Аналіз ролі та місця Франциска Скорини в історії слов"янського книговидання. Перспективи повернення до наукового обігу праць М. Возняка, О. Колесси, О. Яремченка, І. Огієнка, І. Свєнціцького, П. Зленка, присвячених Франциску Скорині та його виданням.
Аннотация к работе
Франциск Скорина за публікаціями вчених української діаспори 1920-х роківВозняк поділяв поширені в тогочасному скоринознавстві гіпотези щодо дати народження діяча - «коло 1490 р., якщо взяти під увагу, що в 1504 р., коли записався на краківський університет, мусів мати найменше 14 літ», і підрахував таким чином, що на час випуску першої книги Скорина «мав не менше, ніж 27 літ і в такім віку або трохи старшим уявляє його портрет з 1517 р.» [2, с. Возняк коротко розповідає про Скорину, його діяльність, наголошуючи на тому, по-перше, що у Вільні той «заложив свою друкарню», а по-друге, що Біблія Скорини розповсюджувалася в українських землях не тільки в празьких і віленських виданнях, але й в українських «відписах». Більше того, Яремченко наголошував на приналежності діяльності Скорини до української культури, та навіть більше, не виключав можливості українського походження Скорини (!), «адже може бути українець, наприклад, з Петербурга, коли він там народився». Щоправда, далі автор все-таки погоджується, що Скорина належав обом народам - білоруському і українському, а видання його поширювались і в Білорусі, а «ще в більшій мірі на Волині, в Галичині і навіть далекій Угорській Україні» [13, с. Наприклад, автор книги впевнено називає цей підрозділ «Перший «руський» друкар», хоча навряд чи Скорина сам друкував - скоріше був перекладачем, видавцем у сьогоднішньому розумінні, організатором видавничого процесу: неодноразово сам вказував, що «повелів тиснути»; родину, в якій народився Скорина, названо міщанською купецькою православною родиною, хоча імя Франциск давало підстави деяким дослідникам вважати його католиком, та й знання латини, на якій велася освіта в Краківському університеті, треба було засвоїти ще до вступу; причина, через яку Скорина не міг отримати в Кракові ступінь доктора медичних наук, за Огієнком, - там медицина «зле викладалася»; насправді, як було встановлено ще А.