Клінічна характеристика і методи дослідження та динамічного спостереження за хворими з гіпертонічною хворобою. Дослідження кардіоренальних взаємовідносин та особливостей порушень функціонального стану нирок при ГХ. Оцінка ступеня вираженості нефропатії.
Аннотация к работе
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР «ІНСТИТУТ КАРДІОЛОГІЇ ІМЕНІ АКАДЕМІКА М.Д. СТРАЖЕСКА» КУЛИНИЧ РОМАН ЛЕОНІДОВИЧ УДК 616.12-008.331.1-02:616.61]: 616.13/.14.018.74] -07-08-035 ГІПЕРТЕНЗИВНА НЕФРОПАТІЯ: ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ, МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ, ДИФЕРЕНЦІЙОВАНЕ ЛІКУВАННЯ 14.01.11 - кардіологія АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Київ - 2010 ДИСЕРТАЦІЮ Є РУКОПИС Робота виконана в Запорізькому державному медичному університеті МОЗ України, м. Запоріжжя Науковий керівник: академік АМН України, член-кореспондент НАН України та АМН Росії, доктор медичних наук, професор Коркушко Олег Васильович, ДУ «Інститут геронтології АМН України», завідувач відділу клінічної фізіології та патології внутрішніх органів. Офіційні опоненти: член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Амосова Катерина Миколаївна, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри внутрішньої медицини №2; доктор медичних наук, професор Сіренко Юрій Миколайович, Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України, завідуючий відділом симптоматичних гіпертензій. Гіпертонічна хвороба (ГХ) є одним з найбільш поширених захворювань і реєструється, згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоровя, у 15-30% дорослого населення [Амосова Е.Н., 1998, Дзяк Г.В. и соавт., 2000; Коваленко В.М., 2008]. За статистичними даними, в Україні у 2008 році зареєстровано понад 11 млн. людей з артеріальною гіпертензією (АГ) - ключовим фактором ризику ІХС і цереброваскулярної патології, які детермінують на 88,1% рівень смертності від хвороб системи кровообігу [Сіренко Ю.М., 2008; Коваленко В.Н., Свищенко Е.П., 2009]. Тривале підвищення АТ призводить до ураження органів-мішеней у хворих на ГХ, насамперед серця, мозку, судин та нирок, причому одними з перших у патологічний процес залучаються саме нирки, які відіграють ключову роль у патогенезі АГ: з одного боку, відбувається їх ураження з формуванням нефроангіосклерозу і розвитком хронічної ниркової недостатності (ХНН), а з іншого - з дебюту захворювання вони беруть участь у стабілізації та прогресуванні АГ [Шулутко Б.И., 1995; Свищенко Е.П., 2006; Levey A. et al., 2009]. Також необхідно відзначити, що наскільки важливе дослідження в умовах АГ ауторегуляторних механізмів підтримки нормального перфузійного тиску і швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) з оцінкою ренопротективного ефекту при ГХ, настільки ж важливі і дані про вплив сучасних гіпотензивних препаратів на стан внутрішньониркової гемодинаміки, тому що медикаментозне зниження АТ на тлі прогресивного зменшення ниркового кровотоку і підвищення резистентності судин нирок може потенціювати порушення процесів ауторегуляції ШКФ, що є несприятливим прогностичним фактором, особливо у хворих зі зниженою функціональною здатністю нирок та у літніх [Сіренко Ю.М., 1997 , 2002; Коркушко О.В., 2007; Свищенко Е.П., 2008; Levey A. et al., 2009; Дзяк Г. В. и соавт., 2009]. Однак, незважаючи на те, що вивченню ГХ і факторів, що обумовлюють ураження органів-мішеней і розвиток серцево-судинних ускладнень, присвячена велика кількість робіт, на сьогоднішній день ряд питань, що стосуються доклінічної діагностики ураження нирок у процесі формування гіпертензивної нефропатії (ГНП), визначення значення ЕД у порушенні резервної фільтраційної здатності нирок та асоціації із ранніми проявами ГНП, а також аспектів нефропротективного ефекту медикаментозної терапії у хворих на ГХ, залишається невирішеним. Мета та завдання дослідження: вдосконалення діагностики порушень функціонального стану нирок при гіпертонічний хворобі зі встановленням ролі ендотеліальної дисфункції у формуванні гіпертензивної нефропатії та оптимізація ренопротективного лікування хворих на гіпертонічну хворобу. Визначити клініко-діагностичне значення показників ФНР і ?2-мікроглобулінуріі в якості доклінічних маркерів ГНП при ГХ. 3. Методи дослідження: - загальноклінічне обстеження, ехокардіоскопія; доплерографічне дослідження стану ниркової гемодинаміки, визначення функціонального ниркового резерву (ФНР), оцінка альбумінурії (АУ) і ?2-мікроглобулінуріі (МГУ) імуноферментним методом, напівкількісний експрес-аналіз мікроальбумінурії (МАУ) за допомогою реагентних індикаторних стріп-тестів - для вивчення функціонального стану нирок.