Функціональні характеристики некодифікованих графічних утворень у сучасному французькому письмі - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКАРобота виконана на кафедрі французької філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Крючков Георгій Георгійович завідувач кафедри французької філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Захист відбудеться "19" вересня 2008 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м.В останні десятиліття дослідження французької орфографії набуває дедалі більшого значення, теоретичне вивчення французької орфографії проводиться за такими напрямами: - теоретичний аналіз французької графіки, спроби створення переліку графем та їх класифікацій; В сучасних наукових працях графічний та орфографічний рівні мови, взаємозвязок або автономність усної мови та письма розглядаються на різних теоретичних засадах, при цьому розвязуючи проблеми, повязані з визначенням основних структурних одиниць графіки та орфографії, уточненням їх функцій. Французька орфографія зберігає багато традиційних, історичних і етимологічних написань, які розглядаються суспільством як давня культурна спадщина, і які практично звели нанівець фонетичний принцип орфографії: понад девяносто відсотків французьких словоформ мають у своєму складі "зайві" літери і нелітерні знаки без відповідного фонетичного еквівалента. Актуальність дослідження визначається зростанням інтересу до графічної лінгвістики, а також необхідністю теоретичного осмислення нових відомостей про графічну систему французької мови в контексті функціональних характеристик комунікації у звязку з недостатньою розробленістю цієї проблеми у сучасній лінгвістиці. Актуальність роботи також зумовлена відсутністю класифікації нових графічних утворень у французькій мові та необхідністю визначити перспективи їх асиміляції в системі нормативного французького письма.У першому розділі "Поняття прескриптивної та функціональної норми у сучасній системі письма французької мови" зазначається, що проблеми письма стають самостійним обєктом лінгвістичних досліджень в середині XX століття, коли в лінгвістиці поступово починає формуватися наука про письмо - графічна лінгвістика. Ми розглядаємо орфографію як своєрідний місток між двома мовними системами - письмовою і усною мовами, низкою відносностей між окремими елементами обох систем. Дану роботу проведено у рамках орфографіки - науки про значимі орфографічні елементи письма, про їх структуру, загальні та специфічні функції, підсистеми, предметом дослідження якої є орфографія та її явища, які мають функціональне навантаження. Норма, як і все в мові, повільно, проте безперервно, розвивається під впливом низки лінгвістичних та лінгвальних чинників. У другому розділі "Особливості некодифікованих графічних утворень сучасного французького письма" розглядається письмова комунікація, чільне місце у якій сьогодні займає сфера засобів масової інформації (як усних, так і друкованих), а саме практична, особлива мова засобів масової інформації, за допомогою якої мовленнєві твори створюються за зразком усного спілкування з читачем, із використанням лексичних та інших засобів, притаманних безпосередньому мовленнєвому акту.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та проведено функціональний аналіз некодифікованих утворень сучасного французького письма, кінцевою метою якого є визначення вільних ресурсів виразності та комбінаторики літерних і нелітерних знаків французької графіки. Відзначається, що невпинне зростання ролі письмового та письмово-друкованого мовлення є закономірним наслідком її переваг перед усно-звуковою мовою в цілій низці проявів суспільно-мовної практики. Комунікативно-виразні особливості письма, його система диференційних ознак якісно та кількісно відрізняються від системи диференційних ознак звукової мови, що створює для письмової мови нові можливості. У матеріалі графіки, хоча за кожним знаком і зберігається надане узусом значення, завжди залишається вільний простір для експресії та комбінаторики, внаслідок чого письмова мова отримує широкі можливості для вираження нескінченного розмаїття смислів та забезпечує необхідний простір для розвитку вербальної комунікації. Функціональна норма мови відображає типове використання можливостей, які надаються системою, в залежності від учасників, сфери, умов та цілей комунікації, та може змінюватися в межах системи за умови появи нових норм, які поступово витісняють старі, зазвичай, під впливом низки екстралінгвальних факторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ