Функціонування монологу в українській культурі ХХ століття (в театрі та на естраді) - Автореферат

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваРобота виконана на кафедрі культурології Одеського національного університету імені І.І. Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор Мартинюк Тетяна Володимирівна, Мелітопольський державний педагогічний університет, завідувач кафедри музичного виховання і хореографії кандидат мистецтвознавства, професор Захист відбудеться „19 ”червня 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.807.01 у Харківській державній академії культури за адресою: 61057, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської державної академії культури за адресою: 61057, м.Особливості сучасного перехідного періоду в українській культурі вимагають поглибленого дослідження феноменів, повязаних з вирішенням проблеми самоідентифікації людини в епоху загальносвітової глобалізації, до яких належить і монолог як культурне явище. У звязку з посиленням уваги до національних засад в культурі необхідно визначати нові парадигми для інтерпретації феноменів художньої культури в розмаїтті її видових, родових, жанрових, стильових і мовних проявів, одним з яких і є монолог. Для подальшого розвитку української культурології і мистецтвознавства ми вважаємо доцільним систематизацію поглядів на функціонування монологу в різних сферах його втілення, узагальнення характерних рис та структурних особливостей монологу, уточнення понятійно-категоріального апарату і методів культурологічного аналізу монологу як феномену мистецтва, виявлення сучасних тенденцій його функціонування. Досягнення поставленої мети зумовило вирішення завдань: дослідити еволюцію функціонування монологу в світовій та українській культурі; Під час дослідження комплексно використані загальнонаукові (теоретичні, емпіричні) та спеціальні методи: історичний (для виділення монологу в різні періоди часу), історичного моделювання (при обґрунтуванні періодизації, яка відтворює динаміку еволюційних змін у культурі; при виявленні звязків між історико-культурними даними та змінами в художній системі театру); комплексного аналізу (для застосування даних суміжних галузей гуманітарних наук); аналітико-синтетичний (для формування цілісного погляду на сучасний стан проблеми функціонування монологу в культурі, для розгляду різних особливостей монологічного мовлення з метою створення єдиної цілісної системи критеріїв монологу); систематизації та узагальнення (при теоретичному опануванні проблеми функціонування монологу в культурі); компаративний (порівняльно-зіставний) (для порівняльного аналізу монологів, для зіставлення різних визначень з метою всебічної характеристики та визначення особливостей монологу, для класифікації); пояснення та опису (для всебічного розгляду монологу); класифікації (для обєднання властивостей монологічного мовлення за різними критеріальними ознаками та за їх функціями); формалізації (для створення схем, використання символів, умовних позначень); культурологічний (для зясування функцій, які виконує монолог у культурі); лінгвістичний (при аналізі текстів вистав); герменевтичний (для зясування питання тлумачення монологів); інтервю (для зясування авторської, режисерської та акторської позиції щодо втілення театральних та естрадних монологів); індуктивний (для узагальнення результатів та для підбиття підсумків дослідження).У підрозділі 1.2 “Аналіз монологічного мовлення у світовій та українській культурі” монолог розглядається в історичній та соціокультурній ретроспективі. Досліджено функціонування монологу в театральному мистецтві, підтверджено, що монолог є складовою основних жанрів драматургії (драми, комедії, трагедії та трагікомедії). Виявлено, що в риториці монолог існує як частина мовної практики, але без виділення суттєвих ознак і властивостей; в лінгвістиці та філології монологічний текст аналізується як один із засобів літературної творчості, але розглядається здебільшого персонажне мовлення; в герменевтиці лише обґрунтовується важливість проблеми дослідження монологу; психологами досліджується монолог як вид розумової діяльності, як форма мислення, але обмежується лише питаннями сприйняття та розуміння; теоретики і практики сценічної майстерності приділяють увагу лише практичному втіленню монологів в кіно, на радіо, в естрадному мистецтві, в театрі, не обґрунтовуючи їх теоретично з достатньою науковою повнотою. Таким чином, огляд літератури різних напрямків української науки та виконавського мистецтва показав, що незважаючи на збільшення інтересу до проблеми функціонування монологу, не існує єдиної теорії монологу, яка б представляла монолог у вигляді системи. Окреслена ієрархічність критеріїв монологу: ті, що притаманні власне монологу як культурному феномену (необхідні і достатні); критерії, спільні для будь-якого монологу, незалежно від сфери його функціонування; та критерії, специфічні для конкретного монологу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ