Клінічна характеристика і методи дослідження та динамічного спостереження за хворими з гіпертонічною хворобою. Дослідження кардіоренальних взаємовідносин та особливостей порушень функціонального стану нирок при ГХ. Оцінка ступеня вираженості нефропатії.
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР «ІНСТИТУТ КАРДІОЛОГІЇ ІМЕНІ АКАДЕМІКА М.Д. СТРАЖЕСКА» КУЛИНИЧ РОМАН ЛЕОНІДОВИЧ УДК 616.12-008.331.1-02:616.61]: 616.13/.14.018.74] -07-08-035 ГІПЕРТЕНЗИВНА НЕФРОПАТІЯ: ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ, МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ, ДИФЕРЕНЦІЙОВАНЕ ЛІКУВАННЯ 14.01.11 - кардіологія АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Київ - 2010 ДИСЕРТАЦІЮ Є РУКОПИС Робота виконана в Запорізькому державному медичному університеті МОЗ України, м. Запоріжжя Науковий керівник: академік АМН України, член-кореспондент НАН України та АМН Росії, доктор медичних наук, професор Коркушко Олег Васильович, ДУ «Інститут геронтології АМН України», завідувач відділу клінічної фізіології та патології внутрішніх органів. Офіційні опоненти: член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Амосова Катерина Миколаївна, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри внутрішньої медицини №2; доктор медичних наук, професор Сіренко Юрій Миколайович, Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України, завідуючий відділом симптоматичних гіпертензій. Гіпертонічна хвороба (ГХ) є одним з найбільш поширених захворювань і реєструється, згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоровя, у 15-30% дорослого населення [Амосова Е.Н., 1998, Дзяк Г.В. и соавт., 2000; Коваленко В.М., 2008]. За статистичними даними, в Україні у 2008 році зареєстровано понад 11 млн. людей з артеріальною гіпертензією (АГ) - ключовим фактором ризику ІХС і цереброваскулярної патології, які детермінують на 88,1% рівень смертності від хвороб системи кровообігу [Сіренко Ю.М., 2008; Коваленко В.Н., Свищенко Е.П., 2009]. Тривале підвищення АТ призводить до ураження органів-мішеней у хворих на ГХ, насамперед серця, мозку, судин та нирок, причому одними з перших у патологічний процес залучаються саме нирки, які відіграють ключову роль у патогенезі АГ: з одного боку, відбувається їх ураження з формуванням нефроангіосклерозу і розвитком хронічної ниркової недостатності (ХНН), а з іншого - з дебюту захворювання вони беруть участь у стабілізації та прогресуванні АГ [Шулутко Б.И., 1995; Свищенко Е.П., 2006; Levey A. et al., 2009]. Також необхідно відзначити, що наскільки важливе дослідження в умовах АГ ауторегуляторних механізмів підтримки нормального перфузійного тиску і швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) з оцінкою ренопротективного ефекту при ГХ, настільки ж важливі і дані про вплив сучасних гіпотензивних препаратів на стан внутрішньониркової гемодинаміки, тому що медикаментозне зниження АТ на тлі прогресивного зменшення ниркового кровотоку і підвищення резистентності судин нирок може потенціювати порушення процесів ауторегуляції ШКФ, що є несприятливим прогностичним фактором, особливо у хворих зі зниженою функціональною здатністю нирок та у літніх [Сіренко Ю.М., 1997 , 2002; Коркушко О.В., 2007; Свищенко Е.П., 2008; Levey A. et al., 2009; Дзяк Г. В. и соавт., 2009]. Однак, незважаючи на те, що вивченню ГХ і факторів, що обумовлюють ураження органів-мішеней і розвиток серцево-судинних ускладнень, присвячена велика кількість робіт, на сьогоднішній день ряд питань, що стосуються доклінічної діагностики ураження нирок у процесі формування гіпертензивної нефропатії (ГНП), визначення значення ЕД у порушенні резервної фільтраційної здатності нирок та асоціації із ранніми проявами ГНП, а також аспектів нефропротективного ефекту медикаментозної терапії у хворих на ГХ, залишається невирішеним. Мета та завдання дослідження: вдосконалення діагностики порушень функціонального стану нирок при гіпертонічний хворобі зі встановленням ролі ендотеліальної дисфункції у формуванні гіпертензивної нефропатії та оптимізація ренопротективного лікування хворих на гіпертонічну хворобу. Визначити клініко-діагностичне значення показників ФНР і ?2-мікроглобулінуріі в якості доклінічних маркерів ГНП при ГХ. 3. Методи дослідження: - загальноклінічне обстеження, ехокардіоскопія; доплерографічне дослідження стану ниркової гемодинаміки, визначення функціонального ниркового резерву (ФНР), оцінка альбумінурії (АУ) і ?2-мікроглобулінуріі (МГУ) імуноферментним методом, напівкількісний експрес-аналіз мікроальбумінурії (МАУ) за допомогою реагентних індикаторних стріп-тестів - для вивчення функціонального стану нирок.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
