Аналіз пізнавальних можливостей фотографії як самостійного об"єкту історичного наукового дослідження. Створення світлин як своєрідний процес нагромадження історично зафіксованої дійсності. Формування уявлення про стиль життя різних соціальних груп.
Аннотация к работе
Фотографія як джерело історичного дослідження Я.В. Красилюк Анотація У статті розглядається сфера візуального сучасної гуманітаристики, аналізуються пізнавальні можливості фотографії як самостійного обєкту наукового дослідження. Ключові слова: фотографія, візуальне джерело, повсякденна фотографія Технічний розвиток людства, який досі не припиняє нас дивувати своїми прогресивними новинками, висунув зображальні засоби на авансцену, де зокрема й фотографія дедалі впевненіше посідає одну з провідних позицій. Фотографії притягують інтерес багатьох науковців, на що вказують розвідки істориків, соціологів, антропологів, культурологів. На особливу увагу фотографія як обєкт наукового дослідження заслуговує в європейській гуманітаристиці [6-13], серед вітчизняних авторів пострадянського періоду варто виділити Л. Маркітан, О. Коляструк [2-3], які в науковому доробку мають цінні розвідки, що стосуються використання візуальних джерел для дослідження та реконструкції повсякденного життя. Так само на нерозривному тандемі «фотографія-пам’ять» наполягає німецький дослідник А. Людтке, називаючи фотографії своєрідним «ключем пам’яті» [17], оскільки, дивлячись на фото, виникають певні асоціації (спогади), які безпосередньо не пов’язані з переглянутими фотографіями, але саме ці фотографії ініціюють роботу пам’яті.