Характеристика процесу виникнення та еволюції функції захисту. Визначення місця функції захисту у механізмі забезпечення основних прав і свобод людини у сфері кримінальної юстиції. Аналіз гарантій реалізації кримінально-процесуальної функції захисту.
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукНауковий керівник - кандидат юридичних наук,старший науковий співробітник Сірий Микола Іванович, Інститут держави і права ім. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Погорецький Микола Анатолійович, Рада національної безпеки і оборони України, виконуючий обовязки першого заступника керівника Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю; Захист відбудеться “23” травня 2008 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м.Відповідно, теоретичне вивчення проблем забезпечення конституційного права обвинуваченого на захист цілковито обумовлено завданням побудови правової держави, утвердження верховенства права та демократичних засад правосуддя. Неякісна реалізація завдань захисту становить пряму перешкоду встановленню істини, всебічному, повному і обєктивному розгляду кримінальної справи, постановленню законного і обґрунтованого рішення. Такий стан речей зумовлює підвищену актуальність та важливість проблематики, повязаної зі статусом субєктів захисту, визначенням умов реалізації їх процесуального інтересу, можливостей дієвого законного впливу на хід розслідування та розгляду справи. Дослідження питань щодо місця і ролі функції захисту у структурі кримінально-процесуальної діяльності, дотримання конституційних принципів зумовлено необхідністю визнання і послідовного закріплення у національному законодавстві основних міжнародно-правових норм з питань здійснення справедливого правосуддя. Істотних здобутків у вивченні кримінально-процесуальної функції захисту досягли на рівні дисертаційних досліджень М.А.У підрозділі 1.2 “Еволюція функції захисту від обвинувачення” висвітлено історичний розвиток функції захисту. Розглянувши загальні положення розвитку функції захисту, автор визначив основні етапи її еволюції, такі як: 1) здійснення захисту особою самостійно з огляду на простоту та доступність правових норм, зокрема звичаїв та релігійних постулатів, що діяли в стародавньому суспільстві; 2) поява перших правозахисників, якими були родичі, друзі чи сусіди, здійснення захисту якими полягало в більшості випадків лише в формальній, нічим не підтвердженій підтримці обвинуваченого (підозрюваного); 3) поява захисників, які надавали допомогу, що була суто благодійною діяльністю, найблагороднішою формою милостині; 4) поява особливої групи осіб, які спеціально займалися вивченням законів і могли надавати юридичну підтримку або здійснювати правозахист в умовах ускладнення суспільних відносин та значного збільшення кількості юридичних норм; 5) виникнення інституту адвокатури як наслідок розвитку права та утвердження змагальності в суді. У підрозділі 2.1 “Функція захисту як спосіб реалізації права обвинуваченого на захист” наголошується, що право на захист у кримінальному судочинстві є одним з найважливіших інститутів, гарантією широкого кола прав і свобод особи. Право вказаних осіб на захист включає як право захищатися від підозри чи обвинувачення, так і право на захист своїх особистих і майнових інтересів. У підрозділі 2.2 “Здійснення функції захисту захисником та іншими учасниками кримінального процесу” наголошено, що поряд з особою, відносно якої провадиться кримінальне переслідування, основне місце у реалізації функції захисту в кримінальному процесі займає захисник.Вона виступає важливою складовою процесуальної форми, обовязковим елементом розвязання правових спорів у кримінальному суді, слугує противагою функції обвинувачення та є формою забезпечення прав і свобод особи у кримінальному судочинстві. Субєктами здійснення кримінально-процесуальної функції захисту виступають підозрюваний, обвинувачений, підсудний, їхні законні представники, захисник, цивільний відповідач і його представник. Функція захисту може бути визначена як самостійна кримінально-процесуальна функція, сутність якої складає визначений процесуальною формою напрямок діяльності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, їхнього законного представника, захисника, цивільного відповідача та його представника щодо захисту прав і законних інтересів особи, стосовно якої ставиться питання про притягнення до кримінальної відповідальності, спростування підозри й обвинувачення, встановлення невинуватості особи або помякшення її відповідальності.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
