Франчайзинг в Україні - Курсовая работа

В умовах ринкової економіки запорукою успішного функціонування підприємств є формування гнучкої змішаної структури економіки, яка відповідає загальносвітовим тенденціям та містить різні форми власності й адекватні їм моделі ведення бізнесу. Малі підприємства, які не вимагають великих стартових інвестицій і забезпечують досить високу швидкість обігу ресурсів, можуть істотно покращити структуру національної економіки і забезпечити насичення вітчизняного ринку споживчими товарами та послугами. Водночас розвиток малого та середнього підприємництва в Україні стикається з цілою низкою проблем, серед яких чи не найголовнішою є проблема започаткування бізнесу. Перед майбутніми підприємцями насамперед постає вибір одного з трьох можливих способів входження в бізнес: перший - відкриття нової справи “з нуля”, другий - купівля існуючого бізнесу і третій - придбання франшизи. Така схема дає великим компаніям можливість розширювати ринки збуту, а малим та середнім ефективно здійснювати підприємницьку діяльність.На початку XIX століття, в тій же Великобританії, була запроваджена система "звязаних домів", сутність якої полягала у наданні владою права на торгівлю спиртними напоями тільки власникам постоялих дворів (сучасною мовою - примітивних готелів) за спеціальною ліцензією. Цю систему прекрасно використовували броварники (виробники пива), надаючи власникам постоялих дворів позику чи здаючи їм в оренду майно, одержуючи натомість ринок збуту свого пива й інших спиртних напоїв. Терміном "франчайзинг" ("франшиза") у середньовічній Франції визначався привілей (право) на здійснення певної діяльності, куплений у короля. Франчайзинг передбачає створення широкої мережі однорідних підприємств, які мають знак для товарів і послуг (торговельний знак), що обєднує багатьох підприємців, які дотримуються однакових умов, стилю, методів та форми продажу товарів і надання послуг, а в деяких випадках і при виробництві товарів[11]. Ще більш цікаві приклади використання франчайзингу приватним бізнесом були в 50-х роках ХІХ століття, коли в США були надані виключні права виробникам.Франчайзинг це форма тривалої співпраці, за якої велика компанія (франчайзер) надає окремому підприємцеві або групі підприємців (франчайзі) право на виробництво продукції, торгівлю товарами або надання послуг під торгівельною маркою даної компанії на певній території, на термін і умовах, що визначаються договором. В Україні франчайзинг почав розвиватися наприкінці XX століття, проте значний його розвиток відбувся у 2004 році. Слід зазначити, що франчайзинг в Україні є перспективним напрямом економічній діяльності, і найближчими роками ми спостерігатимемо зростання цього способу здійснення господарської діяльності. На сьогодні "Закон про франчайзинг" ще не прийнятий, тому франчайзинг регулюють Цивільний і Господарський кодекси України[15]. Окреме законодавство, що регулює саме франчайзинг, зявилося в Україні 1 січня 2004 року, коли набули чинності Цивільний і Господарський кодекси України, що містять спеціальні норми присвячені франчайзингу (глава 75 ЦК України (статті 1115-1129) та (глава 36 ГК України (статті 366-376)).В Україні франчайзинг - досить новий правовий інститут, тому підприємці постійно зіштовхуються з проблемою неврегульованості франчайзингових відносин у вітчизняному законодавстві. Основними нормативними актами, що регулюють розглянуті правовідносини, залишаються: Цивільний кодекс України (Глава 76), Господарський кодекс України (Глава36) і Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Особливістю обслуговування франчайз та франчайзерів є можливе застосування оригінальних кредитних схем: кредитування франчайзерів з використанням механізму факторингу, кредитування франчайзі комерційним банком під опіку франчайзера або «асоціацій франчайзі»,використання механізму венчурного інвестування, кредитування субєктів франчайзингу під заклад їх приватної власності з використанням гарантій третіх осіб, надання кредитів франшизам з використанням схем страхування кредитних ризиків великими страховими компаніями. Слід зазначити, що провідні юристи до цього часу не дійшли згоди стосовно єдиного визначення франчайзингу. Українське законодавство визначає комерційну концесію як підприємницьку діяльність, здійснення якої регулюється відповідним договором.Станом на жовтень 2007 року в Україні нараховувалось 190 франчайзингових компаній, що співробітничали з більш ніж 2 тис. франчайзі; з них: 25% франчайзингових підприємств - це підприємства громадського харчування (фаст-фуди, ресторани); 20% - підприємства роздрібної торгівлі як продовольчими, так і непродовольчими товарами; 12% - підприємства сфери послуг (мобільний звязок, перукарні, хімчистки, спортклуби, туристичні агентства); 8% - АЗС; 35% - підприємства інших сфер. Період стресів від кризи 2008 року перетворився на період активного пошуку тих видів діяльності, які допомогли підприємцям у стабільному існуванні та поступовому розвитку. Станом на 2009 р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Зміст франчайзингової форми здійснення господарської діяльності

1.1 Сутність франчайзингу та його еволюція

1.2 Розвиток франчайзингу в Україні

1.3 Регулювання франчайзингових відносин в Україні

Розділ 2. Характеристика франчайзингових мереж в Україні

2.1 Аналіз франчайзингових мереж в Україні

2.2 Механізм формування франчайзингових мереж

2.3 Динаміка розвитку підприємств роздрібної торгівлі в Україні

Розділ 3. Шляхи підвищення франчайзи для господарської діяльності торговельного підприємства

3.1 Особливості формування франчайз в Україні

3.2 Підтримка та стимулювання процесів створення франчайзингових систем в Україні

Висновки та пропозиції

Перелік використаних джерел

Додатки