Фортепіанна творчість Франсіса Пуленка в контексті французьких клавірних традицій - Автореферат

ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ імені А.В.Нежданової АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваФрансіс Жан Марсель Пуленк (1899-1963) - майже одноліток ХХ століття, у творчості якого відбилися численні художні тенденції вкрай різнобарвної, суперечливої і водночас плідної епохи. Пуленк увійшов в історію французької музики як видатний композитор, в першу чергу - як автор неперевершених вокальних творів. Він - автор трьох різних за жанровою природою опер: фарсу «Груди Тирезія» (1944), історично-психологічної драми «Діалоги кармеліток» (1953-1956) та ліричної моноопери «Голос людський» (1958) і монологу для сопрано з оркестром «Дама з Монте-Карло» (1961), а також балетів «Лані» (1923), «Ранкова серенада» (1929), «Зразкові тварини» (1941); ряду кантат, творів для хору a cappella, мотетів, композицій для голосу з оркестром або інструментальним ансамблем, оркестрових творів, концертів для клавесину, органу, одного та двох фортепіано з оркестром, камерно-інструментальних творів для різноманітних інструментальних складів; музики до сценічних творів та кінофільмів. Пуленка, а також необхідністю виявлення культурної спадковості та органічних звязків між французькою клавесинною музикою докласичної й класичної доби (XVI-XVIII ст.) та сучасною композитору французькою фортепіанною музикою, що дає можливість по-новому осмислити зміст, логіку та конкретну дію національних мистецьких традицій. У той самий час, коли його музика продовжує надихати музикантів-виконавців та музикознавців, коли регулярно зявляються нові версії його музично-сценічних творів та присвячені творчості митця наукові роботи різного обсягу і спрямування, все ще можна спостерігати, що поза увагою науковців, передусім - вітчизняних, залишається значна частина доробку Ф. Пуленка.Взагалі традиція світового та вітчизняного «пуленкознавства» має давнє і глибоке коріння, адже творчість Пуленка привертала увагу дослідників ще на початку його композиторського шляху (це підтверджує датована 1926 роком стаття Бориса Асафєва «Французская музыка и ее современные представители»). Журдан-Моранж «Мои друзья-музыканты», а також інші роботи співвітчизників-сучасників, друзів, колег-музикантів, які відображають культурне життя та мистецькі тенденції, що панували у середовищі, де обертався Пуленк, та містять красномовні висловлювання про Пуленка - людину та митця. Найціннішими є літературні джерела, які залишив сам митець: його «Листи», книга «Я і мої друзі», а також «Щоденник моїх пісень» та музикознавчі статті, присвячені творчості С. «Наукові інтерпретації поняття традиції» наводиться ряд визначень поняття традиції та розглядається література, присвячена цьому питанню, в усьому розмаїтті тлумачень цього слова та наукових позицій; розглядаються положення про походження національної специфіки та національно-ідентифікованих рис традиції. У даному підрозділі також зроблено спробу виявити художню своєрідність фортепіанної музики Франсіса Пуленка з її виразною схильністю до типових рис національної клавірно-фортепіанної традиції, зокрема, близькістю до творчості французьких клавесиністів; охарактеризувати специфіку такого персонального явища французької музичної культури, як виконавець-композитор, довести відмінність різних етапів його формування та показати творчий взаємозвязок представників різних історичних періодів даної музичної традиції.У Висновках обґрунтовано актуальність вивчення творчості композитора у звязках з творчими здобутками його видатних попередників та розвинуто ідею щодо вкоріненості Ф. Також підкреслюється велике значення, що його мають питання фортепіанної стилістики композитора, одним з домінуючих напрямків якої є вельми специфічно трактований пуленківський багатоскладовий неокласицизм з акцентом на неоренесансні риси. Зокрема, висвітлюється неоренесансна складова творчості митця, його звязок з традицією попередників та здобутками сучасників. Взагалі ж фортепіанна творчість композитора репрезентує звернення до основоположних зразків ледь не усіх стилів та стильових епох французької музичної культури. Ця багатоманітна цілісність національної культурної традиції «резонує» з творчістю Ф.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ