Розгляд класифікації основних груп хворих на рак передміхурової залози. Трансформації тонусу м’язових структур внутрішнього сфінктера. Дослідження передумов післяопераційного нетримання сечі. Засоби лікування ускладнень при захворюванні простати.
При низкой оригинальности работы "Функціональний стан нижніх сечових шляхів у хворих, які перенесли простатектомію", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН НИЖНІХ СЕЧОВИХ ШЛЯХІВ У ХВОРИХ, ЯКІ ПЕРЕНЕСЛИ ПРОСТАТЕКТОМІЮВ Росії рак передміхурової залози посідає друге місце після меланоми шкіри (35,0%) за темпом приросту (31,4%) і значно перевершує злоякісні захворювання легень (5,0%) та шлунку (10%) (Матвєєва Б.П. та співавтори, 1999). В Україні за даними 2001 року на обліку перебувало 17223 хворих, тобто поширеність цього захворювання в Україні досягала 99,7 на 100000 ч.н. Мета дослідження: На підставі вивчення функціонального стану сечового міхура та сфінктерного апарату у хворих на рак та гіперплазію передміхурової залози розробити схему лікування ускладнень щоб підвищити ефективність відновлення функції нижніх сечових шляхів після радикальної та трансвезікальної простатектомії. Вивчити функціональний стан нижніх сечових шляхів у чоловіків, хворих на рак та доброякісну гіперплазію передміхурової залози; Визначити характер порушень функціонального стану детрузора сечового міхура, внутрішнього та зовнішнього сфінктера у хворих раком та доброякісною гіперплазією передміхурової залози;Для досягнення мети нами було обстежено 74 хворих на рак передміхурової залози, 96 хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ) до і після простатектомії, а також 12 здорових осіб - контрольна група. Переважання гіпер-та нормотонічного сечового міхура у 62 (83,9%) хворих на рак передміхурової залози можна пояснити більш коротким терміном захворювання, 50 (70,3%) хворих були прооперовані протягом року після появи перших ознак захворювання (в середньому 1,1 ± 0,42 року). Для хворих на доброякісну гіперплазію, у яких середній термін захворювання був більшим (1,6 ± 0,5 року) і більшість пацієнтів - 44 (57,5%) були прооперовані пізніше року від початку захворювання, відрізнялися високим відсотком гіпотонічного сечового міхура - 35 (37,2%) хворих. При опитуванні пацієнтів через місяць після операції (радикальної простатектомії та трансвезикальної простатектомії) відмічено достовірне зниження IPSS суми в обох групах - 6,5 ± 2,2 (-60,1%) у хворих після радикальної простатектомії та 5,2 ± 1,6 бала (-67,8%) у хворих після трансвезикальної простатектомії. Гнійний уретрит спостерігався у 7 (46,6%) хворих на РПЗ та 9 (40,9%) хворих на ДГПЗ, гострий орхоепідидиміт у 9 (60,0%) хворих на РПЗ та 8 (36,4%) пацієнтів з ДГПЗ, нагноєння післяопераційної рани у 1 (6,6%) хворого на РПЗ та 10 (45,5%) - на ДГПЗ, кровотеча з ложа видаленої залози у 7 (31,8%) хворих з ДГПЗ.
План
. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
