Функціонально-ономасіологічний аналіз дієслів на позначення емоційних стані у сучасній українській літературній мові - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукЛюдський фактор у мові включає також її емоції..." (В. Специфіка мовного втілення переживань, емоцій, емоційних станів значною мірою досліджувалася у лінгвістиці. Вивчення дієслів на позначення психічних станів (далі ПС) людини в сучасній лінгвістиці зумовило накопичення значного теоретичного потенціалу: привернуто увагу до семантичних класів таких дієслів (І. Останнім часом у дослідженні дієслівної лексики визначилися та реалізуються особливі тенденції, які свідчать про перехід від аналізу внутрішньої, системної організації лексико-семантичних груп та їх взаємодії у мові до вивчення їхнього функціонування в тексті, мовленні (Ф. Проте дієслова на позначення емоційних станів у сучасній українській мові у функціонально-ономасіологічному аспекті майже не досліджені, а саме цей аспект передбачає розгляд номінативних одиниць у сфері комунікативно-функціональної парадигми, яка орієнтує ономасіологію на співвідношення із синтагматичною діяльністю, тобто мовленням.Дієслова на позначення емоційного стану людини утворюють ЛСГ і містять у своєму значенні такі ідентифікативні архісеми: 1) "відчувати будь-який емоційний стан". Особливість цієї підгрупи - можливість заміни досліджуваних дієслів дієслівно-описовим висловом, який складається із дієслова відчувати й іменника, який називає почуття (радіти = відчувати радість); 2) "бути (перебувати) в певному емоційному стані" (нервуватися = бути в стані збудження). Може відбуватися заміна деяких досліджуваних дієслів описовим виразом на зразок "бути в ... настрої", "мати... настрій" (хандрити = бути в похмурому настрої); 3) "відчувати (почувати) будь-який емоційний стан до кого-, чого-небудь" (любити - відчувати глибоку відданість, привязаність до кого-, чого-небудь). Однак фреймовий аналіз цих дієслів показав істотну відмінність між ними - семантичний тип, визначає сполучуваність дієслова із залежними від нього словами: Для "класичних" дієслів ЕСН обовязковий актант Sub і пропозитивний Caus. При цьому, однак, віддається перевага одній із них: переважно керують ПІГ (1) лексеми непокоїтися, переживати; можуть нею керувати також дієслова тривожитися, хвилюватися, турбуватися; трапляються, хоча значно рідше, випадки, коли дієслово бентежитися керує прийменниково-іменною групою за кого, про кого, через кого.Процес асоціативного реагування містить декілька етапів: а) активізацію певного фрагмента мовної і концептуальної картини світу носія мови; б) моносемантизацію слова-стимула; в) вибір відповідної реакції (асоціата). У реакціях на багатозначні дієслова виявлено взаємовплив окремих значень дієслів-стимулів. Кількісна перевага імен з актантним значенням Caus як реакцій на дієслова ЕСН доводить той факт, що ЕСН мисляться обовязково зумовленими попередньою ситуацією. Відсутність серед реакцій на дієслова ЕСН імен з актантним значенням Sub засвідчує, що ЕСН доступний для аналізу лише самому субєктові ЕС, з яким і ототожнює себе інформант. Випадки, коли між стимулом і реакцією існує референтно-відображувальне узгодження, однак відсутнє граматичне узгодження (боятися - бабай, смерть, ліфт тощо, подані реакції отримані у формі називного відмінка, тобто не узгоджені зі стимулом граматично) можуть бути інтерпретовані як позначення учасників одного й того самого фрейму, але їхня зовнішня вербалізація не є граматикалізованою, тобто процес вербалізації не доведений до повного завершення.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ