95 асоціацій, 22 союзи, 17 порядків та 11 класів. З них 2 класи (Salicornietea fruticosae - 13 асоціацій та Thero-Salicornietea - 9 асоціацій) представляють угруповання справжньосолончакової рослинності; засолено-лучні угруповання представлені чотирма класами - Asteretea tripolium (24), Festuco-Puccinellietea (14), Juncetea maritimi (10) та Molinio-Juncetea (3 асоціації); три класи репрезентують угруповання морської літоралі - Cakiletea maritimi (3), Crithmo-Staticetea та Crypsetea aculeatae (по 2 асоціації); рослинність засолених степів представлена класом Festuco-Limonietea (8), галофітизовані повітряно-водні та водно-болотні угруповання - класом Bolboschoenetea maritimi (9 асоціацій). Розраховані значення діагностичності видів для синтаксонів різного рангу, що дозволить спростити та підвищити якість визначення рослинних угруповань галофільної рослинності.

2. При проведенні порівняльно-флористичного аналізу синтаксонів класу Festuco-Limonietea Karpov et Mirk. 1986 виявилося, що вони відмінні від галофільно-лучних угруповань класу Festuco-Puccinellietea, до якого їх відносить ряд авторів. Отже, підтверджено поширення цих угруповань на території Північно-Західного Причорноморя, а визнання класу Festuco-Limonietea Karpov et Mirk. 1986 є цілком доцільним.

3. Для галофільних рослинних угруповань Північно-Західного Причорноморя характерний високий рівень флористичної спорідненості класифікаційно близьких синтаксонів. Підпорядковані одиниці класифікації в межах синтаксонів вищого рангу мають значно більші коефіцієнти флористичної спорідненості, ніж синтаксони з інших класів (порядків, союзів).

4. Найбільш близькими за флористичним складом є угруповання класів справжньосолончакової (Salicornietea fruticosae і Thero-Salicornietea) та засолено-лучної (Festuco-Puccinellietea) рослинності, для яких характерне значне перекриття їх видових спектрів, зумовлене, очевидно, схожістю екологічних умов, в яких формуються ці угруповання .

5. Проведений аналіз флористичного складу й екологічних параметрів угруповань солончакової та засолено-лучної рослинності Північно-Західного Причорноморя, дозволив встановити найбільш ймовірні, на нашу думку, напрямки трансформації синтаксонів при зміні лімітуючих екологічих факторів середовища існування.

6. Основним чинником трансформації галофільної рослинності у Північно-Західному Причорноморї є антропогенний фактор. Його дія призводить до загальної деградації та зникнення природних рослинних комплексів. Тому сучасними тенденціями розвитку галофільної рослинності, з одного боку, є зменшення площ природних фітоценозів у результаті знищення рослинності, повязаного із сільськогосподарським використанням земель та зміною гідрологічного режиму, а з іншого - відбувається розширення площ з галофільною рослинністю, повязане з формуванням рослинних угруповань на вторинно-засолених грунтах, а також неповночленних рослинних комплексів за участю галофільних видів в агрофітоценозах.

7. Охорона раритетних видів та рідкісних угруповань галофільної рослинності Північно-Західного Причорноморя здійснюється на задовільному рівні, оскільки близько 80% їх асоціацій та рідкісних видів охороняється на території Чорноморського та Дунайського біосферних заповідників. Найрідкіснішими в регіоні є угруповання засолено-степової рослинності класу Festuco-Limonietea, які потребують заходів активної охорони. Описано ценотичний діапазон існування ряду рідкісних видів (Allium regellianum A. Becker ex Iljin, Puccinellia syvaschica Bilyk).

8. Вивчення галофільної рослинності Північно-Західного Причорноморя дозволило виявити основні закономірності її поширення. Встановлено, що більшість синтаксонів (рангом від асоціації до класу) мають широку представленість в межах регіону, окрім угруповань класів Festuco-Limonietea та Molinio-Juncetea, які поширені лише на території Дніпровської терасово-дельтової рівнини та в дельтах лиманів і великих річок. Найчастіше в межах Північно-Західного Причорноморя трапляються угруповання класів солончакової (Salicornietea fruticosae, Thero-Salicornietea) та засолено-лучної (Asteretea tripolium, Festuco-Puccinellietea) рослинності, які представлені майже у всій приморській зоні, зниженнях вздовж долин лиманів, річок та тимчасових водотоків.

Результати досліджень за темою дисертації викладено у пятнадцяти статтях, надрукованих у фахових наукових виданнях, включених до переліку ВАК України (одна - в “Українському фітоценологічному збірнику”, одна - у “Віснику Київського університету”, одна - у “Вестнике Таврического университета”, одна - у “Науковому віснику Чернівецького університету”, співавтор 11 статей у “Екофлорі України” т. ІІІ) та 3 публікацій у фахових наукових виданнях, не включених до переліку ВАК України (дві депоновано у УКРІНТЕІ редакцією “Українського ботанічного журналу”, одна надрукована в “Українському фітоценологічному збірнику”).

Структура і обсяг роботи

Матеріал роботи викладено на 330 сторінках компютерного тексту та ілюстративного матеріалу, з яких власне основний основний зміст роботи складає 161 сторінку. Дисертаційна робота складається з вступу, семи розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел та девяти додатків. Робота містить та 53 таблиці та 4 рисунки. Додатки складають 169 с.

Загалом у роботі цитується 172 літературних джерела, у тому числі: 47 російською та 96 українською мовами та 29 - іншими мовами (22 - англійською, 1 - німецькою, 5 - чеською, 1 - румунською).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

В розділі розглядається історія досліджень галофільної рослинності у Північно-Західному Причорноморї та в Україні загалом.

Історії вивчення галофільної рослинності України присвячена спеціальна публікація Г.І. Білика (1960), яка узагальнює довоєнний етап дослідження галофільної рослинності по домінантній системі класифікації. Перші літературні відомості про дослідження угрупувань рослин-галофітів, як вказує автор.І. Білик можна знайти ще в роботі “Ботанико-географические исследования в степной полосе” Г.І. Танфільєва (1898), що була присвячена дослідженню лісової рослинності на півдні Російської імперії та ботаніко-географічним дослідженням в степовій зоні. В цій роботі поряд з іншими типами рослинності подаються відомості і про галофільну рослинність. Г.І. Танфільєв вказує, що на досліджуваній території є типові солонці, представлені невеличкими, спорадично розміщеними подами (до кількох метрів в діаметрі), на яких представлені типово галофільні види (Limonium gmelini, Silaus besseri тощо). Деякі дані про галофільну рослинність можна знайти в роботах Й.К. Пачоського (1910, 1917).

В довоєнні роки вивченню галофільної рослинності України приділяли увагу багато дослідників (О.А. Еліашевич,1927; Є.М. Лавренко, Н. Десятова-Шостенко,1928; Г.І. Білик, 1936, 1937; Бухинник, 1929; Є. Лавренко, Г. Дохман, 1933; О.А. Еліашевич, 1936; Є.І. Пестушко, 1937 та ін.), базуючись на роботах яких та власних матеріалах Г.І. Білик в 1963 р. опублікував монографію “Рослинність засолених грунтів України, її розвиток, використання і поліпшення”, що є узагальнюючою працею по галофільній рослинності України. У ній наведено характеристику засолених грунтів як середовища росту рослин, аналіз флори та історії її розвитку, детальну геоботанічну характеристику рослинних угруповань, повязаних із засоленими грунтами, та розглядаються питання раціонального використання угідь. Ця робота являє собою узагальнення знань про стан галофільної рослинності України першої половини ХХ ст.

У 80-90 р.р. змінюється підхід до проблеми класифікації рослинності. Вітчизняна геоботаніка переходить на позиції флористичної класифікації і виникає нагальна проблема узагальнення значного масиву інформації з цього питання. Починається новий етап вивчення рослинності засолених грунтів, в тому числі за новою для українських дослідників системою Браун-Бланке. Однією з перших робіт, що відображають стан галофільної рослинності за флористичною класифікацією є робота В.А. Соломахи і Ю.Р. Шеляга-Сосонко “Флористическая классификация галофильной растительности Украины” (1984). Однак, ця грунтовна робота, викладена на двадцяти девяти сторінках, була не надрукована, а лише депонована у ВІНІТІ (м. Москва) і сьогодні практично не доступна широкому загалу дослідників цього питання. Автори цієї роботи, використавши матеріали Г.І. Білика і опрацювавши їх за методом Браун-Бланке, вперше розробили флористичну класифікацію галофільної рослинності України.

В роботі Д.В. Дубини та Ю.Р. Шеляга-Сосонка (1991) розглядаются питання структури, формування і розвитку плавневої рослинності Причорноморя. В монографії наведена загальна характеристика та закономірності просторового розміщення рослинних угруповань, дається їх геоботанічна характеристика, продуктивність, фітомаса, виділяються рідкісні та зникаючі угруповання. Автори аналізують стан охорони плавневих ландшафтів з точки зору їх наукової цінності.

В.А. Соломаха (1996) в “Синтаксономії рослинності України” приводить 55 класів рослинності, на долю галофільної рослинності припадає 11 класів (Festuco-Limonietea, Asteretea tripolium, Festuco-Puccinellietea, Salicornietea fruticosae, Bulboschoenetea maritimae, Thero-Suaedetea maritimae, Thero-Salicornietea, Juncetea maritimi, Cakiletea maritimae, Crypsietea aculeatae, Crithmo-Staticetea).

Серед останніх робіт, особливо цікавою є монографія Д.В. Дубини із співавторами “Дунайський біосферний заповідник. Рослинний світ” яка вийшла у 2003 р. В ній наведено результати аналізу та детальну характеристику флористичного і ценотичного різноманіття Дунайського біосферного заповідника. Розглядаються питання динаміки рослинності, зокрема сезонних, різнорічних і багаторічних змін. Значна увага приділяється прогнозу ймовірних змін рослинності, що відбуваються під впливом природних та антропогенних факторів. Висвітлюються сучасний стан та розглядаються основні питання охорони рослинного світу заповідника. Розкриваються питання стратегії охорони фіторізноманіття всього Дунайського річково-долинного ландшафтного комплексу як складової частини Азово-Чорноморського природного коридору національної екомережі України.

Д.В. Дубиною з співавторами (2004) проаналізовано стан синтаксономічного вивчення водойм, перезволожених територій та арен Північного Причорноморя. Представлений продромус рослинності, який включає 24 класи, 37 порядків, 59 союзів і 274 асоціації. Наведено синонімічні назви, діагностичні види, коротка характеристика синекології та синхорології синтаксонів в межах регіону та фітоценотичні таблиці угруповань до кожного класу. В даній роботі автори розуміють синтаксони досить широко. З представлених (за нашими даними) 11 класів галофільної рослинності наводяться лише 7. Взагалі виключаються найбільш рідкісні та специфічні угруповання галофільно-степової рослинності класу Festuco-Limonietea Karpov et Mirk 1988, які зрідка трапляються у Північно-Західному Причорноморї (Соломаха, Войтюк, Уманець, 2004).

Вивчення галофільної рослинності України має певні особливості. Насамперед воно повязане з розвитком ботанічних досліджень у нашій країні. Напрямок досліджень у цій сфері визначається екологічними проблемами, які виникли в звязку з створенням штучних водосховищ, нераціональним використанням сільськогосподарських угідь та іншими проявами негативного антропогенного тиску на природу. Розробка флористичної класифікації галофільної рослинності сприятиме поглибленому вивченню її особливостей, сучасного стану, охорони, напрямків розвитку та раціонального використання.1. Войтюк Б.Ю. До історії вивчення галофільної рослинності України // Укр. Фітоцен. зб. - Київ. - 1999. - сер. А. т. 1-2(12-13). - С. 118-125

2. Войтюк Б.Ю. Синтаксономія галофільної рослинності Північно-Західного Причорноморя / Степові та галофітні екосистеми України. Зб. наук. праць присвячений 100 річчю з дня народження д-ра, проф. Г.І. Білика. - Київ, 2004 - С. 57-71 - Деп. в ГНТБ України 17.05.2004, № 24-Ук2004 // Анот. в Бібліогр. покажчику ВИНИТИ РАН „Депонированные научные работы” № 8(390), № б/о 11(16)

3. Войтюк Б.Ю., Уманець О.Ю., Соломаха І.В. Синтаксономія галофільної рослинності Чорноморського біосферного заповідника // Науковий вісник Чернівецького ун-ту: Збірник наукових праць. - Вип. 193: Біологія. - Чернівці: “Рута”, 2004. - С. 85-92

4. Соломаха В.А., Войтюк Б.Ю., Уманець О.Ю., Соломаха І.В. синтаксономія класу Festuco-Limonietea Karpov et Mirk. 1986 в Україні / Степові та галофітні екосистеми України. Зб. наук. праць присвячений 100 річчю з дня народження д-ра, проф. Г.І. Білика. - Київ, 2004 - С. 297-306 - Деп. в ГНТБ України 17.05.2004, № 24-Ук2004 // Анот. в Бібліогр. покажчику ВИНИТИ РАН „Депонированные научные работы” № 8(390), № б/о 11(30)

5. Соломаха І.В., Войтюк Б.Ю., Уманець О.Ю. Про зростання двох рідкісних видів у Причорноморї // Тези доповіді на Всеукраїнській конференції молодих вчених “Актуальные вопросы современного естествоиспытания”, Сімферопіль, 2001 р.

6. Уманець О.Ю., Войтюк Б.Ю., Соломаха І.В. Синтаксономія рослинності Чорноморського біосферного заповідника. IV. Ділянка Потіївська // Укр. фітоцен. зб. - Київ, 2001 - Сер.А. Вип. 1(17). - с.66-86.

7. Уманець О.Ю., Войтюк Б.Ю., Соломаха І.В. Ценотичний діапазон існування рідкісного виду Allium regelianum A.Becker ex Iljin на території Чорноморського біосферного заповідника (Херсонська область) // Вісн. Київ. ун-ту імені Тараса Шевченка: Інтродукція та збереження рослинного різноманіттяю - 2002. - Вип. 5. - С. 63-64.

8. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю. Dichodon viscidum (M. Bieb.) Holub // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 68-69.

9. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю. Cerastium ucrainicum Pacz. ex Klokov // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 87-88.

10. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю. Cerastium pseudobulgaricum Klokov // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 96-97.

11. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Войтюк Б.Ю.,Бурда Р.І., Тихоненко Ю.Я. Cerastium holosteoides Fr. // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 104-105.

12. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю. Cerastium ucrainicum Pacz. ex Klokov // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 87-88.

13. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю. Minuartia bilykiana Klokov // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 130-131.

14. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Войтюк Б.Ю., Тихоненко Ю.Я. Spergularia media (L.) C. Presl. // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 206-207.

15. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Войтюк Б.Ю., Тихоненко Ю.Я. Spergularia salina J. Presl. et C. Presl. // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 210-211.

16. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю., Єрмоленко В.М., Тихоненко Ю.Я., Гелюта В.А. Gypsophylla paniculata L. // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 352-353.

17. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю., Тихоненко Ю.Я. Gypsophylla perfoliata L. // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 360-361.

18. Федорончук М.М., Дідух Я.П., Бурда Р.І., Войтюк Б.Ю. Dianthus guttatus M. Bieb. // Екофлора України. - т. ІІІ. - 2002. - С. 416-417.

Размещено на .ru