Функціональний стан печінки і нирок у хворих з підгострою важкою крововтратою при різних варіантах інтенсивної терапії - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ПЕЧІНКИ І НИРОК У ХВОРИХ З ВАЖКОЮ КРОВОВТРАТОЮ ПРИ РІЗНИХ ВАРІАНТАХ ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇРобота виконана у Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України. Науковий керівник: лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, доктор медичних наук, професор Клігуненко Олена Миколаївна, завідуюча кафедрою анестезіології, інтенсивної та гіпербаротерапії ФПО Дніпропетровської державної медичної академії Шупика, професор кафедри дитячої анестезіології та інтенсивної терапії доктор медичних наук, професор Черній Володимир Ілліч, завідувач кафедри анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів ФПО Донецького державного медичного університету ім. Захист відбудеться “8 ”листопада 2002 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.01 у Дніпропетровській державній медичній академії (49044, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровської державної медичної академії (49044, м.Мета та завдання дослідження: на підставі комплексного дослідження і порівняльного аналізу функціонального стану печінки і нирок, летальності й ефективності лікувальної дії інтенсивної терапії при підгострій важкій крововтраті виявити й обґрунтувати найбільш оптимальні варіанти її інтенсивної терапії. Програма обстеження хворих з метою оцінки порушення функціонального стану печінки і нирок складається з таких розділів: 1) клінічний - встановлення діагнозу, визначення ступеня тяжкості крововтрати, контроль ефективності та найближчих результатів лікування; 2) лабораторний - виявлення ступеня порушення органних функцій - комплекс біохімічних досліджень крові і сечі хворих; 3) інструментальний - вивчення кровотоку в печінці і його порушень за допомогою реогепатографії; 4) статистичний - оцінка вірогідності отриманих показників і розрахунок ефективності лікувальної дії різних варіантів інтенсивної терапії із застосуванням таблиці сполученності. Уперше виявлено, що підгостра важка крововтрата має тривалу післядію у вигляді лабораторно встановленої дисфункції печінки (протягом 11 діб) і неолігуричної ниркової недостатності (протягом 9 діб), що не усуваються застосуванням для корекції дефіциту ОЦК стандартної замісної ІТТ. Науково обґрунтована нераціональність поєднання курсу ВЛОК із стандартною замісною ІТТ підгострої важкої крововтрати, оскільки це не впливає на тривалість дисфункції печінки і ниркової недостатності в постгеморагічному періоді, недостовірно скорочує летальність на 1,3%, післяопераційні ускладнення - на 0,2%. Обстеження проводилося поетапно: I етап - до операції, II етап - 1 доба після операції, III етап - 3 доба, IV етап - 5 доба, V етап - 7 доба, VI етап - 9 доба, VII етап - 11 доба після операції.Використання для корекції дефіциту ОЦК при підгострій важкій крововтраті стандартної замісної ІТТ із декстранами не усуває лабораторно встановленої дисфункції печінки протягом 11 діб постгеморагічного періоду і неолігуричної ниркової недостатності протягом 9 діб. Порушення кровотоку в печінці у вигляді зниження систолічного припливу і венозного відтоку, гіпоксемії пошкоджують гепатоцит, що виявляється цитолітичним синдромом, порушенням протромбінотворної і пігментної функцій печінки протягом 9 діб постгеморагічного періоду, вуглеводної - 7 діб, білковосинтетичної функції - 11 діб. Під впливом стабізолу збільшується систолічний приплив крові до печінки без збільшення венозного застою, що сприяє усуненню цитолітичного синдрому на 3 постгеморагічну добу, відновленню білковосинтетичної і пігментної функцій печінки на 9 добу, синтезу прокоагулянтів - на 7 добу, вуглеводної функції - на 5 добу спостереження. Протекторна дія перфторану на гепатоцит, обумовлена нормалізацією печінкового кровотоку й усуненням гіпоксемії, що сприяє усуненню з 3 доби постгеморагічного періоду цитолітичного синдрому і нормалізації синтезу прокоагулянтів у печінці, відновленню пігментної функції печінки з 1 доби, вуглеводної, білковосинтетичної - з 7 доби спостереження. Розрахунок ефективності лікувальної дії різних варіантів інтенсивної терапії в сукупності з аналізом летальності і функціонального стану печінки і нирок у постгеморагічному періоді при підгострій важкій крововтраті показав, що застосування перфторану (відсутність летальності, зниження відносного ризику смерті до 100%) чи стабізолу (летальність - 3,8%, зниження відносного ризику смерті на 56%) дають клінічно значимий ефект.