Характеристика етапів утворення та розвитку Галицько-Волинської держави. Особливості князівської влади в Галицько-Волинському князівстві. Аналіз системи посадових осіб, місцевого самоуправління, суду та війська у Галицько-Волинському князівстві.
В умовах розбудови української держави значно зростає потреба у вивченні історії держави і права України, стрижнем якої є проблема державності та права. Проголосувавши 1 грудня 1991 року за державну незалежність, народ України тим самим змінив установлений хід історії, який здавалося б, не провіщав швидкого краху останньої імперії. Проголошення незалежної держави України стало юридичним фактом, розгорнулося її будівництво і визнання на міжнародній арені. Почалася нова сторінка відродження історичної памяті, самосвідомості й державно-правового життя українського народу. Без глибокого осмислення минулого в усій його складності й суперечливості важко зрозуміти сучасні процеси і плідно творити нову державу України, в основі якої повинно бути право.На тлі поглиблення феодальної роздробленості й ослаблення Київської Русі внаслідок постійних вторгнень кочівників на її південно-західній околиці помітно виділяються Галицьке та Волинське князівства. З початку свого утворення (друга половина XI ст.) і під час подальшого розвитку доля Галицького князівства, власне, нічим не відрізнялася від інших князівств єдиної Давньоруської держави. Засноване онуком Ярослава Мудрого князем Ростиславом, це князівство не раз зазнавало утисків з боку своїх сусідів, після смерті Ростислава пережило роздробленість, однак уже в середині XII ст. воно знову обєдналося і стало могутньою державою (з 1141 р. столиця - Галич, нині райцентр Івано-Франківської області). Кордони держави сягали Поділля на сході, Карпатських гір і Закарпаття на заході, гирла Дунаю на півдні. Скориставшись цим, волинський князь Роман 1199 р. оволодів Галичем, обєднав Галичину з Волинню і заснував Галицько-Волинську державу.За тогочасним літописом, Ярослав був «шанований в усіх землях»; автор «Слова о полку Ігоревім» так характеризував галицького князя: він «сидить високо на своїм золотокованім престолі, підпорши гори Угорські своїми залізними полками - заступив дорогу королеві, зачинив Дунаєві ворота». Київський літописець писав про нього: «Був він князь мудрий, вимовний, богобоязний, поважаний по всіх землях і славний своїми полками. Це, а також необхідність спільної боротьби проти агресії з боку Угорщини й Польщі створювало передумови для обєднання цих земель п єдино князівство. Літопис свідчить, що бояри "Данила князем назвали, а самі землю тримали". Галицький книжник писав: бояри, хоч і вважають Данила великим князем, та насправді «самі тримали всю землю»; владу в центральній Галичині й на Пониззі утримував боярин Доброслав Судич, на Перемишльщині старшинував боярин Григорій Васильович».Галицько-волинські князі не мали сильної соціальної опори і широкої економічної бази, тому їхня влада була слабкою і часто непередбачуваною. В Галицько-Волинському князівстві державна влада належала великому князю, який спирався на бояр-землевласників та міський патриціат. І князь, і феодальна верхівка були повязані спільними класовими інтересами, що згуртовували їх проти селян, дрібних бояр та нижчих верств городян. Разом з тим між князем і боярством точилася постійна боротьба за владу. Князь намагався зосередити в своїх руках усі державні функції й стати «самодержцем», бояри - обмежити його владу та зробити виконавцем своєї волі.Тепер важко визначити, був цей орган постійно діючим, політичним інститутом, чи скликався час від часу, у разі необхідності. Значення боярської ради як державно-політичної інституції особливо зросло на початку XIII ст., коли боярство набуло найбільшої могутності та впливу. Як вже зазначалося, після смерті князя Романа у 1205 р. під Завихостом у Польщі бояри не дозволили вдові правити від імені свого малолітнього сина Данила, вигнали її з дітьми з Галича, і законні спадкоємці престолу змушені були деякий час перебувати при дворі угорського короля. Боярська рада була місцевим різновидом олігархічної форми правління, що протистояла князівському єдиновладдю. Сам глава держави був заінтересований у співпраці з боярами, оскільки потребував відповідної військової та фінансової підтримки для утвердження власного авторитету і здійснення задуманих заходів.Для здійснення внутрішнього управління державою існувала розвинена система посадових осіб, яких особисто призначав князь. Своєрідність його полягає в тому, що особи, які обіймали посади двірцево-вотчинних слуг у князівському домені, одночасно виконували функції управління в межах всієї держави. Центральною фігурою в цій системі був дворецький, який завідував князівський палацом і очолював апарат управління. Він виконував обовязки воєначальника, забезпечував охорону верховного головнокомандуючого під час воєнних дій, супроводжував князя під час його виїздів за межі держави. Особливе місце в органах управління належало канцлерові-печатнику, який був не лише хранителем державної печатки, а й автором текстів князівських грамот; після затвердження правителем прикладав до документів печатку - знак владного верховенства.Держава поділялась на ряд князівств-земель, а ті, у свою чергу, - на волості, центрами яких
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Утворення Галицько-Волинського князівства
1.1 Утворення Галицько-Волинської держави
1.2 Розвиток Галицько-Волинського князівства
Розділ 2. Органи влади й управління в Галицько-Волинському князівстві
2.1 Особливості князівської влади в Галицько-Волинському князівстві
2.2 Боярська рада, віче
2.3 Система посадових осіб у Галицько-Волинському князівстві
2.4 Місцеве самоуправління
2.5 Суд, військо в Галицько-Волинському князівстві
Висновки
Список використаних джерел
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
