Гіпертрофія міокарда як маркер пошкодження при ішемічній хворобі серця та артеріальній гіпертензії: діагностика, нейрогуморальні чинники, вплив лікування - Автореферат
Електрокардіографічні та ехокардіографічні ознаки гіпертрофії лівого шлуночка. Визначення преформуючих чинників впливу гіпертрофії шлуночка на розвиток ішемії міокарда при оцінці антиішемічних та антигіпертензивних ефектів лікування хворих на стенокардію.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УДК 616.12-005.4 616.12-008.331.1]073.7-085 АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук ГІПЕРТРОФІЯ МІОКАРДА ЯК МАРКЕР ПОШКОДЖЕННЯ ПРИ ІШЕМІЧНІЙ ХВОРОБІ СЕРЦЯ ТА АРТЕРІАЛЬНІЙ ГІПЕРТЕНЗІЇ: ДІАГНОСТИКА, НЕЙРОГУМОРАЛЬНІ ЧИННИКИ, ВПЛИВ ЛІКУВАННЯ 14.01.11 - кардіологія НАЙДА ІЛОНА ТАРАСІВНА Івано-Франківськ - 2010 Дисертацією є рукопис. Науковий керівник: ТАЩУК Віктор Корнійович, доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України, Буковинський державний медичний університет, кафедра внутрішньої медицини, фізичної реабілітації та спортивної медицини, завідувач кафедри. Офіційні опоненти: КУПНОВИЦЬКА Ірина Григорівна, доктор медичних наук, професор, ДВНЗ Івано-Франківський національний медичний університет МОЗ України, кафедра клінічної фармації з курсами фармакології та клінічної фармакології, завідувач кафедри; КУПЧИНСЬКА Олена Георгіївна, доктор медичних наук, професор, Національний науковий центр Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска АМН України, відділ гіпертонічної хвороби, провідний науковий спеціаліст. Ішемічна хвороба серця (ІХС) є головною причиною смерті населення в індустріально розвинених країнах і в Україні, що в структурі смертності від хвороб системи кровообігу складає 66,6 %, продовжує зростати та сягає 42,2 % в осіб працездатного віку (Коваленко В.М., 2003; Корнацький В.М., 2008; Мітченко О.І., Лутай М.І., 2007). Вважають, що певне значення у формуванні клінічних проявів ІХС має рівень артеріального тиску (АТ) та визначають його співвідношення з ймовірністю розвитку гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ). Дисертаційна робота є фрагментами науково-дослідних робіт Буковинського державного медичного університету на тему Статеві та вікові детермінанти ішемічної хвороби серця: реєстр Північної Буковини, клініко-функціональні аспекти (№ держреєстрації 0102U004226) та Клініко-патогенетичні та нейромесенджерні механізми розвитку та реалізації серцевої недостатності в умовах гострого коронарного синдрому та стабільної стенокардії з оптимізацією лікувальної тактики та визначенням прогностичних предикторів (№ держреєстрації 0107U004053). Об’єктивізувати в клінічному розподілі діагностику ГЛШ при оцінці електро- (ЕКГ) та ехокардіографічних (ЕхоКГ) показників, із визначенням різних систем діагностики ГЛШ, у тому числі індексів та критеріїв Соколова-Лайона, Корнельського, Фремінгемських, Ромхілт-Естеса, Скотта, Мінесотського коду тощо, оцінкою їх чутливості та специфічності, рекомендацій до використання, залежно від гендерного розподілу, індексу маси тіла (ІМТ), рівня АТ, показників центральної гемодинаміки. 2. Вивчити можливості діагностики ГЛШ при дослідженні першої похідної ЕКГ у вигляді комп’ютерної обробки у фазовій системі координат з аналізом форми хвилі Т у фазовому просторі з метою підвищення чутливості і специфічності ЕКГ-обстеження при використанні диференційованої оцінки зубця Т. 3. Дослідити нейрогуморальні впливи на ремоделювання ЛШ та розвиток ГЛШ при оцінці плазмового вмісту С-реактивного протеїну (СРП), тиреотропного гормону (ТТГ), альдостерону, кортизолу, тестостерону, залежно від розподілу діагнозів за комплексного обстеження при використанні в якості діагностичних підходів ЕКГ спокою, ЕхоКГ спокою, парних навантажувальних тестів - велоергометрії (ВЕМ) в умовах фармакологічної корекції у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) та СС. 4. Визначити ефективність лікування хворих на СС з оцінкою регресу ГЛШ (із визначенням ЕКГ та ЕхоКГ ознак ГЛШ, нейрогуморальних і гормональних складових гомеостазу щодо фармакотерапії) для оптимізації лікування та положення про ефективність впливів пролонгованих дигідропіридинових антагоністів кальцію (АК) та в-адреноблокаторів (в-АБ). Доведена достатньо висока специфічність критеріїв ГЛШ згідно ЕКГ-проявів для індексів Соколова-Лайона, Корнельського та Фремінгемських критеріїв, Мінесотського коду, критеріїв Скотта та Ромхілт-Естеса. Уперше доведена роль оцінки показників диференційованої ЕКГ згідно аналізу співвідношення максимальних швидкостей (ВМШ) першої похідної зубця Т при зменшенні впливів факторів ішемії міокарда зі зростанням впливу ГЛШ на цей показник при залежності значення ВМШ від рівнів систолічного і діастолічного АТ (САТ і ДАТ) та ІМТ.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы