Фразеологічні зрощення у структурі українського речення: семантичний та функційний аспекти - Курсовая работа

Проблема дослідження елементів розмовного стилю в художньому тексті постійно перебуває в полі зору українських мовознавців (І. Більшість науковців зазначало, що в мові художнього твору відбувається стилізація розмовності, тобто свідоме переймання письменником характерних особливостей розмовного стилю з метою створення відповідного колориту в художньому тексті. Саме з метою стилізації розмовності в мові художньої літератури письменники використовують фразеологію, окремі слова, властиві живому усному мовленню, синтаксично-інтонаційну будову речень. В українському мовознавстві розмовні елементи художньої мови традиційно розглядаються у звязку з вивченням індивідуальних стилів письменників. Творчий набуток Ліни Костенко та творчість Михайла Стельмаха репрезентують українську літературу й українську літературну мову 40 - 60 років ХХ ст.Фразеологізм виникає також у звязку з потребою конкретизації факту чи явища, яке названо словами. Франком фразеологізми дитя гір, не дрібний на око, слабка сторона, криве слово, справа життя, заяче серце, несповна розуму не тільки називають обєкт, явище, факт дійсності, але й дають якісну й емоційну характеристику: “людина, близька до природи (гір)”, “малопомітний, мізерний”, “недолік”, “образа”, “головна справа”, “ляклива, боягузлива людина”, “недоумкуватий”. Олійника подає, зокрема, таке визначення: “фразеологічна одиниця (фразеологізм) - лексико-граматична єдність двох і більше нарізнооформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, але неподільна лексично, стійка у своєму складі й структурі, яка, маючи цілісне значення, відтворюється в мові” [6, с. Демський визначає фразеологізм як окрему самостійну одиницю мови, “яка характеризується фраземним значенням, компонентним складом та граматичними категоріями й виконує номінативну функцію, а разом з нею характеризує називаний фраземою предмет чи його динамічні й статистичні ознаки” [9, с. Отже, фраземи виникають у звязку з новими потребами, наприклад, конкретизації детонатів, уже названих словами: зокрема, на позначення певної дії, наприклад, бити існує лексема, а фраземи: ребра лічити, наминати боки, гладити по спині не тільки називають дію бити, але й конкретизують її - “бити з нанесенням ударів по корпусу”; ставити синці, розписати спину - “бити до синців, помітних слідів бійки”; годувати потиличниками - “бити по потилиці”; фраземи: зранку до вечора, зранку до смерку, зранку до ночі, від зорі до зорі визначають часовий проміжок “весь день”, однак кожна з них позначає трохи більший часовий проміжок.Термін “фразема” охоплює фразеологічні одиниці зі структурою словосполучень, а термін “стійка фраза” охоплює фразеологічні одиниці зі структурою речень. Спроба класифікації фразеологічних одиниць, виходячи не з характеру внутрішньофразеологічної структури, а з особливостей їх природних структурних звязків з іншими одиницями у системі мови, належить М.Т. Тагієву. У контексті “він вивів із себе Сидора вчора на вулиці через дрібницю” слова, що вказують на час (вчора), місце (на вулиці), причину дії (через дрібницю) не є структурно необхідними, вони виражають лише ситуативні звязки фразеологічної одиниці. Метод аналізу фразеологічних одиниць за оточенням загострює увагу на дослідженні структурних звязків фразеологічних одиниць, що допомагає вирізнити фразеологічні одиниці на фоні інших лінгвістичних одиниць, сприяє визначенню їх семантики. Лінгвостилістичний аспект дослідження фразеології викликає потребу вироблення стилістичної класифікації фразеологічних одиниць, яка визначає приналежність фразеологічних одиниць до того чи іншого різновиду загальномовного стилю, характеризує їх експресивні особливості тощо.Оскільки, найбільшого поширення набула в науці про мову класифікація на семантичній основі, за якою фразеологічні зрощення (ідіоми) розглядаються як абсолютно неподільні, нерозкладні словосполучення, значення яких не залежить від їхнього лексичного складу, то, мабуть, лише глибоке етимологічне дослідження може допомогти розкрити механізм утворення таких стійких сполук. У значенні цих фразем немає ніякого, навіть потенційного, звязку із значенням їхніх компонентів, наприклад: Щоб у тих болотах мені жаба цицьки дала [28, с. Сповнюючись експресивно-оцінними конотаціями, фразеологізми створюють своєрідний модальний план речень (висловлень), а саме: виражають ставлення мовців до дійсності (позитивне чи негативне), передають багатобарвну гаму емоцій (зневаги, співчуття, захоплення) тощо. Проаналізувавши мову роману Ліни Костенко “Берестечко”, можемо виділити такі основні структурно-граматичні типи фразеологічних одиниць: - фразеологізми зі структурою іменник прийменник іменник здебільшого виконують експресивну функцію: Таке зробив - як швайку з лемеша [28, с. фразеологізми зі структурою прикметник іменник, а також прикметник (дієприкметник) прийменник іменник увиразнюють оцінне значення, на них тримається сюжет твору: А один песький син з головою рудою нирцем, тихцем під водою підкрався, чаївся

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ФРАЗЕОЛОГІЗМИ В СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

1.1 Фразеологізм як окрема мовна одиниця. Основні ознаки фразеологічних одиниць

1.2 Класифікація фразеологічних одиниць. Джерела їх виникнення

1.3 Стилістичне вживання стійких та видозмінених фразеологізмів у творах художньої літератури

1.4 Функціональний аспект фразеологічних одиниць. Фразеологічні одиниці в синтаксично залежній та синтаксично автономній позиціях

РОЗДІЛ II. ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ЗРОЩЕННЯ В ХУДОЖНІХ ТВОРАХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ

2.1 Фразеологічні зрощення у мові твору Л. Костенко “Берестечко”

2.2 Використання фразеологічних одиниць у творах М. Стельмаха

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ