Функція захисту в кримінальному судочинстві України: правові, теоретичні та прикладні проблеми - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наукНауковий консультант: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Нор Василь Тимофійович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри кримінального процесу та криміналістики Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України Гончаренко Владлен Гнатович, Академія адвокатури України, завідувач кафедри кримінального процесу та криміналістики; доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Маляренко Василь Тимофійович, НДІ Національної академії прокуратури України, головний науковий співробітник; Захист відбудеться “28” грудня 2009 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: вул.Чільне місце у забезпеченні справедливого правосуддя, захисті прав і законних інтересів особи в кримінальному судочинстві та гарантіях ефективного здійснення функції захисту в кримінальному суді належить адвокатурі та єдиному сьогодні професійному субєкту виконання даної функції - адвокату-захиснику. Цій проблематиці з позицій структурної побудови кримінального судочинства, утвердження принципів змагальності та забезпечення обвинуваченому права на захист присвячували свої праці чимало науковців. Поставлена мета зумовила вирішення таких завдань: 1) розкрити історичні передумови зародження, становлення та закономірності розвитку функції захисту, її роль, місце та значення в кримінальному судочинстві; 2) визначити поняття кримінально-процесуальних функцій та, зокрема, функції захисту через розкриття структури та змісту їх складових, - власне захисту, його предмету, субєктів та їх мети і завдань; 3) охарактеризувати предмет виправдання (реабілітації) та практику його застосування шляхом аналізу його видів, їх структури та змісту у справах усіх кримінально-процесуальних категорій; 4) визначити та охарактеризувати предмет захисту у справах, що вирішуються за нереабілітуючими особу та нейтральними (процесуальними) підставами; 5) зясувати правові підстави, суть, характер, способи доказової діяльності захисника-адвоката у кримінальній справі як способу здійснення ним функції захисту; 6) визначити та проаналізувати процесуально-правовий інститут адвокатського розслідування і конкретні форми самостійного збирання адвокатом-захисником доказів у кримінальній справі, окреслити їх зміст та обсяг; 7) обґрунтувати, сформулювати та внести конкретні пропозиції щодо удосконалення вітчизняного кримінально-процесуального законодавства та законодавства про адвокатуру. Емпіричну базу склали власний досвід дисертанта як судді та адвоката, кримінальні справи, у яких автор брав участь як адвокат та розглядав як суддя; рішення Європейського Суду з прав людини; рішення, висновки, ухвали Конституційного Суду України; офіційно-опублікована практика Верховного Суду України; постанови Пленуму Верховного Суду України; результати вивчення 967 кримінальних справ за 2006-2008 рр., які розглядалися судами Рівненської та Хмельницької областей; дані анкетування практикуючих юристів (568 анкет). запропоновано структуру функції захисту як категорії кримінально-процесуального права та процесу, а саме: власне захист як діяльність (робота) у кримінальній справі; субєкти здійснення цієї діяльності; предмет захисту (діяльності); його завдання та цілі;Йдеться також і про функцію захисту, що проявилось у формі розширення прав обвинуваченого на захист, зміцнення повноважень захисника, аж до поширення істотних елементів захисту на досудове слідство (1989 р.) та конституційного закріплення засади змагальності сторін (1996 р.) і законодавчого чіткого розподілу процесуальних функцій при розгляді справи в суді на обвинувачення, захист та вирішення справи і закріплення цих функцій за рівноправними сторонами та, відповідно, судом (2001 р.). У кримінальному судочинстві термін та поняття захисту має більш вузьке, спеціальне значення і охоплює: 1) осіб, учасників процесу, субєктів, правомочних здійснювати захист (обвинувачений та його захисник), які, власне, і становлять сторону захисту; 2) найменування процесуальної функції; 3) діяльність субєктів захисту щодо реалізації наданих їм прав та повноважень у процесі здійснення виконуваної ними функції. Захист, в тому числі захист за допомогою захисника, виникає у особи з моменту початку появи кримінального переслідування, діє він до моменту припинення останнього, а в подальшому продовжується або завершується, в залежності від розсуду субєктів сторони захисту, насамперед, обвинуваченого, тобто реалізується на засаді диспозитивності. У підрозділі 2.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ