Фізичні, хімічні та термодинамічні властивості фосфору, характерний ступінь його окислення. Отримання фосфору, застосування та біологічна роль. Форми розподілу потенціалу, поля та заряду в широкозонних напівпровідниках при різних умовах поляризації.
2.3 Отримання та обробка експериментальних данихПерелік посиланьУтворює декілька модифікацій - білий фосфор (щільність 1,828 г/см3, тпл 44,14°c), червоний фосфор (щільність 2,31 г/см3, тпл 593°c), і ін. Білий фосфор легко займається, світиться в темноті (звідси назва), отруйний; червоний менш активний хімічно, отруйний. Елементарний фосфор існує в декількох аллотропних модифікаціях, головні з яких: біла (фосфор III), червона (фосфор II) і чорна (фосфор I). Білий фосфор володіє кубічною кристалічною решіткою молекулярного типа, параметр вічка а = 1,851 нм. Нагріваючи білий фосфор без доступу повітря при 250-300°c отримують червоний фосфор.Фосфор (P) - хімічний елемент із атомним номером 15, а також проста речовина утворена атомами цього елемента, яка має кілька різних алотропних форм. Зовнішний вигляд простої речовини: білий, восковидний; Атомна маса (молярна маса): 30,973762 а. о. м.Подібно до інших алхіміків, Бранд намагався відшукати еліксир життя або філософський камінь, а отримав речовину, яка світиться. Незалежно від Бранда і Кункеля фосфор був отриманий Робертом Бойлем, який описав його в статті "Спосіб приготування фосфору з людської сечі", датованій 14 жовтня 1680 та опублікованій у 1693 році.У 1669 р. німецький алхімік Геннінг Бранд при нагріванні суміші білого піску і випарованої сечі отримав речовину, що світилася в темноті, названу спочатку "холодним вогнем", а пізніше фосфором, від грец. ???-????? - світлоносний.В природі він зустрічається винятково у звязаному стані. Найважливішими природними сполуками фосфору є мінерали фосфорит САЗ (PO4) 2 і апатит, який у своєму складі містить, крім САЗ (PO4) 2, CAP2 або CACL2.У вільному стані фосфор буває в кількох алотропічних модифікаціях. Білий фосфор являє собою безбарвну воскоподібну речовину з жовтуватим відтінком, через що його називають також жовтим фосфором. Утворюється при швидкому охолодженні парів фосфору. Білий фосфор надзвичайно отруйний - на шкірі залишає хворобливі опіки. На повітрі білий фосфор легко окислюється.Фосфор належить до головної підгрупи пятої групи періодичної системи Менделєєва. Маючи на зовнішній електронній оболонці пять електронів: (15 = 2 8 5), атоми фосфору виявляють властивості окисника і, приєднуючи від атомів інших елементів три електрони, яких бракує для заповнення зовнішньої оболонки перетворюються в негативно тривалентні іони: Р0 3e = Р3-. Разом з тим атоми фосфору можуть також втрачати свої валентні електрони, перетворюючись при цьому в позитивно заряджені іони, наприклад Р0 - 5е = Р5 . В звязку з більшою віддаленістю валентних електронів від ядра атома фосфор набагато легше віддає ці електрони, ніж азот. З киснем фосфор сполучається досить енергійно, особливо білий, виділяючи значну кількість тепла і утворюючи пентаоксид фосфору P2O5: 4P 5O2 = 2P2O5Густина: (білий фосфор) 1,82 г/см3; Питома теплоємність: 0,757 Дж/ (К*моль);Для фосфору характерним є ступінь окислення " 5", якому відповідають природні фосфатні мінерали. Оксиди: P2O5 (який має тетраедричну структуру P4O10), P2O3, некласичні P4Ox (x=7.9). Кислоти 1 H3PO2 гіпофосфорна кислота 1 кислота, соліУ вільному стані фосфор одержують шляхом відновлення фосфату кальцію вугілля в присутності діоксиду кремніюУ практиці застосовується переважно червоний фосфор. В суміші з товченим склом і клеєм червоний фосфор наносять на бокові поверхні сірникових коробок.Елементний фосфор майже не зустрічається в природі. Роль сполук фосфору в природі значно більша: Фосфатний звязок поєднує послідовні нуклеотиди в нитках ДНК та РНК.Кристал вперше був отриманий вченим (Силан) в 1945 році, тому синонімом до цього терміну являється термін силіко - силіній. Унікальність властивостей обумовлена складною структурою забороненої зони, яка включає великий набір електроно активних дефектів. Перевагою установки являється використання електростатичного вольтметра на якому не відбувається втрата напруги. фосфор напівпровідник поле заряд Визначимо розподіл густини заряду від координати, яка зображена на рисунку 2.7 Отримані дані наведені в таблиці 2.3 Користуючись таблицею 2.3 і рисунком 2.7 знаходимо позитивний і негативний заряди в прикатодній, прианодній і об?ємній областях, для кожної області знаходимо сумарний заряд (табл.2.5).В ході написання курсової роботи було розглянуто такі питання, як загальні відомості про матеріал, фізичні та хімічні властивості, використання у електроніці. Графіт - темно-сіра непрозора речовина, алотропна форма вуглецю. На відміну від алмазу графіт добре проводить електричний струм і тепло та дуже мякий. Утворюється переважно внаслідок неглибинного метаморфізму гірських порід, що містять органічні рештки, і при контаково-пневматолітових процесах. Природний графіт розрізняють за величиною кристалів і їх взаємним розташуванням на явнокристалічний (кристали понад 1 мкм) та прихованокристалічний (менше 1 мкм).
План
Зміст
Реферат
Вступ
1. Теоретична частина
1.1 Основні відомості
1.2 Історія
1.3 Походження назви
1.4 Поширення в природі
1.5 Фізичні властивості
1.6 Хімічні властивості
1.7 Термодинамічні властивості
1.8 Сполуки
1.9 Отримання
1.10 Застосування
1.11 Біологічна роль
2. Розрахункова частина
Вывод
Перелік посиланьВ ході написання курсової роботи було розглянуто такі питання, як загальні відомості про матеріал, фізичні та хімічні властивості, використання у електроніці.
Графіт - темно-сіра непрозора речовина, алотропна форма вуглецю. На відміну від алмазу графіт добре проводить електричний струм і тепло та дуже мякий.
Домішки: H, N, CO2, CO, CH4, NH3, H2S, H2O. Структура шарувата. Колір чорний, сірий. Сингонія гексагональна.
Густина 2,09 - 2,23. Твердість 1. Блиск металічний, іноді матовий, землистий. Утворюється переважно внаслідок неглибинного метаморфізму гірських порід, що містять органічні рештки, і при контаково-пневматолітових процесах. Гріфіт утворює лускаті, стовпчасті, масивні, брунькоподібні, сферолітові, циліндричні зональні агрегати. Природний графіт розрізняють за величиною кристалів і їх взаємним розташуванням на явнокристалічний (кристали понад 1 мкм) та прихованокристалічний (менше 1 мкм). У промисловості за величиною кристалів виділяють великокристалічний Г. (понад 50 мкм), дрібнокристалічний (менше 50 мкм) і тонкокристалічний (менше 10 мкм) Г. жирний на дотик, береться до рук. Анізотропний.
Перелік посилань
1. В.В. Пасынков "Материалы электронной техники"
2.Ф.А. Деркач "Хімія" Л. 1968
3. Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. За ред. В.С. Білецького. - Донецьк: "Донбас", 2004
