Коротка біографічна довідка з життя Франсуа Міттерана. Шлях у політику. Боротьба народного діяча за президентський пост у 1965 році, діяльність в опозиції. "Третя сила". Аксіома західній соціології і політології. Демократизація виборчої системи.
Міністерство освіти і науки України Кременчуцький коледж транспортної інфраструктуриЗакінчив Паризький Університет, за освітою - юрист і політолог. Працював журналістом, адвокатом. Учасник другої світової війни, в 1940 році потрапив у німецький полон, втік. У Франції брав участь в Опорі, заснував Національний рух військовополонених і депортованих. У наступні роки в різних кабінетах Четвертої республіки займав міністерські пости, в тому числі міністра у справах ветеранів війни (1947-1948 рр. ), міністра внутрішніх справ (1954-1955), міністра юстиції (1956-1957 рр. ).Після втечі з фашистських таборів Франсуа Міттеран добрався додому, ще "вільну зону "Франції. Міттеран перейшов на "громадську роботу " - створив і очолив легальну організацію, під вивіскою якої формувалося підпільний Національний рух військовополонених і депортованих. Німеччина тримала в концтаборах близько двох мільйонів французьких солдатів і офіцерів. Генерал кривився, дивлячись на неможну воювати, обжирівшу армію, а для Міттерана це були друзі по нещастю. "Шарль де Голль був оточений сподвижниками, Франсуа Міттеран - друзями, відчувавшим до нього особисту симпатію, навіть якщо вони не поділяли його ідей" (К.У політичному житті Франсуа Міттерана вирішальні дні настали восени 1965 року. Ідея Деффера: створити "велику федерацію" не комуністичних лівих сил з розрахунком, що вдасться залучити на свій бік електорат ФКП. З іншого боку лівоцентристи висунули ідею обєднання з комуністами. У підсумку "велика федерація" соціалістів і центристів провалилася, а разом з нею провалилася і кандидатура Гастона Деффера. Франсуа Міттерану , людині без партії, було непросто претендувати на визнання єдиним кандидатом лівих сил, тоді як партії висунули чимало претендентів зі своїх лав.Якщо в кінці 70-х початку 80-х років у ряді країн Західної Європи і США до влади прийшли консервативні сили, то у Франції політичний маятник здійснив рух прямо протилежне - справа наліво . "Особливістю останньої французької президентської кампанії була дивна смерть соціалізму як предмета спору між кандидатами на пост президента в країні, де виникло саме це слово" ("Таймс", квітень 1988 р. ). На афіші французьких соціалістів у 1988 році слова "соціалізм" більше не було. Популярність соціалістів падала так стрімко, що до середини 80-х років досягла критичної точки: такого низького рейтингу за порівнянний період не мав у Пятій республіці ще жоден її президент. "Соціалісти виявили достатньо гнучкості, відмовившись від продиктованих їх ідеологією експериментів, і швидко повернули до центристської політики, завдяки якій Міттеран і завоював новий президентський мандат" ("Вашингтон пост", травень 1988 р. ).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
