Гальмівні постсинаптичні струми в нейронах спінальних гангліїв, культивованих разом з нейронами спинного мозку - Автореферат

Ганглії дорсальних корінців спинного мозку (спінальні ганглії) знаходяться на межі периферичної і центральної нервової системи і беруть участь у регуляції багатьох важливих функцій організму. Нейрони спінальних гангліїв є первинною сенсорною ланкою і проводять у центральну нервову систему значну частину сенсорної інформації. Однак дотепер повністю не вирішене питання, чи відбувається в нейронах спінальних гангліїв будь-яка обробка інформації, або нервові імпульси надходять через них у ЦНС без змін. До теперішнього часу на сомі і відростках нейронів спінальних гангліїв була виявлена більшість з відомих типів потенціалкерованих іонних каналів [Kostyuk et al., 1981, Kameyama, 1983] і, більш того, значна частина відомих на сьогодні рецепторів [Koketsu et al., 1969, Krishtal et al., 1983, Todorovic and Anderson, 1992, Sato et al., 1993, Molokanova and Tamarova, 1995, Kerchner et al., 2001]. Під час электронномікроскопічних досліджень на сомі нейронів спінальних гангліїв у культурі й у зрізах були виявлені синаптичні структури [Kayahara T.,1986, Miller K. et al., 1970].Після обробки 0,1%-им розчином пронази Е в мінімальному середовищі Ігла з додаванням 20 ММ HEPES спінальні ганглії механічно диспергували за допомогою Пастерівських піпеток. Спинний мозок обробляли 0,025%-їм розчином трипсину, після чого механічно дезагрегували за допомогою пластикових піпеток. Нейрони культивувалися протягом трьох тижнів при 37ЄС у мінімальній середі Ігла з додаванням 10% кінської сироватки, інсуліну (6 мкг/мл) та антибіотиків в атмосфері, що містила 5% СО2. Електрофізіологічні дослідження проводилися на 7-20-й дні розвитку клітин в культурі. Ідентифікація нейронів спінальних гангліїв та спинного мозку здійснювалася візуально з застосуванням фазового контрасту при збільшенні 320.Морфологічні особливості нейронів спінальних гангліїв і спинного мозку, що розвиваються в умовах змішаної культури. На 7-й - 8-й день культивування більшість нейронів спинного мозку і спінальних гангліїв можна було візуально ідентифікувати під світловим мікроскопом (фазовий контраст, збільшення 320). На 11-й - 12-й дні культивування в змішаній культурі клітин спинного мозку і спінальних гангліїв під світловим мікроскопом у фазовому контрасті можна було легко візуально ідентифікувати веретеноподібні біполярні, трикутні (рис.1) і мультіполярні нейрони спинного мозку з розвитими дендритами. Для проведення фізіологічних експериментів ми використовували змішану культуру дисоційованих нейронів спінальних гангліїв і спинного мозку віком від 7 до 20 днів. Після встановлення режиму фіксації потенціалу в конфігурації “ціла клітина” на візуально ідентифікованому нейроні спінального ганглія ми проводили позаклітинну локальну стимуляцію соми або відростка нейрона спинного мозку, що мав візуально передбачуваний синаптичний звязок з нейроном спінального ганглія.У диссоційованій змішаній культурі нейронів спінальних гангліїв і спинного мозку з використанням методики “петч-клемп” у конфігурації “ціла клітина”, методу позаклітинної локальної стимуляції пресинаптичної клітини і методу швидкої локальної суперфузії зареєстровані та досліджені спонтанні і викликані постсинаптичні струми в нейронах спінальних гангліїв. Спонтанні і викликані постсинаптичні струми, що реєструвалися в нейронах спінальних гангліїв при електричній стимуляції нейронів спинного мозку, мали повільну кінетику спаду і реверсували при мембранному потенціалі близькому до рівноважного потенціалу для Cl-. Отримані дані показали, що в змішаній дисоційованій культурі нейрони спинного мозку можуть утворювати функціональні гальмівні синапси на нейронах спінальних гангліїв. У процесі розвитку нейронів у культурі збільшувалася частота виникнення спонтанних гальмівних постсинаптичних струмів при незмінному часі їхнього наростання. Отримані дані показали, що в процесі розвитку змішаної культури збільшувалася загальна кількість функціональних гальмівних синапсів між нейронами спинного мозку і нейронами спінальних гангліїв.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Морфологічні особливості нейронів спінальних гангліїв і спинного мозку, що розвиваються в умовах змішаної культури. На 7-й - 8-й день культивування більшість нейронів спинного мозку і спінальних гангліїв можна було візуально ідентифікувати під світловим мікроскопом (фазовий контраст, збільшення 320). Округлі соми нейронів спінальних гангліїв інтенсивно опалесціювали, у той час як менш правильні за формою соми нейронів спинного мозку опалесціювали слабше і виглядали, відповідно, темнішими. Крім того, більшість нейронів спинного мозку набувала з часом культивування добре окреслену веретеноподібну або полігональну форму.

На 11-й - 12-й дні культивування в змішаній культурі клітин спинного мозку і спінальних гангліїв під світловим мікроскопом у фазовому контрасті можна було легко візуально ідентифікувати веретеноподібні біполярні, трикутні (рис.1) і мультіполярні нейрони спинного мозку з розвитими дендритами. Нейрони спінальних гангліїв мали типову округлу форму. Більшість таких нейронів були псевдоуніполярними. Вони мали один відросток, що на певній відстані від соми розгалуджувався на два відростки другого порядку: товстий і більш тонкий. Іноді від соми такого нейрона окрім основного, псевдоуніполярного, відходили ще кілька тонких коротких відростків. Крім того, зустрічалися нейрони, які за характеристиками мали бути віднесені до клітин спінальних гангліїв, але були біполярними. Невелика кількість клітин спінальних гангліїв мали один тонкий і кілька товстих коротких відростків.

Кінетичні і фармакологічні властивості викликаних постсинаптичних струмів у нейронах спінальних гангліїв. Для проведення фізіологічних експериментів ми використовували змішану культуру дисоційованих нейронів спінальних гангліїв і спинного мозку віком від 7 до 20 днів. Після встановлення режиму фіксації потенціалу в конфігурації “ціла клітина” на візуально ідентифікованому нейроні спінального ганглія ми проводили позаклітинну локальну стимуляцію соми або відростка нейрона спинного мозку, що мав візуально передбачуваний синаптичний звязок з нейроном спінального ганглія. Таким чином, в даній ситуації нейрон спінального ганглія являв собою постсинаптичну клітину, а нейрон спинного мозку - пресинаптичну. У цих умовах у 27 нейронах спінальних гангліїв (9% усіх досліджених) були зареєстровані постсинаптичні струми.

Викликаний постсинаптичний струм (ВПСС) розглядався як моносинаптична відповідь, якщо в описаних вище умовах інтервал від початку стимулу до початку виникнення струму не перевищував 6 мс (Hirano et al., 1986). Середнє значення цього параметра в наших эксперіментах склало 4,7±0,29 мс (n=16).

Час до піка (часовий інтервал від моменту виникнення струму до моменту досягнення його пікової амплітуди) ВПСС був порівняно невеликим і варіював у діапазоні від 1,5 до 4,5 мс. Середнє значення цього параметра склало 3,1±0,14 мс (розраховано для 22 пар нейронів).

Під час дослідження потенціалозалежних властивостей ВПСС в нейронах спінальніх гангліїв ми прийшли до висновку, що потенціал реверсії даних струмів близький до рівноважного потенціалу для іонів хлору, який розрахований за рівнянням Нернста для концентрацій цих іонів у наших розчинах (-19 МВ). Середнє значення цього параметра -15±3 МВ. Вольтамперна характеристика ВПСС в діапазоні змін підтримуваного потенціалу від -85 до 35 мв була практично лінійною. ВПСС мали повільний спад, який добре апроксимувався за допомогою однієї експоненти. Розподіл постійних часу спаду був мономодальным і добре описувався розподілом Гаусса. Середнє значення цієї величини склало t = 20,94 ± 1,67 мс (n=167).

При аплікації 20 МКМ селективного блокатора ГАМКА-рецепторів бікукулліна методом швидкої локальної суперфузії [Veselovsky et al., 1996] безпосередньо на область, яку займала досліджувана пара нейронів, у 10 клітинах з 14 досліджених спостерігалося практично повне й зворотне блокування ВПСС.

Кінетичні і фармакологічні властивості спонтанних постсинаптичних струмів в нейронах спінальних гангліїв. Для більш повного дослідження властивостей синаптичної передачі в змішаній культурі нейронів спінальних гангліїв і спинного мозку були досліджені параметри спонтанних постсинаптичних струмів (СПСС) у первинних сенсорних нейронах. Такі струми реєструвалися в 19 клітинах (11% досліджених).

При більш позитивних значеннях підтримуваного потенціалу, ніж рівноважний потенціал для іонів хлору (-19 мв), який розрахований за рівнянням Нернста для концентрацій цих іонів у наших позаклітинному і внутріпіпеточному розчинах, спостерігалася реверсія СПСС.

Час до піка таких струмів складав в середньому 3,3±0,06 мс (підраховано для 15 клітин) і був практично таким же, як і середнє значення цього параметра для ВПСС. Розподіл значень часу до піка спонтанних струмів добре описувався унімодальним розподілом Гауса. СПСС демонстрували повільний спад, що міг бути аппроксимований за допомогою однієї експоненти із середньою постійною часу спаду t= 21,8±1,51 мс (Середнє значення полічене для 13 клітин).

Амплітуди СПСС іноді досягали 300 ПА, але в основному не перевищували 100 ПА. Для більшості постсинаптичних клітин амплітудні розподіли СПСС були полімодальними. Статистична обробка таких розподілів була утрудненою через недостатню кількість вимірів. Проте візуально можна було добре визначити моди на значеннях 16, 32 і 61 ПА для першої клітини і 16, 32 і 45 ПА для другої. Зустрічалися також нейрони з унімодальным розподілом амплітуд СПСС. Мода таких розподілів приблизно відповідала значенню 16ПА.

Аплікація 20 МКМ бикукуліна викликала у чотирьох досліджених нейронах практично повне й зворотнє блокування таких СПСС . Частота виникнення СПСС у нейронах спинальних гангліїв для культур віком 15 днів у середньому складала 1,23 с-1.

Синаптогенез у змішаній культурі нейронів спінальних гангліїв і спинного мозку. Розробка методик дисоційованих культур нервової тканини дозволила досліджувати процес синаптогенеза на рівні однієї пари нейронів. Так, у дослідженнях, проведених на культурах нейронів гіппокампа та нейронів верхнього двогорбкового тіла щурів [ Ісаєва та ін., 1999, Warton et al., 1990], продемонстроване збільшення амплітуди і часу до піку викликаних гальмуючих постсинаптичних струмів. Був зроблений висновок про те, що ці зміни відбуваються в основному за рахунок збільшення загальної кількості елементарних синаптичних контактів.

Для вивчення синаптогенеза в змішаній культурі нейронів спінальних гангліїв і спинного мозку ми дослідили властивості викликаних і спонтанних гальмуючих постсинаптичних струмів, що виникають у нейронах спінальних гангліїв у процесі спільного культивування цих типів клітин. Дослідження проводилися на 7-й, 10-й, 13-й і 15-й дні розвитку культури.

Для опису кінетичних характеристик постсинаптичних струмів у процесі розвитку культури оцінювалася зміна часу до піка (часовий інтервал від моменту виникнення струму до моменту досягнення його пікової амплітуди) і постійні часу спаду струмів.

Спад спонтанних і викликаних постсинаптичних струмів у культурах усіх віків добре апроксимувався моноекспоненціальною функцією. Середнє значення постійної часу спаду складало 21.8±5.4 мс (n=13) для спонтанних струмів і 17.4±6.5 мс (n=15) для викликаних. Постійні часу СПСС і ВПСС при збільшенні віку культури залишалися незмінними в межах стандартної помилки. Гістограми розподілу часу до піку для ВПСС мали унімодальний характер. Середні значення часу до піку для культур різних віків складали на 7-й день культивування 1.4±0.3 мс (n=14), на 10-й день - 2.7±0.6 мс (n=474), на 13-й день - 4.7±0.4 мс (n=171) і на 15-й день - 4.7±0.9 мс (n=372).

Статистичний аналіз, проведений з використанням критерію Манна-Уітні, показав, що середні значення часу до піку для вибірок 7-го, 10-го і 13-го днів культивування різні, у той час як для вибірок 13-го і 15-го днів культивування вони не відрізняються.

Для дослідження змін часу до піку СПСС у процесі розвитку культури ми використовували групи нейронів 9-, 12- і 15-го днів культивування. Середні значення часів до піку складали на 9-й день культивування 3.6±0.22 мс (n=22), на 12-й день культивування - 3.3±0.09 мс (n=241) і на 15 день - 3.7±0.05 мс (n=411). Статистичний аналіз гістограм розподілу цього параметра показав, що значення часів до піку СПСС зі збільшенням віку культури статистично вірогідно не змінювалися.

У процесі росту культури середня амплітуда ВПСС зростала з 137±78 ПА на 7-й-10-й дні культивування (полічено для 9 пар нейронів) до 258±102 ПА на 13-15-й дні культивування (полічено для 10 пар нейронів), як це показано на діаграмах залежності усереднених амплітуд струмів від віку культури.

Середня частота виникнення СПСС статистично вірогідно зростала в процесі диференціювання нейронів у культурі з 0.26±0.11 с-1 на 11-й день росту культури до 1.23±0.73 с-1 на 15-й день культивування.

Середнє значення синаптичної затримки для ВПСС, яка вимірювалася як час, що пройшов від початку стимулюючого імпульсу до моменту виникнення ВПСС, не перевищувало 4.6±0.33 мс (n=17). Значна варіабельність середнього значення синаптичної затримки для різних нейронів у межах одного віку не дозволила провести аналіз зміни цього параметра в процесі культивування.

У роботі були досліджені кінетичні і фармакологічні властивості спонтанних і викликаних постсинаптичних струмів у нейронах спінальних гангліїв.

Для проведення експериментів ми розробили методику спільного культивування нейронів спінальних гангліїв і спинного мозку. Морфологічний критерій для ідентифікації сенсорних і спинальних нейронів виявився досить адекватним, бо у фазовому контрасті нейрони цих класів значно відрізнялися один від одного і легко визначалися візуально. Використана нами модель - змішана культура дисоційованих нейронів - дозволила дослідити властивості гальмівної синаптичної передачі на рівні однієї пари нейронів, де нейрон спінального ганглія є постсинаптичною клітиною, а нейрон спинного мозку - пресинаптичною.

У змішаній культурі дисоційованих клітин спінальних гангліїв і спинного мозку були зареєстровані спонтанні і викликані постсинаптчні струми в нейронах спінальних гангліїв. Ці струми були ідентифіковані як гальмуючі постсинаптичні, які переносяться по хлорних каналах ГАМКА-рецепторів. Дійсно, реверсія ВПСС і СПСС спостерігалася при підтримуваному потенціалі, близькому до рівноважного потенціалу для іонів хлору, який розрахований за рівнянням Нернста для концентрацій цього іона у розчинах, які ми використовували. Крім того, СПСС і ВПСС цілком і зворотно блокувалися специфічним блокатором ГАМКА рецепторів бікукуліном. Ці струми також мали характерний для гальмуючих постсинаптичних струмів повільний спад.

Таким чином, отримані нами експериментальні дані свідчать про те, що на нейронах спінальних гангліїв нейрони спинного мозку в умовах спільної культури можуть формувати функціональні гальмівні синапси. Передача сигналів у цих синапсах здійснюється за допомогою гама-аміномасляної кислоти.

Відомо, що ГАМК не є основним гальмівним медіатором у нейронних системах спинного мозку. Проте вважають [Eccles et al., 1961], що на пресинаптичних терміналях первинних аферентних волокон знаходяться аксо-аксонні ГАМКЕРГІЧНІ синапси, які беруть участь у здійсненні пресинаптичного гальмування. Таке гальмування полягає в тривалому зниженні ефективності синаптичної передачі, яке не повязане з якими-небудь змінами потенціалу на постсинаптичній мембрані. У більшості збуджуючих синапсів первинних аферентних волокон пресинаптичне гальмування може здійснювати ефективне зниження амплітуди постсинаптичних струмів. Дослідження, які проведені за допомогою імунологічних і електрономікроскопічних методів, показали, що на пресинаптичних терміналях первинних аферентних нейронів у дорсальному розі спинного мозку формуються синаптичні структури, що мають, швидше за все, ГАМКЕРГІЧНУ природу [ Barker, Owen, 1986, Culp et al., 1993].

Для того, щоб дослідити розвиток гальмівних синапсів у процесі росту змішаної культури нейронів спінальних гангліїв і спинного мозку, був проведений аналіз зміни властивостей спонтанних і викликаних гальмуючих постсинаптичних струмів. Виявилося, що в процесі розвитку нейронів спінальних гангліїв і спинного мозку амплітуда гальмуючих ВПСС у нейронах спінальних гангліїв статистично вірогідно збільшувалася. Можна зробити припущення, що цей ріст амплітуди пояснюється збільшенням загальної кількості елементарних синаптичних контактів. Однак це може бути звязане також з підвищенням щільності ГАМКА-рецепторів на постсинаптичній клітині. Як було зазначено, збільшення амплітуди гальмівних ВПСС спостерігалося також у нейронах гіпокампу і двогорбкового тіла щура в процесі розвитку їх у первинних дисоційованих культурах [Ісаєва та ін., 1999, Warton et al., 1990].

Збільшення значень часу до піка ВПСС, очевидно, має пресинаптичну природу. Ми виходимо з припущення, що в змішаній культурі первинних сенсорних і спинальних нейронів, аналогічно іншим дисоційованим культурам різних відділів ЦНС, у процесі розвитку культури відбувається утворення нових синаптичних контактів. У цьому випадку зростання значень часу до піка ВПСС у процесі розвитку нейронів у культурі може бути обумовлене зростанням загальної кількості синапсів. При збільшенні кількості окремих пресинаптичних терминалей аксона пресинаптичного нейрона, що мають різну довжину і товщину, збільшується дисперсія часів проведення по цих терміналях. Несинхронність приходу збудження до синапсів, які утворені тим самим аксоном на одній постсинаптичній клітині, призводить до несинхронності вивільнення медіатора з різних терминалей і, як наслідок, до збільшення тривалості часу до піку постсинаптичного струму. Очевидним є те, що зі збільшенням загальної кількості синаптичних контактів на постсинаптичному нейроні підвищується ймовірність викиду медіатора і виникнення постсинаптичної відповіді. Тому в культурі, що розвивається, при збільшенні термінів культивування спостерігається збільшення частоти виникнення гальмуючих СПСС.

У наших дослідженнях постійні часу спаду викликаних і спонтанних гальмівних постсинаптичних струмів у клітинах кожної окремої вікової групи демонстрували значний рівень варіативності. Така дисперсія могла маскувати можливу зміну постійної часу спаду в процесі росту культури. Цей факт узгоджується з даними, які отримані на культивованих нейронах гіпокампа, де зміни постійної часу спаду під час розвитку нейронів in vitro були незначними [Grantin et al, 1995].

У нашій роботі доведено, що в умовах змішаної культури нейрони спинного мозку можуть утворювати функціональні гальмівні синапси на нейронах спінальних гангліїв. Як і в інших дисоційованих культурах різних відділів центральної нервової системи, у яких наявність функціональних синапсів показана in vivo, розвиток нейронів спінальних гангліїв і спинного мозку в змішаній культурі супроводжується збільшенням загальної кількості синаптичних контактів. Цей факт свідчить на користь того, що в змішаній культурі дисоційованих клітин моделюється реально існуючий in vivo фізіологічний процес утворення гальмівних синапсів на нейронах спінальних гангліїв.

Точний візуальний контроль розташування таких синапсів у наших умовах був неможливим. Проте варто зазначити, що потенціал реверсії зареєстрованих постсинаптичних струмів був близьким до розрахованого за рівнянням Нерста рівноважного потенціалу для іонів хлору. Крім того, середній час до піка викликаних струмів був відносно невеликим. Це, швидше за все, свідчить на користь того, що принаймні значна частина ГАМКЕРГІЧНИХ синапсів знаходилася безпосередньо на сомі чи досить близько до неї.

Як згадувалося вище, інтернейрони спинного мозку формують синапси на збуджуючих пресинаптичних терміналях нейронів спінальних гангліїв. Оскільки in vivo соми нейронів спінальних гангліїв знаходяться поза спинним мозком, а закінчення аферентних терміналей у дорсальному розі спинного мозку, не можна не враховувати, що можлива специфічність іонного складу міжклітинних середовищ у цих утвореннях може перешкоджати утворенню синапсів безпосередньо на сомах нейронів спінальних гангліїв. Однак, існують дані морфологічних електрономікроскопічних досліджень, які показують, що на сомі нейронів спінальних гангліїв in vivo виявляються структури, що можуть бути ідентифіковані як синапси [Kayahara, 1986]. Крім того, є дані про те, що в аферентних волоконних шляхах існують нервові відростки, які мають напрямок росту від спинного мозку до спінальних гангліїв [Берсенев, 1980]. Імуноцитохімічні дослідження також підтверджують наявність синапсоподібних структур на сомах нейронів спінальних гангліїв. Крім того, в наших дослідженнях непрямі дані дозволили припустити, що, принаймні, значна частина синапсів розташовувалися на сомі чи поблизу неї. Тому, цілком імовірно, що гальмівні синапси in vivo можуть утворюватися як на пресинаптичних терміналях нейронів спинальних гангліїв, так і на сомі деяких з цих нейронів чи біля неї. Кількість таких аксо-соматичних синапсів in vivo імовірно невелика.

Обговорюючи фізіологічну роль можливих синапсів на сомах нейронів спінальних гангліїв, можна припустити, що за допомогою цих гальмівних синапсів нейрони спинного мозку модулюють проведення імпульсів у нейронах спінальних гангліїв, а, також можуть впливати на деякі довгострокові процеси трофічного типу в сомі цих нейронів.1. У диссоційованій змішаній культурі нейронів спінальних гангліїв і спинного мозку з використанням методики “петч-клемп” у конфігурації “ціла клітина”, методу позаклітинної локальної стимуляції пресинаптичної клітини і методу швидкої локальної суперфузії зареєстровані та досліджені спонтанні і викликані постсинаптичні струми в нейронах спінальних гангліїв.

2. Спонтанні і викликані постсинаптичні струми, що реєструвалися в нейронах спінальних гангліїв при електричній стимуляції нейронів спинного мозку, мали повільну кінетику спаду і реверсували при мембранному потенціалі близькому до рівноважного потенціалу для Cl-. Струми зворотньо блокувалися селективним блокатором ГАМКА-рецепторів бикукуліном. Досліджені постсинаптичні струми ідентифіковані як струми іонів Cl-, викликані активацією ГАМКА-рецепторів.

3. Отримані дані показали, що в змішаній дисоційованій культурі нейрони спинного мозку можуть утворювати функціональні гальмівні синапси на нейронах спінальних гангліїв.

4. У процесі розвитку нейронів у культурі збільшувалася частота виникнення спонтанних гальмівних постсинаптичних струмів при незмінному часі їхнього наростання. Середня амплітуда викликаних гальмівних струмів і час їхнього наростання збільшувалися при збільшенні термінів культивування.

5. Отримані дані показали, що в процесі розвитку змішаної культури збільшувалася загальна кількість функціональних гальмівних синапсів між нейронами спинного мозку і нейронами спінальних гангліїв.

6. Результати роботи підтверджують уявлення про те, що первинні сенсорні нейрони дорсальних гангліїв можуть мати на своїй мембрані гальмівні синапси, що беруть участь у контролі проведення інформації.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАННИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті: Медведева Ю.В., Веселовский Н.С., Федулова С.А., Костюк П.Г. Спонтанные тормозящие постсинаптические токи в совместной культуре нейронов спинальных ганглиев и спинного мозга. Нейрофизиология, 2000, Т.32, № 3, с. 204-206.

Медведева Ю.В., Веселовский Н.С., Федулова С.А., Костюк П.Г. Постсинаптические токи в нейронах спинальных ганглиев, культивируемых совместно с нейронами спинного мозга. Нейрофизиология, 2001, Т.33, №1, с. 3-7.

Медведева Ю.В., Федулова С.А., Веселовский Н.С. Синаптогенез в совместной культуре нейронов спинальных ганглиев и спинного мозга. Нейрофизиология, 2001, Т.33, №6, с. 399-406.

Тези доповідей: Медведева Ю.В., Федулова С.А.. Функциональные тормозные синапсы между нейронами спинного мозга и спинальных ганглиев в культуре. Матеріали II конференції Українського товариства нейронаук, присвяченої 70-річчю кафедри фізіології ДОНДМУ ім. М.Горького. Архів кліничної та експериментальної медицини Т. 10, №2, 2001, с. 186.

Размещено на .ru