Фраземіка в системі ідіостилю художньої прози Олеся Гончара та Павла Загребельного - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.Н. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукФраземіка в системі ідіостилю художньої прози Олеся Гончара та Павла Загребельного. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01-українська мова. Гончара здійснено різноаспектне дослідження фразеологічного складу творів художньої літератури з погляду його впливу на формування індивідуально-авторського стилю. Зокрема зясовується, якими чинниками зумовлюється добір письменником фразеологічного матеріалу і як у цьому доборі виявляються риси індивідуально-авторського стилю. Розглядається вплив на формування ідіостилю мовної традиції, тематики і проблематики твору, світосприйняття автора, ідеологічної системи, а також субєктивних авторських симпатій.Відповідні дослідження були присвячені різноаспектному аналізу фразеологічного матеріалу. Як складник художньої мови творів представників української літератури фразеологія розглядалася у студіях Л. Однак до сьогодні фраземіка не була обєктом спеціального зіставного дослідження як компонент індивідуально-авторського стилю письменника. В українському мовознавстві відсутні праці, де б аналізувались чинники, які впливають на добір письменником стійких словосполук, вияв рис його ідіостилю у функціонально-стилістичному навантаженні фразеологічних одиниць (ФО), хоча функціонування фразем та прийоми їх використання у творах різних за часом та значимістю представників української літератури досліджувались досить активно (І. Результати дослідження фраземіки з погляду її стилетвірних властивостей можуть бути більш обєктивними при залученні до аналізу фразеологічного матеріалу в ідіостилях авторів, які, належачи до одного покоління, торкаючись багато в чому однакових проблем, увійшли в літературу як представники індивідуально-авторських стилів, що мають помітну відмінність при схожості використаного фразеологічного матеріалу.Автор залучає фраземи, які передають душевний стан героїв, їх емоції, переживання - те, що створює ліричне забарвлення оповіді: «Туркоче й туркоче [Наталка], мовби вирішла все йому [Данькові] зараз розповісти, вилити душу до дна»; «Ще в океан, ще хоч один рейс, навіть якщо він і буде твоєю лебединою піснею!..» Завдяки цьому ранні твори Павла Загребельного мали спільні риси з творами Олеся Гончара. Загребельного полягає, як свідчить проаналізований матеріал, у тому, що Гончар використовує такі, сказати б, проблемоформулюючі вислови один раз у творі, а Загребельний звертається до них неодноразово, знову і знову загострюючи увагу читача на висвітлюваній проблемі. Так, у романі «Диво» автор неодноразово звертається до вислову справа життя, окреслюючи проблему пошуку людиною свого місця в житті: «[…]Ніщо не завадить йому викінчити справу його життя»; «Зявилося відчуття, що старіє, лякався, що не забачить довершеної церкви святої Софії - головної справи свого життя...» Загребельного дає підстави говорити, що така риса, як поєднання в одному реченні синонімічних семантикою фразем або фразеологізмів та еквівалентних їм слів у творах цього автора виявляється більшою мірою, ніж у творах О. Гончара.Зважаючи на стійкість форми і семантики, традиційність у вживанні ФО, доцільно здійснювати аналіз ролі фраземіки у формуванні індивідуально-авторського стилю письменника, зіставляючи фразеологію, використану в творах одного автора, з фразеологією, використаною в ідіостилі іншого. Аналіз фраземіки в індивідуально-авторських стилях Олеся Гончара і Павла Загребельного показав, що в доборі ФО названими авторами наявні риси, які значною мірою впливають на формування ідіостилю. Оскільки названа риса ідіостилю Гончара простежується у більшості його творів незалежно від часу написання, вважаємо її стилетворчою. Називаємо ці ФО фраземами-фаворитами і вважаємо схильність письменника до використання подібних висловів одним із чинників добору фразеологічного матеріалу, а самі фраземи-фаворити - розпізнавальними мітками індивідуально-авторського стилю. Виразно виявляються відмінності між ідіостилями Олеся Гончара та Павла Загребельного при аналізі фраземіки їх творів з погляду стилістичних властивостей.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ