Функції права - Курсовая работа

З терміном «право» і без спеціального вивчення юридичних дисциплін неодноразово стикається кожна людина. Найчастіше даний термін уживається в двох значеннях, як можливість скоювати визначені, юридично значущі дії (наприклад, право особистої власності на автомашину, право на отримання вищої освіти і т, д.), це так зване субєктивне право, тобто право, що належить конкретній особі, і як законодавство якої-небудь країни (наприклад «цивільне право України», «кримінальне право Республіки Білорусь» і т. д ) - що так зване обєктивне право, вивченням якого в основному і займаються всі юридичні дисципліни. Вплив права здійснюється через свідому належну або можливу поведінку людей. Він є проявом динаміки права і реалізується через виконання субєктом права своїх прав і обовязків. Функції права безпосередньо спрямовані на виконання завдань, що стоять перед суспільством.«Право - це система загальнообовязкових правил поведінки, встановлюваних або санкціонуються компетентними державними органами або приймаються шляхом референдуму в цілях регулювання суспільних відносин, що виражають волю певних класів, верств населення, а у міру демократизації суспільства, більшості народу з урахуванням інтересів меншинств, реалізація яких забезпечується державою». Право - це система норм (правил поведінки) і принципів, встановлених або визнаних державою як регулятори суспільних відносин, які формально закріплюють міру свободи, рівності і справедливості відповідно до суспільних, групових і індивідуальних інтересів населення країни, забезпечуються всіма заходами легальної державної дії аж до примусу. Це питання - в чиїх інтересах право регулює суспільні відносини - є традиційним для марксистсько-ленінської теорії держави і має рацію, яка говорила про те, що «право по своїй суті є зведеною в закон волею економічно пануючого класу, зміст якої визначається матеріальними умовами його життя» [4,c.78]. Найважливішим засобом організації суспільних відносин є соціальні норми - це правила поведінки загального характеру, регулюючі поведінку людей в суспільстві, вони надзвичайно різноманітні, оскільки різноманітні і регульовані ними суспільні відносини, до них відносяться норми права, норми моралі, норми, звичаї (традиції, обряди, ритуали, ділові звичаї), корпоративні норми (норми організацій). Правова норма, як і право в цілому, розрахована на регулювання поведінки людей за допомогою відносин, звязок учасників яких полягає у взаємних правах (забезпечена державою можливість певної поведінки) і обовязках (необхідність певної поведінки, порушення якого тягне до застосування заходів державного примушення).Він є проявом динаміки права і реалізується через виконання субєктом права своїх прав і обовязків. Регулювання при цьому може бути загальним, коли регулюється поведінка широкого кола невизначених субєктів (наприклад, правило про необхідність здійснення реєстрації нових політичних партій або встановлення розміру податку) або індивідуальним - коли регулюється поведінка конкретної особи чи вузького кола осіб (наприклад, через рішення, що виносяться судом у конкретній справі), тобто через акти застосування права [7,c.155]. Право, регулюючи суспільні відносини, сприяє правильному поєднанню інтересів особи 1 суспільства в цілому. Регулюючи суспільні відносини, право вносить у суспільство організованість, виступає знаряддям організації державного управління, здійснення програмування, соціального контролю тощо. Якщо право включає в себе систему суспільних відносин, правил поведінки, реалізація яких постійно повторюється і які охороняються державою, то форми (джерела) права, і зокрема законодавство, є важливим способом існування і зовнішнього вираження цих правил і відносин.Отже, у своїй основі право складається і самореалізується, а державою лише закріплюється, конкретизується і деталізується. Поява законодавства та інших форм, що закріплюють право, є офіційним свідченням того, що держава бере під свій захист ті чи інші прояви суспільного життя, які постійно повторюються. Процеси багаторазового повторювання можуть відбуватися під час поступового складання певної судової практики, яка фактично набуває обовязкового характеру і має великий вплив на поведінку субєктів права. Правила такого ґатунку згодом можуть бути санкціоновані державою, тобто офіційно або з мовчазної згоди визнаватися нею як дозволені або загальнообовязкові, як такі, що набувають державного захисту. Складовою провідною частиною права є природні права людини, які існують незалежно від державної волі, - право на гідність, на життя, особисту безпеку і недоторканність, на свободу пересування, на їжу, житло і т. ін.Однією з найважливіших властивостей права є його здатність виступати в ролі регулятора суспільних відносин. Правове регулювання відбувається в результаті впливу норм права на свідомість людей, а через неї - на їх поведінку. її одноманітність і повторюваність, відповідність вимогам права становить зміст правового регулювання. Вплив права на суспільні відносини може відбуватися в кількох нап

План

Вступ

1. Загальне поняття права: ознаки, специфічні риси, особливості

2. Основні функції права

3. Функції права у його різних проявах

Висновок

Список літератури