Галицько-Волинська держава - Реферат

Надзвичайно важливі зміни відбувалися на Південно-Західній Україні, в Галицькому та Волинському князівствах. Коли якась із старих київських земель і могла кинути виклик зростаючій могутності російського Північного Сходу, тобто Суздалеві, Володимиру й ще не опереній Москві, то ними були Галицьке та Волинське князівства на південному заході. Інший видатний український історик Томашівський, назвав Галицько-Волинське князівство першою безперечно українською державою, оскільки у XIII ст., в апогеї своєї могутності, ці обєднані князівства охоплювали 90 % населення, котре проживало в межах нинішніх кордонів України. До її складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля) а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм - Шипинська та Берладська землі. Після смерті Ростиславичів син Володаря князь Володимирко (1124-1152) поступово обєднав Звенигородське, Перемишльське, Галицьке й Теребовлянське князівства в одне і переніс у 1144 р. свою столицю до Галича.Грушевський переконливо довів, що безпосереднім наступником державності Київської Русі було Галицько-Волинське князівство. Водночас Роман здобув Київ (1202), де посадив залежного від себе князя, і фактично зосередив під своєю владою всі, за винятком Чернігівського князівства, українські землі від Карпат і Дунаю до Дніпра. Утворення обєднаної Галицько-Волинської держави з центром у Галичі було подією великої історичної ваги, оскільки сформувався міцний політичний організм, що мав перейняти та продовжити державницьку традицію Київської Русі. Оволодівши значною частиною давньоруської спадщини, нова держава на межі XII-ХІІІ ст. за розмірами своїх володінь не поступалася Священній Римській імперії німецької нації. її володаря величали "великим князем", "царем", "самодержцем усієї Русі". Здійснивши вдалі походи проти Литви, Польщі, Угорщини, половців, він посилив свій вплив на Русі, підніс міжнародний авторитет держави, яка поступово входила до західноєвропейського світу як його органічна складова. галицький князівство владаДля цього був один шлях - надання їм посад і, головне, маєтків, які стали базою зростання впливу боярських родів, дали їм потім змогу протидіяти спробам зміцнення князівської влади. Втягнення іноземних покровителів-угорців, а пізніше і поляків у внутрішні конфлікти боярства з князями вело до зміцнення позицій бояр і до небаченого в інших князівствах загострення їх боротьби з князівською владою. Бояри самі запросили їх, сподіваючись, що князі з Сіверськоі землі стануть слухняним знаряддям у їхніх руках. Ще 1214 р, з допомогою частини бояр угорці, які вступили в союз з Краківським князівством, захопили Галич і проголосили "королем королівства Галицького" пятирічного угорського королевича Калмана (Коломана), якого одружили з дворічною польською княжною Саломеєю. Оскільки політичне безпринципні боярські угруповання йшли на угоди з угорськими феодалами, які прагнули до захоплення Галичини й Волині, боротьба Данила і Василька Романовичів проти бояр, за обєднання галицько-волинських земель набирала характеру визвольної війни за державну незалежність.Наступником Василька Романовича на волинському престолі став його син Володимир (1270-1289), Він мало займався зовнішньополітичними справами і залишив по собі память як покровитель освіти і культури. Ще за життя Володимир Василькович передав свої землі двоюрідному братові Мстиславові Даниловичу, а коштовності, посуд, одяг заповів незаможним людям. Він підтримував тісні дипломатичні звязки з Чехією, Угорщиною, Литвою, Тевтонським орденом. На межі XIII-XIV ст. єдність Галицько-Волинської держави було відновлено. Саме внаслідок компромісу між місцевими боярами і правителями згаданих країн останнім, самостійним володарем Галицько-Волинської держави в 1325 р. було обрано 14-річного княжича Болеслава, сина мазовецького князя Тройдена та Марії, сестри попередніх правителів Андрія та Лева.Таким чином, фактично Галицько-Волинське держава, це велика держава на українській землі, збудована українськими руками, яка зуміла обєднати біля себе більшу частину української етнографічної території свого часу, фактично в половині XIV ст. перестала існувати.

План

Вступ

Розділ 1. Галицьке та Волинське князівство наприкінці XI-XII ст.

Розділ 2. Утворення Галицько-Волинського князівства. Князь Роман Мстиславович. Зовнішньополітична діяльність Романа Мстиславовича

Розділ 3. Данило Галицький

Розділ 4. Занепад Галицько-Волинської держави

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Таким чином, фактично Галицько-Волинське держава, це велика держава на українській землі, збудована українськими руками, яка зуміла обєднати біля себе більшу частину української етнографічної території свого часу, фактично в половині XIV ст. перестала існувати. Але півтора століття її існування не проминули безслідно як для подальшої долі українського народу, так і його культури. Власне ця держава, на думку багатьох вчених, зберегла самобутність України перед передчасним опануванням і асиміляцією з боку Польщі.

Галицько-Волинська держава, перейнявши культурно-національні традиції Київської Русі, свою політичну й соціальну революцію розвивала під сильним впливом тих відносин, які існували в тогочасній Центральній Європі.

1. Котляр М.Ф. Галицько-Волинська Русь // Україна крізь віки. - К., 1998. - С. 292

2. Чайковський А.С. Галицько-Волинська держава // Історія України. - 1998. С. 12-15

3. Субтельний О. Історія України. - К., 1993. - С. 720

4. Крипякевич І. та ін. Історія України. - К., 1993. - С. 93

5. Смолій В.А. Історія України. - К., 1997. - С. 416

6. Король В. Галицько-Волинське князівство в XIII-XIV ст. // Історія України. - К., 1995. - С.25-29

7. Галицько-Волинська держава. // Велика історія України. - К., 1993. - С. 206-240

Размещено на .ru