Функціонально-семантичні та стилістичні особливості фразеологічних одиниць з компонентом "око/очі" (за романом В. Шкляра "Залишинець") - Курсовая работа

Кожна розвинена мова має у своєму складі значний фразеологічний словник, тобто сукупність стійких словосполучень-фразеологізмів, що вживаються носіями мови завжди у звичному, усталеному оформленні. Фразеологія національної мови збагачується і вдосконалюється, вбираючи в себе безцінні скарби з приказок, прислівїв, афоризмів і професіоналізмів, анекдотів, каламбурів, тобто з усього того, що протягом століть плекає в своїй памяті народ. Відповідно, вчені постійно намагаються систематизувати, дослідити семантику, лексичні особливості стійких сполучень слів, розкрити особливості джерел поповнення українського фразеологічного словника. На сьогоднішній день можна назвати велику кількість учених, науковців, які досліджували поняття «фразеологізми» в мові, їхні особливості, природу, семантику, сфери поширення та ін. Чернишова досліджували такі кардинальні питання, як обсяг і обєкт фразеології, ознаки фразеологізму, специфіка фразеологічного значення, методи дослідження.Термін фразеологія (від гр. phrasis - вираз, спосіб вираження, зворот і logos - слово, вчення) в сучасній українській мові вживається принаймні в чотирьох значеннях: 1) розділ мовознавства, що вивчає фразеологічну систему мови; 2) сукупність фразеологізмів у мові; 3) своєрідні засоби вираження думки, притаманні певній соціальній групі, якомусь авторові, діалекту тощо; 4) сукупність пишномовних нещирих висловів, позбавлених внутрішнього змісту [27, С. Обєктом ж фразеології є сукупність усіх фразеологізмів мови, що мають повний набір категоріальних значень, за якими відрізняються від слова як значеннєвої одиниці мови: 1) лексичне значення виражається сполученням кількох слів: воно єдине, узагальнене і, як правило, експресивне; семантично неподільне на значення окремих слів, що входять до його складу; Як зазначає відомий лінгвіст Скрипник Л., фразеологізм - це стійкі сполучення двох і більше слів, що створюють семантичну цілісність і відтворюються в процесі мовлення як готові словесні формули [24, С. Фразеологізмом називається семантично повязане сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (сполучень та речень), не створюється у процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих закономірностей поєднання слів, а відтворюється у вигляді фіксованої конструкції з властивим їй лексичним складом і значенням, наприклад: З перших же днів закохався в неї, як сам признався собі - по самі вуха (А. При аналізі фразеологічного матеріалу, основними аргументами для виділенні фразеологічних одиниць (ФО) у відносно самостійний рівень мовної структури, як зазначає Алефіренко М.Ф., служать: 1) своєрідне вираження на фразеологічному рівні загальномовних закономірностей, що зумовлюються місцем фразем у системі мови та характером їхньої взаємодії з одиницями інших рівнів; 2) наявність у ФО ознак, спільних для всіх одиниць даного класу, які, виражаючи їх внутрішні закономірності, становлять специфіку фразеологічної підсистеми мови; 3) відмінний від інших одиниць (у межах даного класу мовних елементів) розвиток внутрішньої взаємодії фразем, унаслідок чого вони суттєво відрізняються від інших класів мовних явищ; 4) генетичне, онтологічне і функціональне відношення фразеологізмів до одиниць різних рівнів мовної структури, внаслідок якого не просте збільшення кількості мовних елементів, а створюються нелінійні, притаманні тільки рівневі фразем, інтегральні ефекти; 5) емерджентність одиниць фразеологічного рівня мови, яка виражається у провідній ролі цілого утворення стосовного його складових частин, коли структурно-семантичні ознаки фразеологізмів не визначаються властивостями їхніх компонентів - одиниць нижчих рівнів мовної структури; 6) специфічні внутрішньо фразеологічні звязки і відношення, які, на відміну від інших мовних одиниць, визначають семантичні і граматичні властивості фразем; 7) своєрідні зовнішні фразеологічні відношення фраземних знаків, які служать виявом їх спеціального функціонально-комунікативного призначення; 8) інваріантні обмеження мовленнєвих трансформацій ФО, поза якими видозмінена фразера взагалі функціонувати не може, оскільки вона зумовлює їхню дефразеологізацію [1; С.Вітчизняні вчені, спираючись на ті чи інші ознаки фразеологізмів, дотримуючись певних принципів, запропонували ряд класифікаційних схем, що використовуються у теоретичній і методичній літературі.У фразеології найбільш популярною є семантична класифікація за В.В.Виноградовим, згідно з якою виділяються три групи: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення. Фразеологічні зрощення - це стійкі неподільні словосполучення, зміст яких не виходить із значення слів, що входять до фразеологізму: бити баглаї (ледарювати), розводити антимонії, дати драла, бити байдики, врізати дуба, не до солі, точити ляси, собаку зїсти, пиши пропало, чорта з два, сон в руку, пекти раків (червоніти), дати кучми (побити), на руку ковінька (вигідно), собаку зїсти (набути досвіду). Фразеологічні єдності також семантично неподільні фр

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І Фразеологізм як лінгвістична одиниця

1.1 Поняття про фразеологізми

1.2 Класифікація фразеологізмів

1.2.1 Семантична класифікація

1.2.2 Функціональна класифікація

1.2.3 Граматична класифікація

1.2.4 Генетична класифікація

1.2.5 Синтаксична класифікація

1.2.6 Лінгвістичний аналіз

Розділ ІІ Функціонально-семантичні та стилістичні особливості фразеологічних одиниць з компонентом «око/очі» (за романом В. Шкляра «Залишинець»)

2.1 Лексема «око» у мовній картині світу українців

2.2 Функціонально-стилістичні особливості фразеологізму «око/очі»

Висновки

Список використаної літератури