Функціональна диспепсія: патогенетичні особливості, стан вегетативної регуляції, психоневрологічний статус, сучасні засоби корекції - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук ФУНКЦІОНАЛЬНА ДИСПЕПСІЯ: ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ, СТАН ВЕГЕТАТИВНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ, ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНИЙ СТАТУС, СУЧАСНІ ЗАСОБИ КОРЕКЦІЇРобота виконана в ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет” МОЗ України Глушко Любомир Володимирович, ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет” МОЗ України, кафедра терапії і сімейної медицини факультету післядипломної освіти, завідувач кафедри Буковинський державний медичний університет МОЗ України, кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб, клінічної імунології та алергології, професор кафедри доктор медичних наук, професор Захист дисертації відбудеться “15“ квітня 2011 року об 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 при ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет” МОЗ України (76018, м. Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет” МОЗ України (76018, м.Активні зміни соціально-економічної структури сучасного суспільства, які виявляються стрімкою урбанізацією, зростанням темпу життя та посиленням негативного стресового впливу довкілля, погіршенням харчування, позначаються на стані здоровя громадян та вносять свої корективи в загальну картину захворюваності в країні (Ткач С.М. и др., 2009). Переважна частина таких хворих повинна отримувати кваліфіковану медичну допомогу в закладах первинної медичної ланки (Передерий В.Г. и др., 2009). Наявність нейрогормональних та психоневрологічних розладів у хворих на ФД не завжди враховується при виборі методів лікування (Кендзерская Т.Б. и др., 2007). Ряд дослідників вказують на те, що мелатонін, окрім відомого впливу на сон та циркадні ритми організму, є регулятором гастроінтестинальної моторики, коригує різні прояви психоневрологічних розладів, що визначає його перспективи в лікуванні ФД (Konturek S.J. et al., 2006). Підвищити ефективність діагностики та лікування хворих на ФД на підставі встановлення етіопатогенетичних особливостей перебігу, стану вегетативної регуляції та психоневрологічного статусу при даній патології, обгрунтування диференційованої корекції цих порушень залежно від варіанту ФД.Із метою детального вивчення впливу вибраних нами препаратів на перебіг ФД усі хворі, у залежності від проведеної терапії були поділені наступним чином: I група - хворі на ЕБС ФД (n=74): Ia) група - хворі на ЕБС, які отримували відповідне базисне лікування: інгібітор протонної помпи (ІПП) омепразол (“Здоровя”) по 20 мг 2 рази на день за 20 хв до їди, усередину (n=17); II група - хворі на ПДС ФД (n=66): IIA) група - хворі на ПДС, які, як базисну, отримували прокінетик домперидон по 10 мг 3 рази на день за 15 хв. до їди, усередину (n=15); Клінічні, лабораторні, інструментальні дослідження проводилися всім хворим до і через 4 тижні після лікування, а динамічне спостереження за хворими продовжували через 3 місяці та через 1 рік. Більшість хворих в обох групах (74,3 % хворих I групи та 68,2 % хворих II групи) уперше звернулися до лікаря через півроку від появи симптомів, характерних для ФД. За даними швидкого уреазного тесту інфікування СОШ H. pylori виявлено у 51 (69 %) хворих на ЕБС та у 34 (51,5 %) хворих на ПДС, а після виконання дихального тесту у 46 (62,2 %) хворих на ЕБС і у 31 (47,0 %) хворих на ПДС.Серед особливостей клінічного перебігу функціональної диспепсії з варіантом епігастрального больового синдрому у (91,9 %) хворих виявляється біль в епігастральній ділянці, у (82,4 %) - епігастральне печіння; в той час, як при постпрандіальному дистрес-синдромі у (89,4 %) - постпрандіальне переповнення, у (87,9 %) - швидке перенасичення, у (68,2 %) - постпрандіальна нудота, у (43,9 %) - надмірна відрижка. У 78,78 % хворих на постпрандіальний дистрес-синдром має місце сповільнена моторно-евакуаторна функцію шлунка тривалістю до 17,5 ± 2,4 хв., а у 21,22 % - нормальна моторна функція. Стан вегетативного забезпечення характеризується наявністю вираженого вегетативного дисбалансу, що відображається в посиленні впливів симпатичної ланки вегетативної нервової системи, особливо вираженого у хворих на епігастральний больовий синдром. У хворих на функціональну диспепсію спостерігається достовірне зниження екскреції з сечею 6-сульфатоксимелатоніну (6-СОМ) у 2,5 разів, вмісту в сироватці крові магнію (Mg2 ) у 2 рази в порівнянні із здоровими. Включення до комплексного лікування Магне-В6 сприяє нормалізації секретоутворюючої функції шлунка, показників варіабельності серцевого ритму за рахунок компонентів LF, VLF у групі хворих на епігастральний больовий синдром функціональної диспепсії та покращенні моторно-евакуаторної функції шлунка у випадках постпрандіального дистрес-синдрому.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ