Взаємозв’язок вегетативного гомеостазу з нейрогенними розладами сечовипускання у дітей з хронічним пієлонефритом. Схема призначення інгібіторів ферменту, який перетворює ангіотензин в лікуванні даного захворювання, що поєднується з симпатикотонією.
При низкой оригинальности работы "Функціональний стан вегетативної нервової системи при гострому та хронічному пієлонефриті у дітей старшого шкільного віку", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Разом з тим, стан вегетативної нервової системи при пієлонефриті у дітей старше 6 років практично не вивчався; також не проводились клінічні дослідження вегетативного гомеостазу при пієлонефриті у дітей, які б враховували звязок вегетативних показників із станом функції нирок. На основі встановлення характеру змін функціонального стану вегетативної нервової системи та їх клініко-патогенетичного значення покращити прогнозування перебігу пієлонефриту та удосконалити методи його патогенетичного лікування у дітей старшого шкільного віку. Провести вивчення функціонального стану вегетативної нервової системи у дітей з гострим та хронічним пієлонефритом з допомогою комплексу клінічних, інструментальних та біохімічних методів. Оцінити симпатичну активність у дітей з гострим та хронічним пієлонефритом з допомогою визначення добової екскреції ванілілмигдальної кислоти. Встановити ефективність терапії інгібіторами АПФ (на прикладі фозиноприлу) у нормалізації функціонального стану вегетативної нервової системи у дітей з хронічним пієлонефритом.В дисертаційному дослідженні на основі комплексного вивчення функціонального стану вегетативної нервової системи у дітей з пієлонефритом шляхом анкетування, аналізу варіабельності серцевого ритму, визначення добової екскреції з сечею ванілілмигдальної кислоти вирішене актуальне наукове завдання, яке полягало у визначенні ролі вегетативних розладів в клінічному перебігу пієлонефриту у дітей, їх впливу на характер ниркових функцій та можливостей терапевтичної корекції виявлених порушень. При гострому пієлонефриті у дітей старшого шкільного віку відмічається підвищена симпатична і знижена парасимпатична активність: симпатичний вихідний вегетативний тонус за даними анкетування спостерігався у 66,7 %, парасимпатичний - у 10,3 % дітей з гострим пієлонефритом. Симпатична гіперактивність при хронічному пієлонефриті у дітей поєднується із зниженням клубочкової фільтрації та показників радіонуклідної ренографії, що свідчить про її негативний вплив на гломерулярні та тубулярні функції нирок. Застосування фозиноприлу на протязі 6 місяців в комплексній терапії дітей з хронічним пієлонефритом приводить до достовірного зниження показників симпатичної активності, зокрема добової екскреції ВМК, та покращення клінічного перебігу захворювання. У дітей з хронічним пієлонефритом, а також у дітей-реконвалесцентів гострого пієлонефриту, слід проводити оцінку функціонального стану вегетативної нервової системи, що дозволить вчасно виявляти та корегувати вегетативні розлади, які можуть негативно впливати на перебіг захворювання.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
