Французький сюрреалізм в Україні: форми міжлітературної рецепції - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі теорії літератури та компаративістики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Захист відбудеться 25 вересня 2008 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені М.О.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. У дисертації здійснено системний аналіз розвитку французького сюрреалізму та його рецепції в Україні, розглянуто аспекти мовної, лінгвориторичної, комунікативної, культурної та перекладацької компетенції французьких та українських авторів. Цей звязок ілюструють стилізації Г.Аполлінера (“Відповідь запорожців турецькому султанові”), твори Б.Сандрара, переклади поезії Т.Шевченка, здійснені Л.Арагоном, Е.Гільвиком, Ш.Стерном і Ж.Лафон, а також літературні твори французьких сюрреалістів, на яких позначився вплив образотворчого мистецтва українських художників і скульпторів, які працювали у Франції (О.Архипенко, М.Бойчук та ін.).Verstehen), центральне поняття герменевтики, у міжкультурному діалозі залежить від багатьох чинників: 1) співвідношення культур, які контактують; 2) тезауруса адресата й адресанта художнього висловлювання; 3) розташування культур на часовій осі; 4) схожості й відмінності мовних картин світу; 5) співвідношення мовно-культурних кодів; 6) уміння ефективно використовувати зворотний звязок та інше. У процесі адаптації французького сюрреалізму до українського ґрунту на перший план виходять проблеми позначення, вираження, усвідомлення знакової ситуації, які неможливо вирішити, не залучивши до “порівняльної поетики” (Р.Етьємбль) нові концепції та методології: феноменологічні, герменевтичні, структурно-семіотичні, комунікативні, що розширює теоретико-методологічну базу дослідження. Вийшло друком понад тридцять книг і монографій з питань поетики сюрреалізму (Г.Абастадо, Ф.Алкьє, М.Боне, Р.Брехонь, Ж.Вовель, Ж.Граск, Г.Дюрожуа і Б.Льєшербоньє, М.-А.Кавс, М.Каруж, Ж.Моннерот, М.Полізотті та ін., остання - Ж.Шеньє-Жадрон “Сюрреалізм”, 2002, рос. переклад), чимало колективних книг (напр., “Сюрреалізм і авангард”, 1999), оригінальних творів, есеїв, щоденників і спогадів письменників-сюрреалістів (Л.Арагон, Г.Арп, А.Арто, А.Бретон, Р.Деснос, П.Елюар, М.Лейріс, Ж.Превер, Ж.Рібемон-Дессень, Ф.Супо, Т.Тцара, Р.Шар та ін.), книги про їхню творчість, енциклопедія А. та О.Вірмо “Метри сюрреалізму” (1999), антології та альманахи. У дисертації використано основні принципи теорії архетипів К.-Г.Юнга, психоаналізу З.Фрейда, рецептивної естетики та літературної герменевтики, досвід структурно-семіотичної естетики (праці Р.Якобсона, К.Леві-Стросса, Р.Барта, Ж.Дерріди, Ю.Крістевої, У.Еко, Ю.Лотмана), французької школи тематології (Ж.-П.Вебер, Ж.-П.Рішар, Ж.Пуле, Г.Башляр, Р.Труссон), теорії діалогізму (М.Бахтін, В.Біблер, М.Мейєр), комунікативної лінгвістики та міжкультурної комунікації (модель комунікації Ю.Лотмана, праці Е.Холла, Г.Уівера, А.Вежбицької, О.Леонтович), враховано результати досліджень провідних європейських компаративістів - Б.Бакули, Д.Дюришина, Е.Курціуса, Е.Тайлора, українських - О.Білецького, Л.Грицик, Р.Громяка, І.Дзюби, Д.Затонського, М.Ігнатенка, Д.Наливайка, А.Нямцу, С.Пригодія, Б.Якимовича, російських - В.Бичкова, О.Веселовського, В.Жирмунського, М.Конрада, Є.Мелетинського, В.Іванова, В.Проппа, О.Фрейденберг та ін. Поставлена мета вимагає розвязання в дисертаційному дослідженні таких завдань: - розкрити іманентну суть французького сюрреалізму, виявити конструктивні риси його поетики, довести закономірність рецепції цього явища в українській поезії; - дослідити історію проникнення творів французьких поетів-сюрреалістів в українське середовище та реакцію на сюрреалізм літературної критики; - описати характеристичні рівні рецепції як системи: 1) відкритість до сприймання чужої лінгвокультури й акцент на кооперацію з її носіями; 2) диференціацію колективного та індивідуального в засвоюваному матеріалі і здатність подолати стереотипи: 3) використання загальних вербальних і невербальних кодів і творче ставлення до чужої лінгвокультури; 4) правильний вибір комунікативних засобів рецепції (оповідні стратегії, тематика, жанри, стиль); - схарактеризувати українські переклади творів французьких поетів-сюрреалістів з позиції еквівалентності/трансформації художнього світу; - розкрити літературні аналогії, що витікають із генетично-контактних звязків (особисті контакти, взаємна кореспонденція, спільні публічні виступи, рецензування і підтримка в пресі), перекладу як звязкової ланки між літературами або ж зумовлені типологічними сходженнями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ