Функціональна сфера апеляції в українській мові (семантика, граматика, прагматика, стилістика) - Автореферат

Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наукРоботу виконано на кафедрі історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Науковий консультант - доктор філологічних наук, професор, членкореспондент НАН України Вихованець Іван Романович, Інститут української мови НАН України, завідувач відділу історії і граматики Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Шульжук Каленик Федорович, Рівненський гуманітарний університет, завідувач кафедри української мови; Захист відбудеться “8” жовтня 2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 для захисту докторських (кандидатських) дисертацій при Інституті української мови НАН України (01001, Київ-1, вул.Грушевського, 4).У численних граматичних описах активно обговорювали морфологічні особливості граматичних форм наказового способу дієслова та форм кличного відмінка імен, які в комунікативних актах використовують для позначення адресата, зясовували особливості їхнього функціонування в синтаксичних конструкціях. Водночас провідні лінгвісти різних мовознавчих шкіл та напрямів здійснили чимало глибоких та багатоаспектних студій елементів мовної структури, що виражають апеляцію, висловили цікаві спостереження про особливості їх семантики і формально-граматичного вираження, чим заклали підвалини для нового функціонального інтерпретування. Етапними - і не лише для нашого мовознавства - були праці О.О.Потебні, зокрема ”Из записок по русской грамматике”, згадувана вже монографія Є.Тимченка ”Вокатив і інструменталь в українській мові”, низка студій І.Огієнка, опублікованих у журналі ”Рідна мова”, програмна стаття В.Сімовича ”Наша товариська мова”, праці про вокатив Л.А.Булаховського, статті І.К.Кучеренка початку 60-х років минулого століття, розвідки П.С.Дудика, Л.О.Кадомцевої, К.Ф.Шульжука, А.Я.Мановицької, В.С.Чепеля, І.Т.Яценка, М.Я.Плющ, І.Р.Вихованця, К.Г.Городенської, Н.Г.Озерової та інші роботи. В Україні вийшли й праці, присвячені аналізові названих елементів в інших мовах, найвагоміші з них - монографії М.А.Олікової “Обращение в современном английском языке” та В.В.Михайленка “Парадигма імператива (на прикладі давньоанглійської та інших давньогерманських мов)” і велика стаття про звертання в романських мовах, автором якої є В.П.Пономаренко. Концептуально і методично дисертаційне дослідження повязане з плановою науковою темою кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича ”Становлення і розвиток сучасної української мови на лексичному і граматичному рівнях“ (номер державної реєстрації 01910034125) та з темою “Функціональна граматика української мови”, яку виконують у відділі історії і граматики української мови Інституту української мови НАН України.У третьому розділі “Морфологічна характеристика основних засобів вираження апеляції” встановлено й описано основні репрезентанти предикатної (імперативи 2-ої особи, імперативи 1-ої особи множини) та предметної частин змісту апеляції (іменникові форми кличного відмінка, займенникові іменники 2-ої особи та похідні від них займенникові прикметники). особові форми дієслів дійсного способу: 1) будеш діяти, адресате; 2) будете діяти, адресате(-и); 3) дієш, адресате; 4) діяв, адресате (у моделях 1-3 предикатна частина змісту апеляції представлена граматичними показниками другої особи в дієслівних формах теперішнього і майбутнього часу, а в моделі 4 значеннями роду і числа форми минулого часу дієслова); форми умовного способу: Адресате, діяв би; Адресати, діяли б (предикатну частину змісту апеляції формально маркують лише граматичні показники роду і числа або тільки числа дієслова, які взаємопогоджуються з відповідними значеннями грамем, що представляють предметну частину змісту апеляції). У випадку використання в конструкціях апеляції неімперативних дієслівних форм першої особи множини, які можна представити моделями: Діємо, адресате і Будемо діяти, адресате про предикатну частину змісту апеляції, як і в імперативних грамем з таким же особовим значенням, сигналізуватимуть граматичні показники першої особи множини дієслова. Ступінь інтенсивності вияву прихованої предикатної частини апеляції в цих конструкціях також зумовлює позиція апеляційного вставного елемента (комплексу) у реченні: найповніше предикатна частина змісту апеляції виявляється у випадку розташування апеляційного елемента на початку речення (перед дієсловом), досить інтенсивно всередині речення (перед дієсловом) і дуже слабо, коли апеляційний елемент стоїть в абсолютному кінці речення.Описи мовних засобів апеляції у лінгвістиці та аналіз фактичного матеріалу дають підстави стверджувати, що недоліки та суперечності інтерпретації цієї важливої сфери мови зумовлені передусім неврахуванням функціональної специфіки грамем, що її виражають.

2. Основний зміст роботи