Функціонування займенникових слів у структурі тексту - Автореферат

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАЙМЕННИКОВИХ СЛІВ У СТРУКТУРІ ТЕКСТУРоботу виконано на кафедрі української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор ОЖОГАН ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка професор кафедри української мови, проректор з науково-педагогічної роботи. Провідна установа - Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, кафедра української мови та загального мовознавства, Міністерство освіти і науки України, м. Захист відбудеться “23“ червня 2004 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.01 у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка за адресою: 25006, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка за адресою: 25006, м.При функціональному аналізі виділяють в основному два шляхи: 1) основою аналізу є текст (або його елемент - висловлення) як первинна даність, 2) основою аналізу є первинні мовні структури. В україністиці вивчалися синтаксичні та стилістичні властивості займенникових слів (І.Матвіяс, О.Шевчук), особливості словотвору (С.Бевзенко), займенникові слова в історичному аспекті (С.Самійленко), синтаксис займенникових слів у простому реченні (Л.Булаховський), займенникові слова в структурі сучасної української мови (В.Ожоган), займенники і займенниковість в ідіостилі Т.Г.Шевченка (І.Циганок), займенникові слова у семантико-граматичному аспекті (І. Виокремлюють два види функціонального навантаження займенникових слів: 1) бути одним з універсальних засобів актуалізації мовленнєвих висловлень, 2) бути текстотвірним, або анафоричним, заступальним, повторюваним компонентом у структурі тексту (І. Аналізуючи сучасний стан дослідження функцій прономінативних слів у структурі тексту, слід зазначити, що це питання вивчено в більшості праць на матеріалі неукраїнських текстів, хоча відомо, що мовні засоби, за допомогою яких ми утворюємо тексти, різні у різних мовах. Потребує подальшого уточнення функціонування займенникових слів, які використовуються для звязку частин складного речення та окремих речень; є засобом тільки міжреченнєвого звязку; вивчення залежності функціонального навантаження прономінативних слів від того, яку мовну одиницю вони заступають (слово, словосполучення, речення чи сполуки кількох речень).У першому розділі “Текст як найвищий рівень реалізації функцій мовних одиниць” розглянуто теоретичні засади, на основі яких проведено дослідження, зокрема: поняття “функція, функціонування мовної одиниці”, висвітлено основні положення щодо поняття “текст”,оскільки функції прономінативних слів розглядаються саме в структурі цієї одиниці, визначено звязок між категоріями тексту та займенниковими словами як виразниками певних категорій, розглянуто одну з основних текстових категорій - категорію звязності, яка найтісніше повязана з прономінативними словами. Для дослідження найбільш прийнятним є таке тлумачення: послідовність речень сприймається як текст тоді, коли існує єдність референції (анафоричні й катафоричні відносини), лексична єдність (повтор у тексті позначень обєкта, що розглядається), єдність комунікативної перспективи (ремо-тематичне членування речень, що йдуть одне за одним). Вони, разом із неозначеними та питальними, не потребують конкретної референції, хоча в деяких текстах прономінативні субстантиви можуть виконувати випереджальну (катафоричну) функцію і бути засобом розгортання тексту. У пятому розділі “Комунікативний аспект функціонування займенникових слів” зясовано функції займенникових слів у структурі теми й реми, оскільки актуальне членування розглядається як категорія звязного тексту; окреслено основні схеми актуального членування; визначено найбільш значущі в комунікативному плані прономінативні слова; простежено залежність між комунікативною і формальною будовою речень, компонентами яких є займенникові слова, у структурі тексту; визначено взаємозвязок між граматичним значенням члена речення, вираженого займенниковим словом, і його комунікативним навантаженням. Основною схемою темо-ремного членування речення із прономінативними іменниками є паралельна структура, при цьому кількість компонентів такого утворення може бути різною, напр.: тема 1 - рема 1; тема 1 рема 2; тема 1 - рема 3; тема 1 - рема 4; тема 1 - рема 5; тема 1 - рема 6; тема 1 тема 7: напр.: Воздвиженський почав дуже часто записуваться в лавру, в пещери, щоб показать ректорові свою віру.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ