Функції первинної та вторинної держави: порівняльний аналіз - Курсовая работа

Актуальність теми: проблема типології держави довгий час є актуальною у межах теорії держави й права. Актуальність полягає у тому, що в процесі вивчення такого складного та комплексного поняття як держава, вагомим аспектом є необхідність дослідження процесу поділу держав на типи критеріїв, які впливають на цей процес. Процес класифікації держав на певні типи тобто визначення їх типологій, є більш комплексним поняття, що передбачає дослідження самого поняття тип держави. Разом з тим дослідження понять типу держави та її типології є особливо актуальним для України, яка перебуває в процесі активного державотворення, у звязку з цим питання, що розглядаються в межах даної курсової роботи, мають не тільки теоретичне, а і практичне значення. Разом з тим необхідно зазначити, що в процесі розвитку цього поняття велика кількість наукових підходів, що стосується розуміння поняття типу держави була розроблена на підставі якогось одного критерія, до якого був прихильний той чи інший автор на певному історичному етапі.Відповідно домарксистського положення, при формаційному підході класова сутність держави визначається економічним чинником, станом виробничих відносин, способом виробництва в цілому, а сама держава є лише надбудовою над економічним базисом. Держава завжди спирається на певні соціальні сили - класи, прошарки, релігійні формування та ін. Саме опора влади в державі на певні соціальні сили визначає її сутність за формаційною теорією. Сутність цієї держави полягала в тому, що вона являла собою диктатуру класу рабовласників, знаряддя їх організованого насильства над експлуатованими рабами, механізм позаекономічного примусу рабів до продуктивної праці. У цих державах існували різні форми правління: монархія, аристократія, демократична республіка; найтиповішою формою державного устрою була імперія, а політичні режими - авторитарний, деспотичний.Нині поряд з формаційним підходом до вирішення питання про типологію держав широко застосовується й інший підхід, що одержав у суспільних науках назву цивілізаційного підходу. Поняття “цивілізація” затвердилося в європейській науці в епоху Просвітництва і з тих пір набуло такої ж багатозначності, як і поняття “культура”. В загальному розумінні поняття “цивілізація” можна визначити як певну соціокультурну систему високорозвиненого суспільства, що підтримує його єдність за допомогою духовно-моральних і культурних факторів суспільного розвитку. Замість “суспільно-економічної формації” як критерію типології держави і права й інших критеріїв здійснюється спроба використання як такого критерію “цивілізації”. Таким чином, неоднозначність терміна і поняття “цивілізація”, внутрішня суперечливість і багатоплановість разом з аморфністю його змісту і невизначеністю роблять дуже проблематичним його використання як єдиного і основного критерію типології держав і правових систем.До первинних цивілізацій віднесені держави - давньосхідна (Єгипет, Персія, Шумери, Вавилон, Бірма та ін.), еллінська (Спарта, Афіни), римська, середньовічна; до вторинних - держави Західної Європи, Північної Америки, Східної Європи, Латинської Америки та ін.Вторинні цивілізації (держави Нового і Новітнього часу, сучасні держави) виникли на основі відмінності, що позначилася від самого початку, між державною владою і культурно-релігійним комплексом. Європейська цивілізація, починаючи з часів античності, тяжіє до ринково власницького устрою, громадянського суспільства і правової організації. Відмінність цивілізаційного підходу від формаційного полягає в можливості розкриття сутності будь-якої історичної епохи через людину, через сукупність пануючих у даний період уявлень кожної особи про характер громадського життя, про цінності та мету її власної діяльності. Цивілізаційний підхід дозволяє бачити в державі не лише інструмент політичного панування експлуататорів над експлуатованими, але й найважливіший чинник духовно-культурного розвитку суспільства. Таким чином, відповідно до цивілізаційного підходу: 1) сутність держави визначається як співвідношенням соціальних сил, так і накопиченням, спадкоємністю культурно-духовних зразків поведінки;Функції держави - головні напрямки і види діяльності держави, обумовлені її завданнями і цілями і такі, що характеризують її сутність. Функції держави не можна ототожнювати з функціями її окремих органів, які є частиною апарату держави і відбиваються у компетенції, у предметі ведення, у правах і обовязках (повноваженнях), закріплених за ними. Найпоширеніша класифікація функцій держави - це їх поділ на внутрішні та зовнішні, тобто на напрями діяльності держави щодо суспільства, особливою організацією якого є держава (внутрішні функції), і стосовно інших держав (зовнішня функція). Очевидно, що зовнішні і внутрішні функції будь-якої держави взаємоповязані, оскільки діяльність останньої всередині країни у сферах економіки, політики, культури та екології значною мірою залежить також від зовнішніх умов.

Зміст

Вступ

1. Первинні і вторинні держави з точки зору цивілізаційного підходу

1.1 Основні підходи до типології держав

1.2 Типи держав за цивілізаційним підходом

1.3 Первинні держави

1.4.Вторинні держави

2. Функції держави і теоретичні питання

2.1 Поняття та класифікація функцій держави

2.2 Внутрішні функції держави

2.3 Зовнішні функції держави

3. Особливості здійснення державних функцій у державах різних цивілізаційних типів

3.1 Особливості здійснення державних функцій у первинній державі

3.2 Специфіка реалізацій державних функцій у вторинній державі

Висновки

Список використаної літератури