Визначення критичних та межових концентрацій кисню для морських риб. Гематологічні та морфометричні властивості циркулюючої крові риб різної толерантності до зовнішньої гіпоксії. Аналіз окисної стійкості гемоглобінів та еритроцитів до осмотичного шоку.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ГЕМОГЛОБІНУ Й ЕРИТРОЦИТІВ МОРСЬКИХ РИБ, СТІЙКИХ ДО ЗОВНІШНЬОЇ ГІПОКСІЇВ умовах експериментальної гіпоксії вивчено киснезвязуючі властивості гемоглобіну та морфометричні характеристики циркулюючої еритроцитарної маси чорноморських риб, що живуть у гіпоксичних акваторіях Чорного моря. Показано, що кров стійких до гіпоксії видів (бичка-кругляка, скорпени) має водночас високу спорідненість до кисню та підвищену чутливістю до РН (ефект Бора). Методом диск-електрофорезу в ПААГІ досліджено гетерогенну систему гемоглобіну риб, стійких до гіпоксії. Вперше виявлено компонент, що має водночас високу спорідненістю до кисню й виражені ефекти Бора та Рута. Показано, що його вміст у крові істотно підвищується в умовах зовнішнього дефіциту кисню, що призводить до змін киснезвязучих характеристик крові в цілому.Кисень разом із температурою та солоністю є одним із найважливіших чинників, що впливають на поширення організмів у водному середовищі [Романенко, 2004]. Спостереження, зроблені в Аденській затоці, в акваторіях Каліфорнійського узбережжя та Західної Африки, дозволили багато в чому переглянути попередні уявлення про необхідність присутності кисню у водному середовищі для існування гідробіонтів [Виноградов, 1968; MCENROE et al., 1998; Kuharev, 1998]. Особливу зацікавленість викликає вивчення стану систем кисневого забезпечення організму, зокрема крові, функціональна реалізованість яких в умовах гострої гіпоксії суттєво знижена. Для реалізації поставленої мети потрібно вирішити такі завдання: Визначити в умовах експерименту критичні та межові концентрації кисню для донних риб, стійких (бичок-кругляк, скорпена) та чутливих (камбала-глосса; бички: мартовик, травяник) до дефіциту кисню. Для вирішення поставлених завдань було використано комплекс фізіологічних (гематологічні дослідження, спектрофотометричні методи побудови кривих оксигенації крові та гемоглобіну), біохімічних (електорофорез білків у ПААГІ, активність ферментів, значення метаболітів та окисних модифікацій гемоглобіну), цитологічних (світлооптична мікроскопія та цитометрія клітин крові) та статистичних методів, а також методи моделювання гіпоксії в умовах лабораторії.Кров стійких до гіпоксії риб (бичка-кругляка, скорпени) має водночас високу спорідненість до кисню та підвищену чутливість до РН (ефект Бора). У гемоглобіновій системі бичка-кругляка виявлено компонент, що має водночас високу спорідненість до кисню та виражені ефекти Бора й Рута. Показано, що його вміст у крові істотно підвищується в умовах зовнішнього дефіциту кисню, а сам він цілеспрямовано змінює киснезвязуючі характеристики крові в цілому. Гіпоксія викликає зменшення концентрації метгемоглобіну в крові скорпени та збільшення стійкості циркулюючих еритроцитів до осмотичного шоку. Зниження температури в діапазоні 5-10о С в умовах in vitro та in vivo призводить до трансформації частини гемоглобіну скорпени в окислений стан (мет-форма).