Аналіз пізнавальних можливостей фотографії як самостійного об"єкту історичного наукового дослідження. Створення світлин як своєрідний процес нагромадження історично зафіксованої дійсності. Формування уявлення про стиль життя різних соціальних груп.
Фотографія як джерело історичного дослідження Я.В. Красилюк Анотація У статті розглядається сфера візуального сучасної гуманітаристики, аналізуються пізнавальні можливості фотографії як самостійного обєкту наукового дослідження. Ключові слова: фотографія, візуальне джерело, повсякденна фотографія Технічний розвиток людства, який досі не припиняє нас дивувати своїми прогресивними новинками, висунув зображальні засоби на авансцену, де зокрема й фотографія дедалі впевненіше посідає одну з провідних позицій. Фотографії притягують інтерес багатьох науковців, на що вказують розвідки істориків, соціологів, антропологів, культурологів. На особливу увагу фотографія як обєкт наукового дослідження заслуговує в європейській гуманітаристиці [6-13], серед вітчизняних авторів пострадянського періоду варто виділити Л. Маркітан, О. Коляструк [2-3], які в науковому доробку мають цінні розвідки, що стосуються використання візуальних джерел для дослідження та реконструкції повсякденного життя. Так само на нерозривному тандемі «фотографія-пам’ять» наполягає німецький дослідник А. Людтке, називаючи фотографії своєрідним «ключем пам’яті» [17], оскільки, дивлячись на фото, виникають певні асоціації (спогади), які безпосередньо не пов’язані з переглянутими фотографіями, але саме ці фотографії ініціюють роботу пам’яті.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
