Аналіз особливостей функціонування та стилістичної ролі антропонімів у творах поетів Київської школи В. Голобородька, В. Кордуна, М. Воробйова. Висвітлення ролі поетонімів у побудові художнього тексту. стильове спрямування поетів Київської школи.
При низкой оригинальности работы "Функціонування антропонімів у художній мові поетів Київської школи", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Стаття на тему: Функціонування антропонімів у художній мові поетів Київської школиКиївська школа «спростувала псевдохудожні настанови панівного “соцреалізму”, виробила свою естетичну концепцію, в якій поєднувалися неперебутні традиції фольклорної та літературної класики й набутки модернізму, зокрема було переосмислено досвід “Молодої Музи”, “Української хати”, “кларнетизму” П. Пастух визначив такі основні риси: 1) свобода поетичного творення, що найбільше стосувалося форми; 2) трансформація давнього міфологічного мислення в образах новітньої поезії; 3) повернення до першооснов слова, до коренів його значення; 4) відсутність дискурсивної мови, тобто створення поетичним словом широких асоціативних полів; 5) недомовленість, розрахована на компетентного читача, його уяву; 6) активне використання метафори, завдяки якій витворювався новий художній світ; 7) форма верлібру, що якнайкраще дозволяє розширити можливості метафори; 8) «творення своєрідного метафізичного часопростору», який давав можливість вийти за рамки реальності; 9) інтелектуалізм образності на противагу емоційності; 10) складна асоціативність для організації тропів та художньої оповіді; 11) відкидання риторичності, виявлення ідей на підтекстовому рівні [12: 74 - 76]. Усі названі риси стильового спрямування поетів Київської школи дають підстави завернутися до вивчення мовних особливостей їхньої творчості, зокрема вживання онімії. Вплетені в метафоричний сюжет, поетоніми набувають надзвичайної експресивності у творі, суха історична інформація, втілюючись у форму казки, стає не просто спробою адаптувати сповнену трагізму українську історію для дитячого сприйняття, а й посланням до дорослих: Синку, не читай книжок з нашої історії... /Ніхто з наших національних героїв в усій нашій історії / у своїх прагненнях здобути волю України / не дійшов до звершення своїх змагань / Упала у візантійську криницю, / викопану печенігами біля Дніпровських порогів, / киця Святослав; /упала у переяславську криницю, / викопану православним єдиновірцем Олексієм, / киця Хмельницький; /упала у полтавську криницю, / викопану зрадником на користь Москви Носом, / киця Мазепа; / упала у петербурзьку криницю, / викопану московським імператором Петром, / киця Полуботок...[8: 6 - 7]; у цьому контексті історичні імена українських діячів Святослав, Хмельницький, Мазепа, Полуботок виступають в опозиції до інших антропонімів, які уособлюють трагічну долю України, поневоленої Російською імперією.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
