Фрагментарна політична культури як вияв перехідного періоду розвитку українського суспільства - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТРобота виконана на кафедрі політичних наук Інституту політології та права Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник - доктор філософських наук, профессор Хилько Микола Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри політології. Захист відбудеться "29 "травня 2009 року о 14 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.12 Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова за адресою: 01601, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 01601, м.Численні невдачі й проблеми на шляху реформування українського суспільства гостро ставлять питання про необхідність дослідження глибинних причин цих транзитологічних негараздів, виявлення їх політико-культурницької зумовленості і, зокрема, політичної культури, оскільки її стан суттєво впливає на функціонування всієї політичної системи країни, багато в чому визначає перспективи подальшого суспільного розвитку. Важливе значення для аналізу змісту політичної культури українського суспільства мають теоретико-методологічні застереження В.Андрущенка, Б.Андрусишина, О.Бабкіної, В.Бебика, В.Беха, С.Бульбенюк, В.Буцевицького, І.Варзаря, М.Головатого, В.Горбатенка, Г.Зеленько, А.Карнаух, В.Корнієнка, В.Липинського, В.Литвина, В.Лісового, М.Михальченка, Л.Нагорної, В.Ребкала, М.Степика, С.Телешуна, М.Ходаківського, М.Хилька, О.Хорошилова, Б.Цимбалістого, Л.Шкляра та ін. Останнім часом почали зявлятися прац, в яких робиться спроба аналізу ціннісних основ політичної культури суто українського суспільства (І.Бичко, В.Гонський, М.Слюсаревський, В.Храмова, М.Юрій, В.Янів, В.Яременко та ін.). Найголовніше ж полягає в тому , що досі малозрозумілими виявилися причини фрагментарності політичної культури українського суспільства та шляхи їх подолання. Таким чином, комплексне вивчення такого явища, як політична культура сучасного розвитку українського суспільства, є нагальним науковим завданням, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, визначило його структуру і зміст.Розглядаючи політичну культуру як „політичний спосіб освоєння реальності” (А.Федосєєв), порушено питання про взаємозвязок політики та культури (Г.Гегель,). Стверджується, що політична культура починається там і тоді, де і коли різноманітні суспільні інститути, соціальні групи, індивіди, речі і явища розглядаються у звязку з їх політичним сенсом і включаються в практичну діяльність як такі, що мають свій аутентичний сенс. Оскільки політика є, перш за все, сферою регулювання суспільних відносин (вона деталізується ще на чотири конструкти: відносини, інститути, ідеологія, культура - І.Варзар) за допомогою відчужених від суспільства сил, що знаходяться у віданні пануючої верстви, соціальної групи цього суспільства, то політична культура - це входження в цю сферу всіх соціальних груп, верств та індивідів (А.Леонтьєв, С.Лурьє, К.Маркс, Е.Кассірер). І, якщо з політикою безпосередньо повязано поняття політичного суспільства, то з політичною культурою - поняття політичного світу (В.Корнієнко, А.Костирєв, С.Сарновська, К.Шмітт, Ю.Юров). Нерідко політичну культуру визначають як”систему цінностей, що глибоко укорінилися у свідомості мотивацій або орієнтації й установок, що регулюють поведінку людей у ситуаціях, що мають відношення до політики” (Д.Рухт).Поділяючи точку зору про те, що менталітет - це не просто світобачення, оскільки таке тлумачення менталітету містить елементи споглядальності і пасивності, у змістовному плані менталітет інтерпретується, як світосприймання і „активність”, припускаючи як активність сприйняття, так і активність дії. Відповідно до цього структура політичного менталітету виглядатиме як, по-перше, усвідомлені і неусвідомлені уявлення про політичну реальність, що виконують функцію когнітивного мотиву політичної поведінки; по-друге, ціннісні політичні орієнтації, що носять як усвідомлений, так і неусвідомлений характер і виконують функцію ціннісного мотиву політичної поведінки; по-третє, політичні атитюди і установки - усвідомлені готовності і неусвідомлені схильності реагувати певним чином на ситуацію (Л.Коган, А.Лубський, М.Рожанський, О.Усенко, М.Шевяков, Ю.Хабермас). Як народові, українцям властиві такі риси політичної культури: демократизм, волелюбність, толерантність, миролюбність і, водночас, схильність до анархізму, бунтів і міжусобної боротьби, намагання поставити особисті інтереси над загальнодержавними. Регіональні прояви менталітету фіксуються за такими його формальними показниками, як: відношення до культури народу, знання та уявлення про традиції та звичаї, специфіка бачення світу професій, володіння мовою, відношення до процесу відродження та розвитку української мови та культури, емоційне сприйняття свого місця в суспільстві (М.Вегеш, В.Задорожний, А.Золін, М.Пірко, А.Тертичний).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ