Функціональний стан печінки у хворих із коморбідним перебігом остеоартрозу та ожиріння залежно від призначеного нестероїдного протизапального препарату - Статья
З"ясування особливостей ураження печінки у хворих на остеоартроз та ожиріння на тлі призначення нестероїдних протизапальних засобів. Визначення функціонального стану печінки до призначення нестероїдних протизапальних засобів мелоксикаму, диклофенаку.
При низкой оригинальности работы "Функціональний стан печінки у хворих із коморбідним перебігом остеоартрозу та ожиріння залежно від призначеного нестероїдного протизапального препарату", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Стаття на тему: Функціональний стан печінки у хворих із коморбідним перебігом остеоартрозу та ожиріння залежно від призначеного нестероїдного протизапального препаратуЗ метою зясування особливостей ураження печінки у хворих на остеоартроз та ожиріння на тлі призначення нестероїдних протизапальних засобів (НСПЗ) (німесулід, мелоксикам, диклофенак, парацетамол, ібупрофен) обстежено 48 пацієнтів з ОА колінних та кульшових суглобів із ожирінням НІІ ступенів. Встановлено, що максимальний гепатотоксичний вплив при призначенні упродовж 2 тижнів хворим на ОА на тлі ожиріння мали парацетамол, диклофенак, німесулід, ібупрофен, а мінімальний мелоксикам, який є рекомендованим до призначення за даної форми коморбідності.Контрольну групу для порівняння досліджень склали 24 здорових особи (ЗО), серед яких було 12 (50 %) чоловіків та 12 (50 %) жінок, серед яких 4 особи (16,7 %) у віці 4550 років та 20 осіб (83,3 %) у віці 51-78 років. Із 72 обстежених осіб 12 хворих мали надмірну масу тіла, 12 хворих 1 ст. ожиріння, 12 хворих 2 ст. ожиріння, 12 хворих-3 ст.ожиріння, 24 особи ЗО із нормальною масою тіла. Критеріями виключення хворих з дослідження були ОА колінних та кульшових суглобів IV рентгенологічної стадії, неконтрольована артеріальна гіпертензія ІІ-ІІІ ст., захворювання печінки (вірусної, автоімунної, токсичної, алкогольної природи) і нирок; ішемічна хвороба серця із СН ІІА ІІІ ст., церебральний інсульт, цукровий діабет, виразкова хвороба шлунка та/або дванадцятипалої кишки в стадії загострення, бронхіальна астма та ХОЗЛ. Середня активність маркерів цитолізу до лікування у хворих на ОА на тлі ожиріння дещо перевищувала показник у ЗО: АСАТ у 1,3 раза (р<0,05), АЛАТ у 1,9 раза (р<0,05). 2) виявлено вірогідне зростання показників: у хворих 2 групи коефіцієнт зріс у 1,2 раза (p<0,05), а у групах 4 та 5 зріс приблизно в 1,5 раза (p<0,05), причому максимальні його значення були встановлені у третій та шостій групах ((1,43±0,05) та (1,52±0,02) зростання в 1,6 раза (p<0,05)).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
