Функціонально-семантична категорія локативності в сучасній українській літературній мові - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИСпеціальність 10.02.01 - українська мова Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор, академік АН ВШ України Загнітко Анатолій Панасович, Донецький національний університет, професор, завідувач кафедри української мови Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Вихованець Іван Романович, завідувач відділу історії та граматики української мови Інституту української мови НАН України; Захист відбудеться "28" грудня 2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 при Інституті української мови НАН України за адресою: 01001, м. З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Інституту мовознавства імені О.О.Потебні НАН України та Інституту української мови НАН України.Функціональний підхід дозволяє розглянути просторові відношення у новому ракурсі з урахуванням складових частин ієрархічної структури функціонально-семантичної категорії (далі ФСК) локативності, а також різнорівневих засобів вираження локативності, що диференціюють різні сфери - екзистенційну, подійну, предметну локалізацію і динамічну, повязану з переміщенням обєктів. ФСК локативності - досить складна категорія, в якій поєднуються подійні сфери реальної дійсності, особливості ландшафту, численні параметричні характеристики предметів, що своєрідно відображено в мові. Відсутність комплексного підходу до локативних словоформ і предикативних структур та різне бачення їх значущості в структурі ФСК зумовили вибір словоформ з просторовим значенням, реалізованим або лексично (іменники, прислівники, фразеологізми), або граматично (прийменниково-відмінкові та безприйменникові форми, предикативні структури), як обєкта дослідження. Мета пропонованої роботи - спираючись на принцип функціональності, визначити статус і структуру ФСК локативності в сучасній українській літературній мові, виявити внутрішньоструктурну взаємодією ядерних, периферійних і напівпериферійних форм як текстотвірних компонентів і встановити ранги способів реалізації локативності в тексті. Досягнення поставленої мети здійснюється шляхом розвязання таких завдань: 1) визначити статус категорії локативності, простежити взаємодію і напрями внутрішньочастиномовної міжкатегорійної, міжчастиномовної міжкатегорійної взаємодії і закономірності міжярусної міжкатегорійної взаємоповязаності; 2) встановити структуру ФСК локативності, послідовно розмежувавши в ній функціонально однорідні / неоднорідні сфери; 3) зясувати функціонально-семантичну парадигму форм категорії локативності; 4) виявити засоби вираження семантики локативності на лексичному, морфологічному та синтаксичному рівнях; 5) розглянути локативні структури в синтагматичному аспекті, проаналізувавши їхні активні й пасивні звязки; 6) дослідити текстотвірну функцію категорії локативності, повязану з подійністю як вищою категорією тексту та виявити її рангові ролі як текстотвірного компонента горизонтального й вертикального напряму.У першому підрозділі “Статус функціонально-семантичної категорії локативності” визначається актуальність функціонального підходу щодо аналізу мовних одиниць, зясовуються межі й статус ФСК локативності, її співвідношення з реальним простором, констатується антропоцентричний характер локативності та її звязки з іншими мовними категоріями. Функціональний підхід є найрезультативнішим під час аналізу мовних одиниць, категорій, зокрема категорії локативності, тому що орієнтований на вивчення й опис закономірностей функціонування граматичних одиниць у взаємодії з елементами різних мовних рівнів і передбачає можливість аналізу не тільки у напрямі від форми до значення, але й у напрямі від значення до форми. Найінтенсивнішою постає міжкатегорійна внутрішньочастиномовна темпорально-локативна взаємодія, що повною мірою відображає особливості існування предмета в часі й просторі (розмовляти дорогою, захворів дорогою тощо), та міжкатегорійна міжярусна локативно-умовна (перебуваючи в своєму кабінеті, я керівник = коли я в своєму кабінеті, я керівник), локативно-каузальна (чоловіки побігли туди, де був шум = чоловіки побігли через шум) функціонально-семантична взаємодія. Для першої групи конкретизаторами виступають такі поняття й групи слів: простір як необмежена протяжність (простір, Всесвіт, атмосфера, суша, Земля, світ, океан тощо); територія - простір з певними межами (північ, захід, континент, острів, Арктика, лісостеп, джунглі, гора, болото, чагарник, балка, Світовий океан, ріка, країна, область, Донбас, ландшафт та ін.). Так, в межах динамічних неконтактних локативів на позначення кінцевого пункту руху за горизонталлю функціонують словоформи зі значенням: 1) рух у простір перед предметом (перед мене, назустріч узбережжю, наперед, вперед тощо); 2) рух у простір за предметом (за стіл, навздогін за ними, позад, назад та ін.); 3) рух у простір збоку предмета (в бік озера, вбік, набік і под.).

Основний зміст дисертації