Французькі запозичення в суспільно-політичній терміносистемі сучасної англійської мови - Курсовая работа

Тема цієї курсоувої роботи «Французькі запозичення в суспільно-політичній терміносистемі сучасної англійської мови». Тому вивчення розвитку англійської мови вимагає дослідження іншомовних елементів, їх місця та ролі у мові, що приймає. Велику частку серед них посідають запозичення з французької мови. Основна мета роботи - розглянути та дослідити французькі запозичення суспільно-політичній сфері сучасної англійської мови. 2) проаналізувати шляхи історичного розвитку англійських запозичень в суспільно-політичній терміносистемі сучасної англійської мови;Загальновідомим є той факт, що запозичена лексика у складі сучасної української мови посідає значне місце і сягає своїм корінням у далеке минуле. Дослідженням цього питання займалися такі лінгвісти як В.В.Акуленко, В.А.Височина, Н.А.Семенова, О.А.Лисенко та інші [11]. У сучасній мовознавчій літературі з питань запозичень розрізняють екстралінгвістичні та інтерлінгвістичні причини появи запозиченої лексики. Суто лінгвістичними причинами запозичування є: а) потреба у поповненні, а то й створенні якоїсь лексико-семантичної групи, відсутньої або недостатньої в певний історичний момент у мові, що запозичає; в) вищий ступінь термінологічної визначеності запозичуваного слова, яка склалася в мові-(чи мовах)-джерелі, порівняно з існуючим у приймаючій мові відповідником.Питання про місце і роль слів іншомовного походження, про межі їх уживання в українській мові неодноразово піднімалося протягом зазначеного періоду, зумовлюючись кардинальною проблемою того часу: створення такої літературної мови, яка б, не втрачаючи своєї народної основи, була б здатна обслуговувати вищі сфери людської думки, стати мовою нації, освіти. Наведені нижче приклади свідчать про копітку роботу письменника над тим, щоб зробити уживані ним іншомовні слова зрозумілими, співвіднести їх з адекватними власне українськими або новоутвореними словами: «Еволюція (розвиток), виходячи від первісної дикості чоловіка, містить в собі поступ якої головний і вироджування (дегенерацію) якої побічний, підрядний складник» (тут і далі роз рядка авт.); "То значить, кожнім розвитку (чи поступовім, чи дегенераційнім) ідуть побіч і мішаються дві струї: різницювання (диференціація) частей однорідних і скупчування (інтеграція) частей різнорідних"; "… Повільна експропріація (вивлащення) більших фабрик, посілостей, домів по містах…" У працях І.Я.Франка знаходимо і приклади творення термінів шляхом калькування іншомовних слів, при цьому письменник часто вказує на джерело терміна: товариськість (die Geselligkeit), природні звуки (Naturlaunte), наклони суспільні (Socialistinkte), невольниче підданство (Leibeigenschaft) та ін.. Виразно пуристичну позицію щодо розвитку української літературної мови зайняв Б.О.Грінченко, який у статті "Галицькі вірші" докоряв галицьким поетам, що вони насичують свою мову "москалізмами", "полонізмами" та "провінціалізмами". Разом із тим письменник підкреслив, що мовні питання не повинні відволікати уваги від питань соціального, економічного, культурного розвитку народу, для якого мова є лише одним із способів спілкування [6]. При цьому йдеться не про первісне етимологічне джерело, а найближче - ту мову, в якій склалося дане значення слова і з якої воно потрапило з цим значенням безпосередньо або через посередництво іншої мови в мову приймаючу.Німецькі голосні звуки в процесі пристосування до фонетичної системи української мови зазнавали майже повної субституції їх голосними української мови, що виявлялося у втраті таких особливостей звуків, як довгота і короткість, носовий характер, відкритість і закритість. Крім цього, спеціально для української мови надзвичайно важливого значення в цьому плані набувала роль російської мови як мови-посередника: в силу матеріальної спільності морфологічних засобів обох мов засвоєння запозичень українською мовою відбувалося значно швидше і з меншою кількістю варіантів, ніж це спостерігалося при звуковому засвоєнні запозичень. До другої групи увійдуть слова, які в українській мові набули семантичних зрушень, а саме: а) запозичення, що зменшили кількість значень порівняно з кількістю значень у німецькій мові; б) лексеми, що збільшили кількість значень по відношенню до кількості значень етимону. Першу групу німецькомовних лексичних запозичень становлять лексеми, які, як уже зазначалося вище, в українській мові існують у тому семантичному обсязі, що й у мові-джерелі. Прикладом паралельного семантичного розвитку в обох мовних системах може служити також запозичення ландскнехт, яке на початку свого входження в українську мову мало значення "найманий солдат у Німеччині і інших країнах Західної Європи в XV - XVII століттях".Отже, розглянувши літературу з цієї теми, можна зробити висновок, що німецькі запозичення мали великий вплив на розвиток української літературної мови. Науковці зазначають, що лексичні запозичення є одним із способів поповнення словникового складу будь-якої мови протягом усієї історі

Зміст

Вступ

1.Огляд наукової літератури, присвяченої проблемам вивчення запозиченої лексики

1.1 Причини появи запозиченої лексики

1.2 Проблеми класифікації та встановлення хронології запозичень

1.3. Проблеми вивчення пристосування німецькомовних лексичних запозичень до системи мови-рецептора

Висновки

2.Німецькомовні лексичні запозичення у сфері політики та економіки

2.1 Поділ запозичень зі сфери політики та економіки на мікрогрупи, генеза запозичень

2.2 Пристосування запозичень до системи української літературної мови на фонетичному, морфологічному та семантичному рівнях

Висновки

Висновки

Методичний розділ

Бібліографія