Функціонально-семантичний підхід до навчання лексики української мови учнів 5-7 класів на уроках мовленнєвого розвитку - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ ЛЕКСИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ УЧНІВ 5-7 КЛАСІВ НА УРОКАХ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУМодернізація освітньої галузі вимагає виконання пріоритетних завдань, визначених Державною національною програмою «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Законом України «Про освіту» та спрямованих на підвищення ефективності навчання учнів усіх загальноосвітніх навчальних закладів. Саме уроки з української мови покликані збагачувати емоційний світ учнів, розвивати образну память, уяву, естетичні смаки, розумові здібності, художнє мислення, підвищувати культуру усного та писемного мовлення, сприяти збереженню багатства національної культури і цінностей. Аналіз спеціальної літератури дав змогу констатувати, що у формуванні лексичної компетенції учнів загальноосвітніх навчальних закладів на різних етапах мовної освіти до певної міри спостерігається фрагментарність, механічне заучування напамять незнайомих слів або нових слів, тому формально засвоєне слово не може вільно увійти до вжитку дитини, залишається поза активним використанням у мовленні. Отже, актуальність дослідження визначається потребою розроблення однієї з важливих складових змісту навчання мови у загальноосвітніх навчальних закладах - розвитку мовлення учнів на основі збагачення їхнього словникового запасу, а також відсутністю в методиці навчання української мови спеціальних та монографічних досліджень такого напряму. Наукова новизна дисертаційної роботи визначається тим, що вперше розроблено методику навчання лексики української мови учнів 5-7 класів на уроках мовленнєвого розвитку на функціонально-семантичній основі, обґрунтовано систему комплексних вправ і методичних прийомів, які сприяють ефективному засвоєнню семантики та різних функцій лексичних одиниць, удосконалено концептуальну модель навчання лексики учнів 5-7 класів, уточнено специфіку реалізації загально-дидактичних і власне методичних принципів, методів і прийомів навчання лексики на уроках мовленнєвого розвитку, розкрито сутність функціональної моделі навчання лексики української мови учнів 5-7 класів, визначено критерії оцінювання лексичної компетенції учнів 5-7 класів.З урахуванням сучасних досліджень було проаналізовано поняття «текст», «слово», розглянуто психолінгвістичні підходи до зясування значення слова і його функціонування у текстах. Аналіз психолого-педагогічної та психолінгвістичної літератури дав можливість зясувати підґрунтя дослідження проблеми організації роботи вчителя у навчанні лексики української мови учнями 5-7 класів на уроках мовленнєвого розвитку, зосередити увагу на чинниках, які зумовлюють ефективне навчання. У другому розділі - «Методичне забезпечення навчання лексики української мови учнів 5-7 класів основної школи в аспекті функціонально-семантичного підходу» - викладено теоретичні засади моделювання процесу навчання лексики, визначено організацію експериментально-дослідного навчання, здійснено відбір лексики української мови для навчання учнів, розроблено функціональну модель навчання лексики української мови учнів 5-7 класів. Аналіз змісту підручників з української мови для учнів 5-7 класів засвідчив окремі недоліки, які, на нашу думку, суттєво впливають на недостатнє збагачення словникового запасу учнів, навичок та вмінь використання лексики в усному і писемному мовленні, а саме: у підручниках і в науково-теоретичних працях з навчання лексики не пропонуються моделі формування лексичних репродуктивних навичок та вмінь, кожен вид роботи подано у певній ізоляції від інших (наприклад, під час навчання фонетики матеріал з лексикології майже не повторюється, вправи, які подаються у підручниках, наповнені відомою для учнів лексикою: з одного боку, це робить текст вправи простим для сприйняття та розуміння, а з іншого - не створює умов для розширення тезаурусу учнів, що негативно впливає на розвиток їх словникового запасу), лексичні вправи спрямовані більше на закріплення знань із лексикології, а не на формування навичок та вмінь використовувати засвоєні слова в активному мовленні. На рецептивно-аналітичному етапі навчання лексики перевага віддавалася вправам на визначення семантики слів, словосполучень у реченні і в тексті, вправам, які передбачали характеристику стилю тексту з погляду лексичних засобів його вираження, оцінку лексичних засобів щодо відповідності стилю та комунікативній меті твору, умотивування доцільності використання лексичних одиниць у тексті, вправам на добір слів (синонімів, антонімів, метафор) у тексті та спостереження за влучністю і доречністю їх уживання, вправам на зіставлення текстів різних стилів та аналіз їх лексичного складу.Зясовано, що функціонально-семантичний підхід до навчання лексики української мови є недостатньо вивченою проблемою і потребує визначення і обґрунтування змісту, вибору методів і прийомів, оскільки розвиток мовлення учнів відбувається на основі збагачення їхнього лексикону.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ