Функціонально-семантична категорія локативності у сучасній російській мові - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукЛокативність характеризується як універсальна мовна категорія, що репрезентується сукупністю мовних моделей: елементів системи та мовленнєвих конструктів, які використовуються у дискурсі (тексті) і опосередковують інтеграційно-когезійні відношення. Застосування загально-лінгвістичної методології функціоналізму до дослідження мовних просторових знаків виводить проблему функціонально-семантичних угруповань локативності на якісно новий рівень спрямованості аналізу просторових мовних засобів на мовленнєву комунікативну діяльність у сукупності всіх її складників: когнітивну сферу мовців, прагматично-антропоцентричні, аксіологічні чинники тощо. Незважаючи на значну кількість наукових робіт, у яких ґрунтовно досліджуються певні засоби вираження просторових відношень у російській мові, дотепер остаточно не розвязаними залишилися питання загальної стратифікації та систематизації локативів, їхньої концептуальної організації, взаємодії та інтегрованості засобів локативності у тексті та доповнюваності функціонально-семантичного поля (ФСП) мовленнєвими просторовими конструктами. Отже, актуальність дослідження засобів локативності як інтегрованої єдності мовних і мовленнєвих компонентів ФСП у сучасній російській мові та їхнього функціонування, що, з одного боку, суттєво доповнює компонентний склад самих функціонально-семантичних полів, а з іншого, дозволяє встановити множинність функцій мовних одиниць та їхню взаємодію в процесі мовлення, забезпечується загальною орієнтацією на методологію функціоналізму та функціональний підхід до аналізу мовних явищ із використанням надбань нині перспективних у лінгвістиці когнітивної та комунікативної наукових парадигм. Теоретичне значення дисертації полягає у комплексному дослідженні засобів локативності у сучасній російській мові та мовленні, їхньої концептуальної організації у свідомості мовців та взаємодії і функціонування у художньому тексті, що може стати основою для інших функціонально-семантичних досліджень мовних та мовленнєвих явищ, моделювання функціонально-семантичних полів російської та інших мов, а також текстової інтерпретації функціональної природи компонентів польової стратифікації мови.Знакова природа засобів вираження категорії простору є першим параметром матриці, що диференціює їх на номінативні (знакові) та релятивні (пів знакові) засоби. Номінативні локативи відображають просторові обєкти, відношення та їхні атрибути у вигляді слів та словосполучень, зокрема іменників із загальним референційним просторовим значенням або конкретною локативною семантикою, дієслів із значенням загальної локалізації предмета у просторі та дієслів руху, адвербіальних моделей на позначення місцезнаходження обєкта, його параметрів та відстані між обєктами. Другий параметр матриці - семантична варіативність просторових значень - диференціює локативи на основі концептуальних відношень обєктів, обєкта та субєкта у просторі, статики або динаміки просторових показників тощо. Семантика локативності репрезентує три основні типи відношення обєктів у просторі: суміжність (вертикальну чи горизонтальну локалізацію), їхню контактність та заповнюваність (часткову чи повну) одного обєкта іншим.