Французький постструктуралізм: критичний аналіз репррезентації - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКААвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Захист відбудеться "21" червня 1999 р. о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.27 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філософських наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (252017, м.Київ, вул. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (вул.Тривалий час, починаючи з 30-х років XX ст., єдність філософської традиції підтримувалась незалежними від філософії та філософів методами, шляхом примусу з боку політичної влади. Такої ролі, яка б не дублювала науку чи інші форми самоусвідомлення суспільства, але давала змогу розкрити можливості, закладені в природі самої думки. Філософські дослідження тут завжди носять характер міждисциплінарних, вплітаються та використовують досвід суміжних дисциплін, що і дозволяє їм виконати найголовнішу функцію філософії, яка полягає в проблематизації стилю та самих форм мислення, в критичній роботі думки по подоланню сталостей та очевидностей, але не ціною відкидання або руйнування будь-яких ідей або уявлень, а завдяки трансформаціям кордонів, які покладені думкою в самій же думці і можуть бути зміненими тільки нею самою. Цей досвід є особливо цінним для української філософії, по-перше, оскільки вона, в силу вище вказаних причин, втратила ідеологічно визначене місце загальнообовязкової методологічної основи для інших, особливо, гуманітарних, наук і змушена знову шукати та відвойовувати своє місце як в системі функціонування наукового знання, так і вищої освіти; по-друге, тим, що сучасна українська філософська традиція повною мірою є спадкоємцем раціоналістичної філософії і проблема осмислення останньої є, по суті, проблемою виживання вітчизняного філософування взагалі по-третє, тим, що критичний багаж французького постструктуралізму може бути застосований до аналізу проявів тоталітаризму не лише у філософії, а, також, у політиці, науці, ідеології і т.ін. Критика здійснюється виключно з позицій тієї філософії, яку учасники дискусії намагаються створити і яка для стороннього дослідника є чимось неявним, мовчазно присутнім, експлікація чого повинна бути необхідним елементом аналізу ззовні, з позицій іншої філософської культури та традиції.Можливість жорсткого розмежування структуралізму і постструктуралізму, модерну та постмодерну видається доволі проблематичною: постструктуралізм, постмодерн може визначатись лише типологічно, лише в своєму загальному вигляді як спроба вирішення проблем, що завели Модерн (структуралізм) в глухий кут, як намагання подолання того типу мислення, що зумовлює постановку цих проблем, а не як дещо принципово нове, що заперечує та відкидає весь попередній культурно-філософський досвід. На думку дисертанта, постструктуралізм треба оцінювати саме за результатом трансформацій традиційного для філософії способу мислення, з точки зору того, чи можна мислити по-старому після зсувів, здійснених постструктуралізмом на проблемному полі класичної філософії. У другому розділі "Критика простору "класичної репрезентації" в роботах М.Фуко та Ж.Дельоза", який композиційно складається з трьох параграфів, встановлюється співвідношення між поняттями класичної метафізики, репрезентації, доводиться, що в Новий час їх можна використовувати як синоніми та визначається (як іманентна) критика, що здійснюється французькими мислителями. На матеріалі досліджень М.Фуко "світу класичної репрезентації" в "Словах та речах" та "Історії безумства в класичну добу" в дисертації доводиться, що представлення (репрезентація) - це не просто спосіб, яким предмет вводиться в простір думки, але і спосіб буття цього предмету. В параграфі третьому "Критика Ж.Дельозом обмежуючого характеру репрезентації з позиції філософії відмінності", простежуються впливи генеалогії Ніцше, хайдеггерівської критичної онтології, стоїчної філософії становлення та ляйбніцевської ідеї можливих світів на формування критичного задуму Дельоза, а також, аналізуються напрямки, в яких цей задум здійснюється.