Фортепіанні парафрази М.І. Глінки: стильові процеси в контексті міжнаціональних взаємодій - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваНайяскравіше ці процеси відбуваються в жанрі парафразу, до якого композитор звертався протягом усього творчого шляху. Глінки - як культурного явища та цілісної області творчості із власною внутрішньою еволюцією, певними завданнями кожного творчого етапу (петербурзького, з 1822 по 1830 рік; італійського, з 1830 по 1833 рік; берлінського, з 1833 по 1834 рік, та підсумкового, позначеного єдиним твором 1847 року) - дає можливість простежити процеси формування індивідуального стилю композитора в рамках загальноєвропейського культурного діалогу. Глінки, що відкриває шляхи для стильового експерименту, в ході якого освоюються та адаптуються до російського музичного стилю нові образно-смислові сфери та закріплюються відповідні їм комплекси засобів музичної виразності. засвідчити суголосність творчості Глінки тенденціям романтичної фортепіанної музики першої половини XIX століття та на цьому тлі розглянути індивідуальні особливості його стилю, визначити відповідно до вищеназваного місце композитора в культурі романтизму. Означена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань: - дослідження процесів культурного діалогу, міжнаціональних взаємодій, що відбуваються в європейському та російському мистецтві першої половини XIX століття та розгляд культуротворчих процесів у фортепіанній творчості М.У підрозділі 1.1 - «Діалог культур як ключова проблема розвитку російського музичного мистецтва першої половини XIX ст.» - узагальнюється теоретичний погляд на проблему діалогу культур, уперше сформульовану М. У цьому дослідженні обрано те смислове значення «розуміючого діалогу» культур, яке безпосередньо повязане зі взаємодією свого і чужого та веде до розуміння свого на якісно іншому рівні. Глінки виявляється єдиним шляхом усвідомлення свого ніби зі сторони, та, в результаті, нового його розуміння: жанр парафразу стає полем для стильових експериментів, тут викристалізовуються образно-смислові сфери творчості композитора і засоби їх музичного вираження. Генетичні і контактні звязки розглядаються в поєднанні, оскільки активний міжкультурний діалог цього часу створює дуже тісний їх взаємовплив; вони передбачають вивчення і аналіз нових стильових компонентів глінкінської музичної мови, знаків інших культур - результатів діалогу, часто здійсненого під впливом конкретних персоналій-романтиків: вокальний стиль бельканто (мелодійний речитатив, мелізматика, кантилена); контрапунктичні принципи, імітаційні прийоми; риси національних танцювальних жанрів. Глінки у фортепіанній творчості: жанр парафразу як область стильового експерименту» - складається з двох підрозділів, в яких на прикладі парафразів Глінки різних років, що розглянуті в зіставленні з творами в цьому жанрі його сучасників, робляться висновки про суть стильових процесів у творчості російського композитора та відповідність його стильових пошуків загальноєвропейським тенденціям романтичної культури.