Аналіз відношень зооморфних образів у казках, створення номенів тварин у вигляді етнічних символів своєрідних фрагментів міфологічної картини світу. Аналіз поняття зоосемізму з його подальшою семантизацією за схемою "гіпероніми-гіпоніми-співгіпоніми".
УДК 81 ’373.2:801.81 Гіперо-гіпонімічні відношення зооморфних образів в українських казках про тварин Крижко О. А., кандидат філологічних наук, Бердянський державний педагогічний університет Анотація зооморфний тварина семантизація казка Стаття присвячена дослідженню гіперо-гіпонімічних відношень зооморфних образів в українських казках про тварин. Зокрема, розглядається, як номени тварин створюють у вигляді етнічних символів своєрідні фрагменти міфологічної картини світу. Досліджуючи гіперо-гіпонімічні відношення зооморфних образів, автор статті спирається на шість основних зоологічних категорій, а саме: тип, клас, ряд, сім’я, рід, вид. Ним також аналізується обсяг поняття зоосемізм з його подальшою семантизацією, який охоплює різнорідні назви тварин, співвіднесені за такою схемою: гіпероніми - гіпоніми - співгіпоніми. Аннотация Статья посвящена исследованию гиперо-гипонимических отношений зооморфных образов в украинских сказках о животных. Саме сприйняття відбувається через ставлення людини до навколишнього світу, через набутий життєвий досвід, через оцінку соціальних явищ, людської діяльності, поведінки, їх відповідності нормам та принципам моралі. Це пояснює той факт, як зазначає А. Ф. Лосєв [12, 78], “що тварини протягом тривалого часу служили якоюсь наочною парадигмою, відношення між елементами якої використовувалися як певна модель життя людського суспільства і природи в цілому”. Так, наприклад, існували заборони на певні види поведінки з метою запобігти контактам людини з вовком [6, 195]. А тому образ тварини, як твердить Н. Н. Жерибко, [5, 145], “був визначальним для людини під час формування уявлення про себе і перш за все як важливий етап на шляху до самоідентифікації”. Мотивація його ґрунтується на тому, що, на думку Р. Зорівчак [7, 79], “багато предметів мають певну властивість, що сприймається як їхня константна й особлива ознака. Є очевидним, на думку В. Проппа [20], міфологічне походження чарівної казки про шлюб з чудесною “тотемною” істотою, що позбулася звіриної оболонки і набула людської зовнішності.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
