Фразеологія Остапа Вишні - Курсовая работа

Київський національний університет імені Тараса ШевченкаСаме спосіб відображення реальності у свідомості людини, який полягає у сприйнятті цієї реальності крізь призму мовних та культурно-національних особливостей, властивих визначеному мовному колективу, інтерпретація навколишнього світу по національних концептуально-структурних канонах стали причиною такої різноманітності фразеологізмів. Одиниці фразеологічної системи в більшій мірі, ніж одиниці будь-якого іншого рівня мови, наділені національним колоритом. Розвиток фразеології як лінгвістичної науки за останній час поставив перед дослідниками досить складну проблему - взаємовідношення ФО зі словом. Одні вчені вважають ФО еквівалентами слів, інші вказують на їх співвідношення зі словом, заміну теорії еквівалентності на теорію співвідношення фразеологічного поєднання зі словом. Від слова фразеологізм відрізняється своєю структурою: слово складається з морфем, а будь-який фразеологізм - це, перш за все, поєднання слів, обєднаних за законами граматики тої чи іншої мови.Фразеологією (гр. phrases - зворот, вислів і logos-поняття, вчення) називається розділ мовознавства, що вивчає усталені мовні звороти. Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови. Фразеологія кожної мови - це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками. про звичаї, ідеали, мрії й сподівання. У сталих словах казав пан кожух дам, та слово його тепле; богу слава, а попові дай сала - ненависть і зневага до гнобителів. а історія виникнення усталених словосполучень перемивати кісточки, сім пятниць на тиждень, ні пуха, ні пера та ін. піднімає завісу над звичаями, віруваннями, обрядами наших предків. Як і слова, фразеологізми: 1) не користуються щоразу, а відтворюються як готові, наявні в мові одиниці з певним значенням, 2) Відзначаються стійкістю складу і сталістю структури, 3) часто позначають одне поняття і вступають у синонімічні звязки з словами, 4) виконують ту ж функцію, що й слова [20; 14].Найбільше засвоєно українською мовою фразеологічних зворотів з російської мови - висловлювання російських письменників, фразеологізми з народної мови. Широко використовуються в української мові фразеологізми античного походження - старогрецькі, староримські, усталені звороти з західноєвропейських мов - німецької, французької, англійської, італійської та ін. У фразеологізмах відбиті спостереження над оточуючим життям, людьми, природою: жувати жуйку; розправляти крила; скриготати зубами; задирати носа. В української фразеології віддзеркалюються найрізноманітніші сфери життя народу, його історія, культура, суспільні відносини, виробнича діяльність, морально - етичні норми, погляди, вірування, прагнення. У ряді фразеологізмів чується відгук боротьби народу з татарськими нападниками, польською шляхтою, згадуються часи козацтва, розкриваються класова невірність, боротьба народу проти панства, бюрократизм чиновників, хабарництво [12; 144].Отже, фразеологія - розділ мовознавства, що вивчає шляхи сполучення слів [4; 39]. Термін “фразеологія” має два значення: 1) розділ мовознавства, що вивчає стійкі сполучення слів, їхній склад, будову та значення; Слово “фразеологія” походить від двох грецьких слів: “фразис” - “вираження” та “логос” - “навчання”. Фразеологією чи фразеологічною одиницею називають стійке сполучення двох і більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула і звичайно являє собою семантичну цілісність. Очевидно, слід розрізняти фразеологізми у вузькому розумінні (власне фразеологізми, або фразеологізми) і в широкому розумінні (фразеологічні вирази).З давніх-давен народ із покоління в покоління передавав усталені звороти - чудові перлини народної мудрості. Серед фразеологізмів можемо найти такі, що прийшли в українську мову ще із спільнословянської і давньоруської (водити за носа) [9] і засвоєні зовсім недавно (потрібний як стоп - сигнал зайцю). У фразеологізмах виражаються явища розумової діяльності (ламати голову; сушити мозок; перебирати в памяті) [9], психічного стану (бути на сьомому небі; сам не свій; руки опустити; на дибки ставати), взаємин між людьми (посадити в калюжу; давати прочухана; носити камінь за пазухою), стану людського організму (носом клювати; зуб на зуб не попадає), дається оцінка людей явищ, дій (ні риба, ні мясо; на розум не багатий; як сніг на голову) та ін. Серед українських фразеологізмів є традиційні формули - власне українські каламбури (трошки гречки, трошки проса. трошки взута, трошки боса), образні порівняння (старий, як світ; чистий, як сльоза), доброзичливі побажання (великий рости; будь здорова, як вода, а багата, як земля), припрошування (гостинно просимо; чим багаті, тим і раді), різні примовки і т. ін. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу: возвеличують духовні цінності, таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради, вчать, наставляють і виховують людей.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти вивчення фразеологізмів

1.1 Фразеологія як розділ науки про мову

1.2 Джерела української фразеології

Розділ 2. Фразеологія творів Остапа Вишні

2.1 Поняття фразеологічної одиниці

2.2 Основні групи фразеологізмів на прикладі творів Остапа Вишні

2.3 Фразеологічні одиниці з структурою словосполучення і речення

2.4 Стилістичне використання фразеологічних одиниць

2.5 Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних зворотів

Висновки

Список використаних джерел та літератури