Функційно-стилістичний потенціал односкладних речень - Статья

ФУНКЦІЙНО-СТИЛІСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОДНОСКЛАДНИХ РЕЧЕНЬНа основі аналізу сучасних наукових досліджень визначено, що в науковому стилі переважно вживаються односкладні означено-особові, неозначено-особові, безособові, інфінітивні та номінативні речення, у художній літературі - означено-особові, неозначено-особові, безособові, інфінітивні, номінативні, «називний уявлення», буттєві номінативні речення, у рекламних текстах - означено-особові, номінативні речення, у фольклорі - односкладні буттєві заперечні речення. Based on the analysis of current researches it is determined that in the scientific style one-member definite-personal, indefinite-personal, impersonal, infinitive and nominative sentences are mostly used, in literature - definite-personal, indefinite-personal, impersonal, infinitive, nominative, «nominative of an idea», existence nominative sentences are defined, in the advertising texts - definite-personal, nominative sentences are found, in folklore - one-member negative existential sentences. Гінзбурга (2008) стали синтаксичні конструкції у наукових текстах, у яких уживаються такі типи односкладних речень: безпідметові речення (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові речення), безособові й інфінітивні речення. Вона зауважує, що в мові художніх текстів широко використовуються означено-особові односкладні речення, у яких головний член виражається дієсловом І особи одними та множини дійсного способу, дієсловом наказового способу, дієсловом ІІ особи однини та множини; неозначено-особові односкладні речення, у яких головний член виражений дієсловом ІІІ особи множини минулого часу дійсного способу (головний член має семантику неозначеності, а не множинність виконавців дії, хоча найчастіше неозначеність і множинність збігаються); безособові односкладні речення, зокрема власне безособові, безособові речення, головний член яких виражений особовим дієсловом, ужитим у безособовому значенні (безособові речення з присудком без постфікса-ся (-сь) та безособові речення з головним дієслівним членом із постфіксом-ся (-сь), інфінітивні (головний член виражений інфінітивом без частки би, б). Зокрема означено-особові односкладні речення виконують функцію створення динамічних картин, драматичних епізодів (речення з головним членом речення, вираженим дієсловом наказового способу), означено-особові речення виступають синтаксичною формою індивідуалізації мови (пряма мова, репліки діалогів) персонажів, ширше - діалогічного мовлення (речення з головним членом речення, вираженим дієсловом дійсного способу), неозначено-особові речення (у сукупності з лексичним наповненням) є активним засобом створення конкретно-зорових картин, деталізації зображення подій, явищ, узагальнено-особові речення узагальнюють героя, до якого звертається письменник, створюють психологічний портрет персонажа, мотивують його вчинки, посилюють прийом психологізації, виступаючи елементами внутрішнього монологу персонажа, безособові речення є засобом утілення глибокої думки, цікавого міркування, спостереження, філософсько-логічного висновку тощо, інфінітивні речення в мові історичного роману створюють динамічність потенційної дії, яка ще не реалізована.На основі аналізу досліджень лінгвістів можемо стверджувати, що означено-особові речення виконують функцію динамічності, індивідуалізації та діалогічності мовлення; узагальнено-особові - узагальнення, психологізації, підсилення емоційності; неозначено-особові - деталізації, передачі внутрішнього стану мовця; безособові - експресивно-видільну, оцінну, композиційну, текстотвірну функції; інфінітивні - надання динамічності потенційної дії, відтворення психологічного стану мовця; буттєві - називну та описову функції; номінативні - лаконічність, відтворення ситуації", номінація певного предмета чи явища, експресивну функцію; вокативні - функцію передачі певних почуттів; ґенітивні - функцію висловлення. Сучасне трактування видів односкладних речень у мовознавстві залишається питанням дискусійним.