Функціонування алофонів фонеми /r/ у мовленні дикторів Німеччини 1923–2003 рр. - Автореферат

Функціонування алофонів фонеми /r/ у мовленні дикторів Німеччини 1923-2003 рр.Цим визначається актуальність пошуку обєктивних критеріїв виділення з безперервного мовленнєвого потоку певного числа елементарних звукових сегментів з використанням інформації про обєктивні ознаки меж більш крупних одиниць мовлення - складів, фонетичних слів, надфразових та тематичних єдностей, тексту, що перебувають у складній залежності від одиниць лексико-граматичного рівня, а також низки просодичних факторів. Особливе значення проблема адекватного аналізу природного мовлення набуває у звязку з розвитком такого нового напряму в лінгвістиці, як мовленнєзнавство [Потапова, 2002; Krech, 1997, 1999; Stock, 2001], де враховуються наступні основні складники комунікативного акту: мотивація та комунікативний намір адресанта, ситуативно-імплікативна маркованість висловлення, одночасна реалізація артикуляційних, фонаційних та перцептивних жестів, інтерпретація висловлення адресатом з урахуванням мотивації та комунікативного наміру, розпізнавання лінгвістичних, паралінгвістичних й екстралінгвістичних факторів тощо. Розвиток компютерних технологій дає змогу організувати на більш точному рівні процес сегментації та смислового членування мовлення в залежності від виду мовленнєвої діяльності (читання/говоріння), умов комунікативної ситуації, емоційного стану мовця, регіональних факторів, надаючи тим самим можливість визначити специфіку звукової варіативності на рівні артикуляції, акустики та перцепції в автентичному мовленні індивідуума [Потапова, 1997, 2002; Лобанов, 2003; Machelett, Tillmann, 2000, Boersma, 2001]. Актуальність даного дослідження визначається розробкою надійних критеріїв сегментації r-алофонів у мовленнєвому потоці для використання в автоматизованих системах розпізнавання та розуміння природного мовлення, його синтезування за правилами «text to speech», а також формуванням бази даних звукових хвиль r-алофонів для подальшого клонування персональних акустичних та фонетичних характеристик голосу та вимови для віртуальних дикторів у дигітальних мережах. Розробити методику проведення слухового та інструментального видів аналізу, яка дає змогу визначити характер варіювання німецької фонеми /r/ в логатомах (під логатомом у даному дослідженні розуміється слово з певним звуковим набором, необхідним досліднику для опису конкретних звукових позиційно-комбінаторних модифікацій без впливу просодичного компоненту) та дикторському мовленні, що дає змогу описати точніші критерії виділення [r/?] - сегментів із мовленнєвого потоку.Розгляд проблеми алофонічного варіювання німецької фонеми /r/ у ретроспективі показав, що існує велика кількість праць, де в загальному вигляді представлено дослідження артикуляторних, акустичних та перцептивних властивостей групи r-алофонів, а також їх асимілятивні характеристики в певних позиціях [Sievers, 1885; Bremer, 1893; Luick, 1932; Runschke, 1938; Mцring, 1938; Moulton, 1952; Meyer-Eppler, 1959; Herneck, 1967; Ulbrich, 1972; Krдmer, 1979; Kloeke, 1982; Pawlowski, 1989; Narahara, 1991; Graf, MEIЯNER, 1996; Schiller, 1999; Rues, 2001; Ступак, 2003]. Візе, підкреслюючи практично необмежену варіативність [r], говорить про його парадокс: з одного боку, існує величезна варіативність цього звуку, з іншого боку, до цього часу говорять про єдність цього звуку, обєднуючи його варіанти під загальною назвою [r] - звуки [Wiese, 2001]. Кількість варіантів німецької фонеми /r/ у даний час становить цілу серію різноманітних реалізацій (15 алофонів), що розрізняються за способом творення багатоударні/одноударні вібранти, фрикативи, вокалізовані, місцем творення (білабіальні, дентально-альвеолярні, ретрофлексні, велярні, увулярні, глоттальні) та участю голосу (дзвінкі/глухі, якщо мова йде про групу фрикативів), з яких згідно зі словником вимови Duden 2003 лише 4 є нормативними: (1) дзвінкий фрикатив [O]; (2) увулярний вібрант [R]; (3) багатоударний / одноударний альвеолярний вібрант [r]; (4) вокалізований [?/?], який слід вимовляти після довгих голосних, у ненаголошеному суфіксі - er, а також у ненаголошених префіксах ver-, her-, zer-, er-. Консонантні та вокалізовані r-варіформи розглядалися в наступних позиціях: (1) абсолютно ініціальна позиція (Rhein, Rat, rьsten), (2) ініціальна позиція у сполученні з попереднім(и) приголосним(и) (Predigt, Schrei, Sprung, Pfrьnde), (3) позиція між двома голосними (irren, Uhren, fahren, waren), (4abcd) позиції після довгих голосних ( довгий [б:]) (4a Heer, Ohr, 4BHAAR, 4c schmorst, Hцrtest, gebьhrt, 4d Bart, Arzt), (5ab) позиція після коротких голосних (5a Herr, wirr, 5b Hirt, Herbst, durch, herrschte, wartete), (6) у префіксах er-, ver-, zer-, her(vor)-, her(bei) - (erziehen, hervorheben), (7) у суфіксі - er (так само - er KK) (Mutter, schцner, дndert, дnderst).

Основний зміст дисертації