Функціонування національної традиції у релігійному мистецтві української діаспори другої половини ХХ століття - Автореферат

Київський національний університет культури і мистецтвРобота виконана в Рівненському державному гуманітарному університеті Міністерства освіти і науки України, на кафедрі культурології , м.Рівне. Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор, ВИТКАЛОВ Володимир Григорович, Рівненський державний гуманітарний університет, завідувач кафедри культурології Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор ПЯСКОВСЬКИЙ Ігор Болеславович Національна музична академія України ім.П.І.Чайковського, професор кафедри теорії музики; Захист відбудеться 25.06.2002р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.807.02 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01133, м.Київ, вул.У розробці цілісної концепції історичного розвитку національної культури в Україні фундаментального значення набувають дослідження всіх її складових, серед яких особливе місце посідає вивчення життєдіяльності української діаспори в контексті загальнонаціонального культуротворчого процесу. Посилення культурних звязків між Україною та діаспорою поставило на порядок денний чимало нових проблем, що потребують всебічного наукового вивчення й практичної реалізації. До того ж, потрапивши у “пастку” соціально-політичних відносин нового суспільства та герметично замкнутих структур еміграційних громад, творча еліта української діаспори демонструє різні моделі взаємодії власної національної традиції й художніх цінностей інокультури. Окреслення цих культуротворчих процесів здійснено на прикладі релігійного мистецтва української діаспори досліджуваного періоду, оскільки в його зразках чи не найвиразніше відображені зміни світоглядних орієнтацій еміграційного середовища. Такий підхід до аналізу зумовив вибір художніх зразків релігійного мистецтва української діаспори, які, репрезентуючи діяльність митців-емігрантів у різних країнах світу (США, Канади, Австралії, Франції, Австрії, Німеччині), виявляють загальнонаціональні культурно-мистецькі процеси інтерпретації церковної традиції у художній творчості.У Вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, вказано мету й завдання дослідження, визначено обєкт, предмет і методи дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення дисертації, відображено апробацію результатів дослідження. У першому розділі - “Стан наукової розробки теми” - проаналізовано рівень вивченості проблеми, джерела та методологічні засади дисертаційного дослідження. Ідеалістичні погляди О.Шпенглера про духовну сутність нації знайшли продовження й у наукових дослідженнях ХХ століття, присвячених проблемі життєдіяльності еміграційних громад, у культурі яких національний чинник посідає вагоме місце. Актуалізація краєзнавчої тематики в українській науці впродовж останнього десятиліття спричинила розробку досліджень, повязаних з аспектами культуротворчого процесу української діаспори (В.Трощинський, М.Ільницький, М.Лупул, Я.Розумний). У новій історичній реальності незалежної України виникла потреба розширення знань про українців у світі, що зумовило появу наукових досліджень статистичного й довідникового характеру А.Шлепакова, С.Лазебника, В.Наулка, Ф.Заставного.У першій частині “Фактори формування моделі консервуючого світогляду” окреслюються світоглядні орієнтири певної групи митців українських еміграційних громад, яка принципово зберігає у своїх творах стилістичні ознаки вітчизняного мистецтва минулих віків. Насамперед, домінантою світосприйняття українців, орієнтованого на непорушні істини буття (“абсолютна правда”), що уособлюються в національних символах. Художньо-творчий акт митця виявляє свідому консервацію найбільш виразних ознак вітчизняного сакрального мистецтва минулого, вступаючи в опозицію до естетичних смаків інонаціональної культури. Національна традиція усвідомлюється емігрантом як квінтесенція багатовікового досвіду вітчизняної культури, як своєрідний моноліт різних стильових пластів, у якому минуле інтегрується у сучасність. Аналіз зразків церковної архітектури в українських громадах доводить появу в храмовому будівництві “неукраїнських стилів” та народження компромісного варіанта поєднання в одному проекті рис національної традиції й сучасної конструкції.Структурно вироблена і здатна до саморозвитку культура української західної діаспори визначає певну світоглядну орієнтацію на національну традицію, яка за своєю суттю заснована на опозиційних категоріях картини світу “свого” та “чужого” простору. Відтак, у дослідженні обрані художні твори релігійного мистецтва українських митців-емігрантів другої половини ХХ століття, у яких віддзеркалюються специфіка взаємодії національної традиції та інонаціональних культурних цінностей. Вони, у свою чергу, визначають самобутні механізми опрацювання митцем-емігрантом національних джерел, спричиняючи “культурну мозаїку” вітчизняного релігійного мистецтва, що виникло і розвинулося за межами України.

2. Основний зміст роботи